Несвята трійця: як Павелко, "Нарік" і священик "прославили" Кубок Ліги чемпіонів

26 травня у Києві відбудеться фінальний матч Ліги чемпіонів - головного європейського футбольного турніру. Уже зараз вболівальники сперечаються, хто ж забере трофей - “Баварія”, “Рома”, “Ліверпуль” або ж чинний володар кубку - “Реал”. Проте в Україні навколо нього розгорнулася зовсім інша історія - зі спортом не пов’язана.

Федерація футболу України вирішила показати головний приз не лише в столиці, де його представляли разом із екс-футболістом й тренером збірної Андрієм Шевченком та колишнім боксером і мером Віталієм Кличком. Кубок повезли Україною в трофі-тур: він уже був у Херсоні та Маріуполі, де його могли побачити як місцеві мешканці, так і переселенці з Криму та Донбасу. Поїде він і до Харкова, Одеси та Львова.

Здавалось би, просвітницька й благодійна мета мала лише додати бонусів чинному главі ФФУ, народному депутату від "БПП" Андрію Павелку. Ось у його рідному місті - Дніпрі - Кубок побачили молоді футболісти, учні ДЮСШ, та військові, які отримали травми на війні й лікуються в лікарні імені Мечникова.

Проте одна локація, в якій опинився Кубок Ліги чемпіонів, здивувала багатьох вболівальників. На Facebook-сторінці Міжнародного благодійного фонду Олександра Петровського "Солідарність" з’явилися фотографії з храму Дніпровської єпархії УПЦ КП, на яких зафіксовано Кубок в оточенні ікон та монахинь.

Навіщо трофей світського спортивного турніру було везти до цієї церкви, якщо в самому обласному центрі до нього відкривався вільний доступ усіх охочих , - не зрозуміло. Після цього Кубок доправили до культурного центру “Менора”, де виставили поруч із ханукією.

Однак в соцмережах не лише побачили комічне, а й помітили іншу цікаву деталь. Виявляється, очільник згаданого фонду, який причетний до туру Кубка Дніпром, Петровський, більше відомий у місті як Олександр Нареклешвілі. Він нібито ще з 90-х займався шахрайством та розкраданням. І проти нього, за даними журналістів, 1993 року була порушена справа №7005, однак після суду молодому чоловіку вдалося вийти на свободу із СІЗО із “незаплямованою репутацією”.

Нині ж він також відомий як благодійник. Його фонд, зокрема, співпрацює із УПЦ КП.

“За значний особистий внесок у розбудову Святої Помісної Української Православної Церкви, зміцнення її авторитету та збереження національної єдності Патріарх Філарет особисто нагородив Орденом Князя Володимира І ст., Петровського Олександра Володимировича, президента міжнародного благодійного фонду «Солідарність», патріота України і мецената”, - повідомлялося у листопаді минулого року на сайті фонду.

Крім того, що ЗМІ пишуть про Петровського як про “кримінального авторитета”, також вони виявили, що він є тестем сина Павелка. У серпні 2017 року у Відні син глави ФФУ - Микита - одружився з донькою Петровського - Богданою.

Це уже не вперше вболівальники звертають увагу на “неспортивну” поведінку очільника Федерації футболу. Того року, зокрема, фанати критикували Павелка за рішення продавати квитки на стадіон за паспортами: вони вбачали ймовірні репресії проти найактивніших учасників рухів. Звісно, не залишились поза їхньою увагою і події в Дніпрі.

“Навіть коли Шева привіз виграний ним Кубок Ліги Чемпіонів в Київ 2004 року, він значно скромінше себе поводив…Ймовірно, в УЄФА нема чітких правил "демонстрації трофею", але навряд чи вони передбачали, що господарі фіналу влаштовуватимуть з Кубком "хресні ходи", - говорить представник ультрас “Динамо Київ” Тарас Кузьменко.

Фанатів також дивує, що Кубок виставили у церкві, до побудови якої ймовірно причетний Петровський.

“... головний футбольний функціонер притащив своєму свату, кримінальному авторитету, Кубок європейських чемпіонів. Пофоткатись. Ну, заодно посвятити чи шо там. В церкві, яку по ходу побудував Нарік”. - пише у Facebook уболівальник луцької “Волині” та волонтер Роман Сініцин. "Нарік" - нібито одне із прізвиськ Петровського.

ТСН.ua направив запит до ФФУ з проханням прокоментувати ситуацію і очікує на відповідь. А поки що Кубок продовжує мандрувати Україною, освячується перед фінальною грою - хтозна, кому стане в пригоді чудодійна сила українських церков.

Аліна Денисенко