Росія повернула до України захоплених 25 листопада 2018 року українських моряків та низку політв'язнів.
У суботу, 7 вересня за схемою "35 на 35" відбувся обмін полоненими між Росією та Україною. Унаслідок обміну на свободу вийшли 24 полонених українських моряки, а також ще 11 політв'язнів, зокрема і режисер Олег Сенцов.
Повний та офіційний список українців, що повернулися на Батьківщину, дивіться у матеріалі ТСН.ua.
Олег Сенцов
Відомий український режисер, сценарист та письменник, співзасновник компанії "Край Кінема". Протягом 2013-2014 років був активним учасником Євромайдану. 10 травня 2014 його було заарештовано у Сімферополі. Федеральна служба безпеки Росії звинуватила його в очолюванні терористичної групи.
У серпні 2015 року Північно-Кавказький військовий окружний суд в Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. 14 травня 2018 року Сенцов оголосив голодування. Він вимагав від російської влади звільнення 64 українських громадян, заарештованих з політичних мотивів. Голодування тривало 145 днів - режисер припинив його 6 жовтня через загрозу примусового годування. Режисер утримувався у колонії в Лабитнангі.
Проте на початку серпня з'явилася інформація про те, що його можуть обміняти на підозрюваного у справі про збитий ракетою "Бук" малайзійський Boeing Володимира Цемаха, запобіжний захід якому було змінено 5 вересня.
Олександр Кольченко
Активіст - був учасником протестів робітників "Кримтролейбуса", організовував антифашистські та природозахисні акції. У 2014-му Олександр Кольченко брав участь у проукраїнських мітингах у Криму.
16 травня 2016 року його заарештували у Сімферополі. ФСБ звинуватила Кольченка у тому, що він був членом терористичної групи, яку нібито очолював Олег Сенцов. 2015 року активіста засудили до 10 років позбавлення волі у колонії суворого режиму та доправили до в'язниці у Челябінській області.
Павло Гриб
Студент Києво-Могилянської академії, син українського військовослужбовця Ігора Гриба. 24 серпня 2017 року 19-річний Павло поїхав до Білорусі, у Гомель, щоб зустрітися з дівчиною з Росії, де був викрадений спецслужбами. Хлопця доправили до Смоленської області, де склали протокол затримання, та доправили до СІЗО у Краснодарі, після чого етапували до Ростова-на-Дону.
У березні 2019 року Павла звинуватили у "схилянні до теракту" громадянки Росії Тетяни Єршової, з якою він листувався. Він нібито обговорював з нею можливість влаштувати теракт в одній зі шкіл Росії. Українець усі звинувачення відкидає. Гриб нездужає на вроджену хворобу – портальну гіпертензію - через що змушений постійно приймати ліки. Однак після затримання йому часто не надавалася необхідна медична допомога, а стан здоров'я в'язня суттєво погіршився.
Володимир Балух
Балух здобув вищу освіту у агроуніверситеті Сімферополя. Є власником двох земельних ділянок у Криму, на яких до арешту займався фермерством. 2013 року Балух активно виявляв свою громадянську позицію та неодноразово вивішував на будинку український прапор.
Після анексії Криму відмовився змінювати громадянство. 8 грудня 2016 року чоловіка затримала ФСБ . Співробітники спецслужб стверджували, що знайшли у нього на горищі боєприпаси – зокрема, 90 патронів та тротилові шашки. За це Балуха засудили до 3 років та 7 місяців колонії. Згодом його визнали також винним у побитті начальника ізолятору, за що до попередньо оголошеного терміну додали ще 5 років за ґратами. 19 березня Балух оголосив безстрокове голодування. Адвокатка Ольга Дінзе наголошувала, що український активіст за час голодування втратив 30 кг ваги. Сам ув’язнений неодноразово повідомляв про знущання з нього в Сімферопольському СІЗО.
Микола Карпюк
Український громадський та політичний діяч, член партії УНА-УНСО. Учасник конфлікту у Придністров'ї, грузино-абхазького конфлікту, а також акції "Україна без Кучми". Під час Євромайдану був членом Правого сектору.
17 березня 2014 року Карпюка затримали на кордоні між Брянською та Чернігівською областями. Згодом йому, разом з іншим затриманим, Станіславом Клихом, висунули звинувачення у бойових діях під час першої чеченської війни на боці Чеченської Республіки Ічкерія, а саме у створенні та керуванні загоном "Вікінг", замаху на вбивство та вбивствах військовослужбовців Збройних сил Росії у 1994-1995 роках.
За словами росіян, до цієї справи також був причетний Арсеній Яценюк – він нібито мав прізвисько "бойовик Арсен" та воював у Чечні проти російських військ. У травні 2016 року суд Чечні засудив Карпюка до 22 років позбавлення волі. Жодних доказів, що Карпюк був в Чечні у зазначений у справі час, не існує. Правозахисники називають справу сфабрикованою.
Станіслав Клих
Журналіст та історик. Освіту здобув у КНУ імені Тараса Шевченка. Спецслужби Росії затримали Клиха 2014 року у місті Орел – туди чоловік приїхав після того, як його дівчина – росіянка Вікторія, з якому він познайомився рік тому – сказала йому, що перебуває при надії.
У травні 2016 року суд Чечні засудив Клиха до 20 років позбавлення волі за вбивство російських військовослужбовців під час Першої чеченської війни. Українець у зверненні до Європейського суду з прав людини зазначав, що зізнання з нього вибивали силою, за допомогою тортур.
Amnesty International вважає судовий процес над Миколою Карпюком та Станіславом Клихом "пародією на правосуддя".
Євген Панов
До початку російсько-української війни працював водієм, проте протягом 2014-2015 років воював у складі 23-ї мотострілецької бригади у АТО. У серпні 2016 року Панова затримали в окупованому Криму і взяли під варту. Два роки потому, 13 липня 2018-го, Панова засудили до 8,5 років колонії суворого режиму за належність до групи диверсантів, яка нібито займалася контрабандою та зберіганням боєприпасів.
За словами Панова, співробітники ФСБ неодноразово застосовували проти нього тортури – а саме: лупцювали залізною трубою, підвішували та били струмом.
Роман Сущенко
Український журналіст, кореспондент національного державного агентства "Укрінформ" у Франції. Був затриманий 2016 року після того, як поїхав до родичів у Росію. Сущенку закидають шпигунство на користь України. 2018-го року його засудили до 12 років колонії суворого режиму та етапували до Кіровської області.
24 полонених моряки
Роман Мокряк - капітан-лейтенант захопленого у Керченській протоці 25 листопада 2018 року катера "Бердянськ". До ВМС він вступив 2009 року та до анексії Криму служив у Севастополі на підводному човні "Запоріжжя". Згодом – у Одесі, на ракетному катері "Прилуки". Катер "Бердянськ" він очолив 2016 року.
Юрій Без’язичний - старший матрос захопленого 25 листопада 2018 року катера "Бердянськ". Він народився 1990 року у Одесі, наразі є студентом Одеського національного морського університету – через перебування у полоні взяв академічну відпустку.
Денис Гриценко - капітан 2 рангу захопленого 25 листопада 2018 року катера "Бердянськ". Саме він командував походом кораблів з Одеси до Маріуполя. Народився на Миколаївщині 1984 року. 2006 року закінчив навчання у Академії Військово-морських сил імені Нахімова у Севастополі. Згодом служив у Криму, а після анексії півострова – в Одесі.
Андрій Артеменко - старший матрос захопленого у Керченській протоці катера "Бердянськ". Він був одним з тих, що отримав поранення після того, як росіяни відкрили вогонь по українських суднах. Так, Артеменко отримав осколкове поранення на зап'ясті. На момент захоплення "Бердянська" хлопець був студентом заочного відділення факультету "кораблеводіння" Інституту військово-морських сил України Одеської морської академії.
Богдан Головаш - старший матрос катера "Бердянськ", захопленого росіянами у листопаді 2018 року. Навчався у Севастополі, в Академії Військово-морських сил імені Нахімова, проте після анексії півострова вступив до одеського Інституту Війського-Морських Сил ОНМА. На момент захоплення українських суден він проходив на катері "Бердянськ" переддипломну практику.
Андрій Ейдер - матрос катера "Бердянськ", наймолодший з захоплених моряків. Під час захоплення суден у Керченській протоці був серйозно поранений – зокрема, суттєво постраждало стегно, коліно та рука. У 2018 році Ейдер закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту. Моряком він прагнув стати ще з 5 класу школи.
Василь Сорока - старший лейтенант, співробітник СБУ. На момент захоплення українських суден перебував на борту "Бердянська". Під час захоплення катера був поранений. Вищу освіту отримав у Харківській юридичній академії, яку закінчив 2013 року. На службі перебуває від 2015 року.
Богдан Небилиця - старший лейтенант, командир одного з захоплених 25 листопада суден – броньованого артилерійського катера "Нікополь". Навчався у Севастополі, в Академії Військово-морських сил імені Нахімова, проте після анексії півострова завершив навчання в одеському Інституті Військово-Морських Сил ОНМА.
Сергій Попов - капітан-лейтенант броньованого артилерійського катера "Нікополь". Освіту отримав у Севастополі, у Академії Військово-морських сил імені Нахімова. Служив у Криму до анексії півострова 2014 року, згодом переїхав до Одеси.
В’ячеслав Зінченко - старший матрос катера "Нікополь". Закінчив будівничий ліцей у Білгороді-Дністровському, після чого вирішив підписати контракт з ВМС. 2016 року був членом екіпажу катера "Балта", а у 2017-му – "Нікополя". До захоплення у полон планував отримати за фахом вищу освіту у Одесі.
Андрій Оприско - старший матрос катера "Нікополь". Найстарший з українських моряків, які потрапили в полон. Службу на флоті розпочав 2016 року.
Сергій Цибізов - матрос артилерійського катера "Нікополь". Закінчив коледж у рідному місті на Хмельниччині. З квітня 2018-го Сергій ніс службу на судні "Кременчук", згодом — на катері "Нікополь". Був одним з моряків, яких після захоплення змусили записати відео, у якому вони "зізнаються" у незаконному перетині кордону, читаючи заготовлений текст.
Владислав Костишин - старшина 1 статті, член екіпажу судна захопленого 25 листопада 2018 року судна "Нікополь". Навчався у Севастополі, у Академії Військово-морських сил імені Нахімова. Після анексії Криму вступив до Інституту військово-морських сил в Одесі. На бронекатері стажувався.
Олег Мельничук - командир третього захопленого 25 листопада 2018 року судна, рейдового буксира "Яни Капу". Закінчив відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Одеської морської академії. 2014 року підписав контракт з на службу у ВМС. Відзначився тим, що під час судових засідань у Криму та Москві вимагав перекладача з російської на українську.
Євген Семідоцький - матрос, член екіпажу рейдового буксиру "Яни Капу". За освітою слюсар з ремонту автомобілів, проте згодом вирішив вступити на контрактну службу до ЗСУ.
Михайло Власюк - старший матрос рейдового буксиру "Яни Капу". За освітою – кухар, проте у віці 18 років пішов до армії й підписав контракт з ВМС України. До анексії служив на катері "Херсон". У березні 2014-го був серед українських моряків, заблокованих російськими військовими на озері Донузлав.
Віктор Безпальченко - старший матрос рейдового буксиру "Яни Капу", захопленого росіянами. До анексії Криму Росією служив старшим матросом катера "Херсон". У березні 2014 року був серед українських моряків, заблокованих російськими військовими в озері Донузлав. 26 червня 2019 року моряк розписався зі своєю нареченою просто у СІЗО "Лефортово".
Володимир Терещенко - старший матрос рейдового буксира "Яни Капу", який було захоплено 25 листопада 2018 року у Керченській протоці.
Володимир Лісовий - капітан, член екіпажу рейдового буксира "Яни Капу". За званням – капітан 3-го рангу. Освіту отримав у Військово-морському інституті імені Нахімова за спеціальністю кораблеводіння, згодом – служив на підводному човні у Севастополі. Від 2009 року працював у Одесі, де командував дивізіоном суден забезпечення.
Андрій Шевченко - мічман буксира "Яни Капу". 2011-го року закінчив Білгород-Дністровський рибопромисловий технікум, після чого вступив до лав ВМС ЗСУ.
Володимир Варимез - старший матрос "Яни Капу". Був радіотелеграфістом судна. Фахову освіту отримав у Ізмаїльському вищому професійному училищі (відомому ще як "Дев'ятка"). Службу на флоті розпочав 2012 року у Криму. Після анексії півострова Росією перевівся до Одеси.
Сергій Чуліба - старшина, механік буксиру "Яни Капу". До анексії Криму Росією служив у лавах ВМС України на катері "Херсон". У березні 2014 року був серед українських моряків, заблокованих російськими військовими в озері Донузлав.
Юрій Будзило - мічман буксира "Яни Капу". Походить з родини моряків – батько також служив на флоті. Спершу служив у Криму, проте покинув півострів після анексії. Брав участь у АТО.
Андрій Драч - один з двох співробітників Служби безпеки України, що перебували на борту захоплених кораблів. Андрій був серед курсантів севастопольської Академії Військово-морських сил імені Нахімова, які у березні 2014 року виконували гімн України, коли росіяни спускали український прапор. Після цього він продовжив навчання в Інституті військово-морських сил Одеської морської академії. Був одним з моряків, яких після захоплення змусили записати відео, у якому вони "зізнаються" у незаконному перетині кордону, читаючи заготовлений текст. У квітні 2019 року, під час перебування у полоні, у Андрія помер батько.
Артур Панов
Політичний активіст та журналіст, студент. Був затриманий у грудні 2015 році і опинився на території Росії. Його звинуватили у шпигунстві та підготовці до терористичного акту.
Проживав у Луганську та навчався у місцевому університеті. Після окупації Донбасу співпрацював із українськими військовими та передавав їм дані щодо пересувань сил бойовиків. У серпні 2017 року Росія засудила його до 8 років ув'язнення.
Едем Бекіров
Кримськотатарський активіст. Бекіров зник в окупованому Криму 12 грудня 2018-го. Попри погане самопочуття, він поїхав туди, аби відвідати родичів і стареньку матір. Потім виявилося, що Бекірова доправили до будівлі ФСБ РФ в Сімферополі, йому висунуто звинувачення у зберіганні боєприпасів. Чоловіка затримали за його проукраїнську позицію, переконані його родичі.
Бекіров брав участь у низці проукраїнських акцій як у Криму, так і на Херсонщині. Сам він мав проблеми зі здоров'ям, які у СІЗО лише погіршилися. Навіть ЄСПЛ зобов'язав Росію відпустити Бекірова до лікарні.
27 серпня "Центральний районний суд" в анексованому Сімферополі ухвалив рішення відпустити політв’язня Едема Бекірова із СІЗО.
Микола Сизанович
Сизановича внесли до списку політв’язнів Кремля у 2018 році. Тодішня віцеспікерка Верховної Ради Ірина Геращенко повідомила, що це громадянин України з ОРДЛО, якого вивезли до Ростова, а потім до Сибіру.