"Купіть дітям навушники від вибухів": у Британії українським біженцям масово відмовляють у притулку
Представники британської влади аргументують відмови в захисті українським сім'ям тим, що певні частини України зараз вважаються придатними для проживання, ігноруючи реальні ризики безпеки.
Українські біженці
Британські посадовці пропонують українським родинам, яким відмовили у притулку, повертатися до України та обирати для життя нібито «безпечні райони».
Попри те, що повномасштабна війна триває вже п’ятий рік і жоден регіон не застрахований від обстрілів, біженцям радять адаптуватися до умов постійної загрози. Зокрема, у деяких випадках батькам рекомендували купувати дітям навушники з функцією шумопоглинання, аби звуки вибухів не викликали у малечі панічних атак.
Такі факти наводить видання Sky News, посилаючись на свідчення кількох українських сімей, які зіткнулися з формальним підходом британської системи. Представники місцевої влади аргументують відмови у захисті тим, що певні частини України наразі вважаються придатними для проживання, ігноруючи реальні безпекові ризики. Свідчення родин вкотре підкреслюють контраст між бюрократичними інструкціями та дійсністю, в якій опинилися українці за кордоном.
Після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року близько 310 тисяч українців прибули до Британії за спеціальними візовими програмами. Зокрема, схема «Житло для України» дозволила британцям спонсорувати громадян України та членів їхніх родин. Програму двічі продовжували, і нині вона дозволяє залишатися у країні до вересня 2028 року.
Втім, механізму постійного врегулювання статусу для більшості українців немає. Частина родин подає заяви на притулок, однак, за даними журналістів, кількість відмов зросла. Якщо до квітня 2025 року більшість заяв схвалювали, то у 2024–2025 роках показники різко знизилися.
Історії з життя українських біженців
У листах із відмовами британське Міністерство внутрішніх справ радить заявникам переїхати до західних регіонів України або до Києва. При цьому родини наголошують: навіть ці території регулярно зазнають ракетних та дронових атак.
Сім’ї також звертають увагу на позицію УВКБ ООН, яке у листопаді заявило, що жодну частину України не можна вважати повністю безпечною після смертельної атаки на Тернопіль.
Одна з матерів розповіла, що залишила Україну на другий день війни разом із п’ятьма дітьми. Її донька-підліток після пережитого мала панічні атаки. У відмові британського відомства зазначалося, що після переселення «до зони без конфлікту» ці проблеми «не досягають необхідного порогу», а також пропонувалося «розглянути можливість використання навушників із шумопоглинанням та звукоізольованих кімнат».
Після цієї відповіді, каже жінка, у доньки знову почалися напади тривоги.
Іншій родині, яка втекла з Маріуполя після знищення їхнього будинку, також відмовили. Батька, за словами сім’ї, катували російські військові, підозрюючи у зв’язках з українською армією. Попри це, у рішенні зазначалося, що у разі переїзду на захід України чи до Києва вони не перебуватимуть у «реальній небезпеці».
Їхній малий син має аутизм. Мати каже, що через пережитий стрес дитина «перестала говорити», але у Британії досягла прогресу. Водночас Міністерство внутрішніх справ не визнало цей випадок «винятковими співчутливими сімейними обставинами».
До чого закликають британські урядовці
Депутат від Ліберальних демократів Джон Мілн звинуватив уряд у тому, що той «витягує килим з-під ніг українських сімей», які вже побудували життя у Британії. Він закликав міністра внутрішніх справ Шабану Махмуд створити чіткий шлях до врегулювання статусу для тих, хто не може безпечно повернутися.
У Міністерстві внутрішніх справ наполягають, що українські програми залишаються відкритими, а підтримка триває. У вересні 2025 року уряд оголосив про продовження схеми дозволів ще на 24 місяці після початкового 18-місячного періоду.
Нагадаємо, українські біженці можуть втратити право на проживання в ЄС. Оскільки спроба створити єдиний механізм регулювання статусу біженців для всіх країн провалилася, тож тепер державам-членам доведеться переходити на національні дозволи та змінювати законодавство.