Коли нікуди йти: 4 звільнених заручників опинились на вільній Україні без рідних і житла

Дата публікації
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Коли нікуди йти: 4 звільнених заручників опинились на вільній Україні без рідних і житла

Чоловіки родом з окупованих територій

Четверо із сімдесяти чотирьох звільнених з полону родом із окупованої території. Там залишилися їхні рідні, а вони приїхали сюди. Ці колишні заручники є цивільними - їх окупаційна влада звинувачувала у різних злочинах. Залишатися там вони не захотіли, тож обрали вільну від загарбників Україну.

З Ігорем  Яковенком журналісти ТСН зустрілись поблизу шпиталю,  де цивільні заручники проходять обстеження. Ігор взутий у капці на шкарпетки, це не тому, що вибіг на хвилинку, у нього немає іншого взуття.

На фотографії після звільнення Ігор стоїть один на летовищі. Навколо ні душі, лише торби з речами. Ігоря не зустрічали рідні. Їх тут немає.  Два роки і чотири місяці полону з катуванням обернулися для Ігоря сильним заїканням.

"Нас прийняли за коректувальників. Били електрикою. Просто опинився не в тому місці», - каже чоловік.  

Четверо звільнених полонених потребують допомоги небайдужих у пошуку житла в столиці

Четверо звільнених полонених потребують допомоги небайдужих у пошуку житла в столиці

Влада окупованих територій його звинуватила в шпигунстві на користь України.  Він - людина  з проукраїнською позицією, за ініціативи двоюрідного брата цивільної дружини, під час обстрілів Горлівки, вийшов подивитися звідки гатять. Родич узяв іще й бінокль, їх затримали обох, але в полоні опинився він один.

«Мене там катували довго. Не знаю, що він сказав, для мене це таємниця, довго думав про це», - каже Ігор.

Сергія Радулова в полон узяли в тому ж  районі  Горлівки, але на чотири місяці раніше.  Теж за «шпигунство» на користь України. 

«Почали відбуватися жахливі речі. У мене відібрали все майно. Моя помилка була, що я людям розказував правду, хто чим займається, що насправді відбувається», - розповідає Сергій.

Із  лікарської палати цим хлопцям нікуди йти взагалі. Ніде і немає за що жити.  Вони обрали  Україну, бо повертатися  додому, на окуповану територію, небезпечно. А свого сина від першого шлюбу Ігор жодного разу не бачив за час полону.

«У нас тільки один вихід – тут. Я залишився без нічого і повертати страшно, бо як помилували так і заберуть, я вже не виберуся звідти», - кажуть чоловіки.

Водночас  хлопці  благають визволити з полону тих, хто ще там залишився, поміж них і їхні знайомі.  

Наступна публікація