Хочуть у ПЦУ, але залежать фінансово: священик УПЦ МП пояснив настрої серед колег

Хочуть у ПЦУ, але залежать фінансово: священик УПЦ МП пояснив настрої серед колег

ТСН з’ясувала, що далеко не всі церковники Московського патріархату – адепти "руського міра".

Українська помісна церква створена, але попереду ще довгий період визнання іншими православними церквами світу. Історія знає випадки, коли цей процес тривав десятиліттями, а в Україні ще належить перебороти багаторічну інерцію роз’єднання між самими православними, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Маленька будівля на околиці Коростеня – колись там був склад, згодом продуктовий магазин, кілька років тому власниця передала будівлю церкві. Тепер тут служить священик Віталій Ейсмонт. Він прийшов служити, коли були самі голі стіни – ні облачень, ні церковного начиння, ні ікон не було. Перші богослужіння проводили для кількох парафіян, допомагали священику його ж четверо дітей. "Богдан – паламар, Анастасія співає, все, штат заповнений", - сміються зараз. За рік кількість парафіян зросла в рази, а на околицю їздять із центру міста. "Батюшка проповіді гарно розказує, немає такої гордині, все, як вдома", - кажуть люди. "Ми українці, що б там не казали. І пісні, і співи – все, все до нас доходить", - пояснюють парафіяни і додають, що вони щасливі належати до цієї церкви.

Чи готові парафіяни та священики УПЦ МП переходити до новоствореної помісної церкви

Чи готові парафіяни та священики УПЦ МП переходити до новоствореної помісної церкви

Ім’я звичайного священика тоді ще Московського патріархату Віталія Ейсмонта стало відомим чи не на всю Україну в травні 2014 року. Крим було вже анексовано, на Донбасі почалися бої та щодня гинули люди, а Московська церква робила вигляд, що нічого не відбувається. Ейсмонт купив квиток до Києва, приїхав до Видубицького монастиря і став поруч із патріархом Філаретом у молитві за мир. Своїм учинком хотів об’єднати всіх. "Мені хотілося, щоб було як краще. Щоб ми були всі єдині. Щоб наша церква була українською, щоб вона перестала зраджувати своєму народові. Щоб вона називала речі своїми іменами", - пояснив він. Але вже за кілька днів Московський патріархат заборонив його в служінні. 

За останні чотири роки юрисдикцію з московської на київську змінили близько 130 парафій – такі дані має очільник Держдепартаменту в справах релігій Андрій Юраш. Останні півроку міграції майже не було, бо на фінішній прямій до Томосу всі зайняли позицію вичікування: "Вони можуть не вірити в успішність собору, але вони мають вірити у неминучість реалізації суспільного замовлення на помісну церкву". Жовтневе соціологічне опитування засвідчило підтримку ідеї помісної церкви 54% українців, тоді як противників нарахувалося 19%. Юраш упевнений, що зараз проросійські єпископи роблять усе, щоби люди від них ішли. "Церква обрала гетто. Вона в це гетто свідомо себе заводить", - каже він про Московський патріархат. При цьому Юраш говорить про не менш, як 15 проукраїнськи налаштованих ієрархів у середовищі УПЦ МП, котрі можуть змінити церковну "прописку".

Віктор Мартиненко де-юре – священик Московського патріархату, але душею він уже в Помісній церкві. "Днями отримав подарунок від друга, який служить у Вселенському патріархаті. Він мені вислав такий шалик з монограмою патріарха Варфоломія. Це доречно. Я кажу, він гріє не тільки тіло, а й душу", - каже священик. І додає, що таких, як він, серед духовенства насправді багато. "Так сталося, я матеріально не залежу від церкви, і я маю можливість це говорити. Десятки моїх друзів хотіли би, а не можуть. Бо сім’я, а це єдине місце роботи – служіння", - пояснює він. Священик вважає, що після створення ПЦУ боятися вже не буде чого, але вже зараз слід будувати плани на розвиток після отримання Томосу. "Томос сам по собі не змінить ситуацію – це якраз шанс для оздоровлення церковного життя. Всі бажання і сили направити на місію, соціальну роботу, просвітництво, багато завдань", - переконаний він.

За подіями в Києві та Константинополі стежить і Віталій Ейсмонт – він чекає автокефалії та вболіває за неї. Але найбільше зусиль приділяє своїй маленькій парафії, бо хоче зробити її європейською: наприклад, не став прибирати лавочки, які залишилися тут від попередніх господарів. "Краще сидячи молитися, ніж стоячи думати про свої ноги", - пояснює він. Священик уже зібрав гроші на проектор, щоб улаштовувати тут богословські лекції для парафіян. За його задумом, це будуть чаювання з бесідами. А ще зібрав тут невеличкий хор та щонеділі співає.

Кореспондент ТСН Неллі Ковальська

Повʼязані теми:

Наступна публікація