Жінка разом з хрещеною владики поділилась спогадами з журналістами ТСН.
Шлях Митрополита Епіфанія до Бога – важкий і прокладений ним іще змалку. Він учився навіть по ночах і виріс без батька. Майбутній владика ніколи не сказав слово «тато», бо він його покинув, коли хлопчик іще був немовлям. А в церкву його вперше привела бабуся.
Про це в ексклюзивному інтерв’ю ТСН розповіла мама предстоятеля УПЦ.
Віра Богданюк виростила трьох синів. Зізнається, що коли найстарший Сергій став ченцем, вона плакала. Зараз до будинку матері владики Епіфанія односельці несуть квіти, а вона з порогу розповідає, що слава її лякає.
«Я трошки хвилююсь», - каже жінка.
Це перше в її житті інтерв’ю. Вірі Богданюк – 61 рік, половину життя пропрацювала в колгоспі. Нині на пенсії. Вона дуже скромна і додому запросила ще одну близьку жінку митрополита – це його хрещена мама Ольга.
Під час урочистого вручення Томосу, всі дивились телевізор.
«Всі раділи, все село раділо. В хатах при телевізорі. Роботи не було, всі дивилися «1+1». Я так хвилювалася, але я його пізнала. Це не можна передати, яка це радість була і хвилювання», - пригадують хрещена.
З 15 грудня, як сина обрали предстоятелем православної церкви України – мама його ще не бачила, але привітала по телефону.
«Сказати, що я з ним розмовляла, це були секунди - він немає часу. «Вітаю синку і співчуваю, бо це дуже важкий шлях», - пригадує пані Віра.
Додому він приїжджає раз на рік. І мати називає його владикою.
«Ой, я його з такою насолодою чекаю, якщо він з’їжджає, я його так цілую, так обіймаю, що він каже: «Мама, задушиш», - жартує мама владики Епіфанія.
У неї три сини - двоє молодших, каже, працюють у Києві на будівництві. Рідні теж називають його владикою.
Сергій - її бажаний первісток, який усього досяг сам. Хати, в який він виріс, немає.Знищив страшний паводок 2008. У спогадах мами: хлопчик ріс із книгою, до школи пішки щодня ходив більше 2 кілометрів.
«З року добра дитина, його не було за що посварити. Якщо він вдень помагав по господарству, то вночі - до другої години уроки вивчав, вивчав", - пригадують жінки.
. Стиль майже не змінився, от як він відповідав на уроках це ніколи не було поспіхом чи так абияк. Любив читати, докопатися до істини. Сергій любив філософські речі. Дуже серйозний і зосереджений. Аналізуючи все це, думаю що йому хотілося, щоб був батько - очі завжди серйозні і такі дорослі», - говорить вчителька Митрополита.
Мати із сином про тата не говорили, бо для обох – це біль. Чоловкі пішов з сім’ї. А нещодавно, каже, чула, як російські пропагандисти приписують йому за батька чи діда патріарха Філарета.
«Мені дуже смішно з цього, бо я патріарха Філарета тільки по телебаченню бачила, я його живого не бачила», - сміється пані Віра.
Перший чоловік, ділиться мати, покинув її з немовлям на руках.
«Ми з чоловіком поїхали на заробітки, я вже була вагітна. Я народила в Одесі. Більше нічого не пов’язує з Одеською областю», - пригадує мама владики Епіфанія.
«Коли кума народила Сергія і приїхала сюди до батьків .Вони тут його похрестили і тут вони вже жили», - додає його хрещена.
«Він нас залишив, коли Сергієві був місяць. Більше він не показувався і пив, і бився. Важко це все. І сором раніше», - каже пані Віра.
Виховували Сергія втрьох – мати зі своїми батьками. Удруге Віра вийшла заміж, коли сину було 12 років. Але він залишився жити з дідом і бабою, які його обожнювали
«Дідусь - це не було слово "батько". Він дуже любив бабусю і вона його любила страшенно. Сергійко завжди акуратний, йде зі школи, помиє в річці туфельки і додому йде чистенький. Навіть, коли бабуся була в роках, то не на Віру зробила заповіт, а на свого любимого внука», - розповідає хрещена.
І про Бога внукові вперше розповіла бабуся. Вона і відвела його до церкви. Тут владику хрестили, за радянських часів іще таємно.
Бабуся і дідусь вірили в Бога і йому допомогли. Тут був отець Михайло і матушка Василина, вони йому давали настанови, книжки. У нас не було таких книг. Раніше було важко», - пригадує мама владики.
Священиком Сергій вирішив стати в 10 класі. Чернечу долю обрав після смерті духовного наставника з Рівного - митрополита Даниїла. Тоді Сергій поїхав учитися в Грецію. Дзвінок звідти, зізнається мати, для неї став ударом.
«То було ввечері, коли він мені подзвонив. Сказав, що він постригається в монахи. Я сильно плакала. Я думала вивчиться, добра людина буде, сім’я, онуки. Сусідка мене розраджувала, мовляв чого ти плачеш?», - пригадує жінка.
Вибір сина мати прийняла і шанує. Зустрітися з ним планує за місяць, коли Епіфанію виповниться 40 років. Із хрещеною, каже, поїдуть у Київ, проситимуть благословення і подарують його улюблені білі троянди.
Знімальній групі ТСН мати владики подарувала релігійні книги.
Як склалася доля батька митрополита Епіфанія? Чому майже за 40 років тато до сина так і не приїхав? Журналісти спробували розшукати чоловіка у сусідньому селі на Буковині, де народився Петро Думенко - і вже завтра розкажуть таємницю.