Історичні міфи розділяють українців. Що стоїть за нав'язуванням владою СРСР святкування 9 травня

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Постраждалі від репресій згадують тортури і приниження в радянських таборах.

Радянська пропаганда буквально вкарбувала в мізки цілих поколінь назву "Велика вітчизняна війна" і дату 1941-1945 роки. Силу та вплив цього міфу переоцінити важко: він пережив навіть державу-творця і досі є потужною зброєю роз’єднання, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

У вересні 1939 року у Львові німецькі війська бомбардували найважливіші комунікаційні та опорні пункти міста перед вступом до нього Червоної Армії. Також було вторгнення угорських танків на територію Карпатської України, а згоду на такий крок вони отримали від самого Адольфа Гітлера. Радянські історики приховали ці роки війни, під час якої були розбомблені українські міста, анексовані території, убиті діти, осиротілі родини.

"Після 9 травня 1945 року Україна не стала вільною. Тому говорити про цілковиту перемогу ми не можемо. Сотні тисяч українців вже після Другої світової війни стали жертвами політичних репресій. Останній політичний в’язень вийшов на волю в листопаді 1990 року", - розповів Володимир В’ятрович, голова Українського інституту Національної пам’яті на відкритті виставки у Києві "Тріумф людини. Мешканці України, які перемогли ГУЛАГ".

Колишній політзек Йосип Зісельс зауважив, що кашу у таборах приправляли не м’ясом, як зараз, а тортурами і нищенням людської гідності.

У 1940–1950 роках у концтаборах ГУЛАГу серед в'язнів переважали представники національно-визвольних рухів, перш за все українці. Від 1948 року за наказом Берії політичних в'язнів ізолювали до спеціальних таборів суворого режиму. В’язні з України у рік смерті Сталіна складали понад половину мучеників ГУЛАГу. "Зараз молодь про це нічого не знає. Українці в таборах це особливо дуже важлива сторінка історії ГУЛАГу. Українців, особливо героїв УПА, висланих, інших українців, висланих до ГУЛАГу. Їхню роль неможливо переоцінити у спротиві системі", - сказав Йосип Зісельс, колишній радянський дисидент і політв’язень.

Для співавтора виставки "Тріумф людини" історика Олесі Ісаюк інформація на стендах - не стороння хроніка, а особиста драма. Чи не всю її тернопільську рідню запроторили до радянських концтаборів лише за те, що ті прагнули свободи Україні. "Йшлося про підтримку УПА. Вивезли всіх, весь рід, кого застали в хаті. Вони більше п’яти років прожили у Томській області у посьолку Кузейка. Тітка згадувала, що жили у великому бараку", - пригадала Ісаюк.

Торік Інститут виставляв під Головпоштою стенди з інформацією про українців у нацистських концтаборах. Нині історична паралель набула свого логічного завершення. Із чітким сигналом: супостат не заспокоївся, його методи незмінні. Адже зараз попри обурення всього світу у російських тюрмах страждають більше сотні українських політв’язнів. "Нам часто говорять, що історія розділяє українців. Не історія розділяє українців - історичні міфи розділяють українців", - переконаний В’ятрович.

Костянтин Грубич

ВідеоДень примирення чи День перемоги: "Польова кухня" з’ясовувала, де правда, а де пропаганда

Радянська ідеологія буквально вкарбувала в мізки цілих поколінь назву "Велика Вітчизняна війна". І дату: 1941-1945 рр.. Силу та вплив цього міфа переоцінити важко: він пережив навіть державу-творця і досі є потужною зброєю роз’єднання. Але в багатьох українських родинах точно знали і знають, коли війна почалась насправді.    

День примирення чи День перемоги: "Польова кухня" з’ясовувала, де правда, а де пропаганда

Залиште свій коментар

Вибір редакції