Тоді події на Буковині спричини перший великий антирадянський виступ і погроми.
Хвороба, котра восени 1988 року змусила людей вивозити діток із Чернівців, досі лишається таємницею, котра не розгадана. Тоді в місті сталася епідемія алопеції – миттєвого облисіння, яка вразила лише офіційно півтори сотні дітей, ідеться в сюжеті ТСН.19:30.
Цю коробку зі скельцями відтоді судмедексперт дістає вперше. "Це десь перші двадцять випадків", - пояснює він. Саме це волосся і досліджували. "Мама приходила зранку зі сльозами, на подушці несучи волосся", - пригадують фахівці. Волосся осипалося швидше, аніж під перукарськими ножицями. "Якась частина на подушці залишилася, якусь я руками міг зняти спокійно", - пригадує експерт.
Все нібито почалося з банального дощу, але його краплі внизу перетворювалися на коричневі калюжі, а світлий одяг на людях теж змінював колір і відіпрати його було неможливо. Місто було в паніці, тривога відчувалася у повітрі, на вулицях Чернівців не було жодної дитини – вивезли всіх. Михайлу Тімакову тоді було майже 5, його до бабусі відправили одразу, як симпатичний хлопчина із добрячою чуприною облисів за одну ніч. "Мене почали водити по лікарях, що до чого. Єдиний діагноз, який мені поставили, це вегето-судинна дистонія. У п’ять років у хлопця, звідки, до чого", - не розуміє він.
Перші три випадки повного облисіння зафіксовано у серпні, у вересні цифра зростає. У жовтні ще більше лисих, у листопаді теж лисіють. Люди розповідають про галюцинації та страшні сни у дітей. "У всіх актах комісії вказано, що був неврахований викид сполук талію в атмосферу. Їх викинули, і вони знаходилися у повітрі", - автор кількох книжок-досліджень про чернівецьку хворобу Володимир Білоус. За його даними, вміст талію подекуди втричі перевищував норму, але керівник комісії із Москви висновок про талій не підписав. "Ракетне паливо. Це було пов’язано з військовими, і я думаю, владі не було вигідно. Те, що це гідрози, сумнівів немає, але доказати неможливо – КДБ забрав речовий доказ. І сказали, що методика, над якою ми працювали, є незаконною", - розповів судмедексперт Віктор Бачинський.
Розлив ракетного палива під час транспортування містом військової техніки та озброєння – друга версія дитячої хвороби. Партійний архів – святая святих, саме його всі боялися, бо зберігаються документи, особові справи всіх партійних діячів та функціонерів області. Туди вперше пускають телебачення, щоб ознайомитися з документами щодо загадкової хвороби. Борис Баглей дістає із теки справу 30-річної давності. "Впродовж трьох місяці влада фактично замовчувала цю подію", - каже він. Лише масові людські бунти змусили владу створити комісію і щось робити. "Це був перший масовий спротив на території України, тому що Чорнобиль коли стався, ніхто так не протестував, а тут били вікна в обкомі партії, витягували з кабінетів чиновників, люди масово виїжджали – я все це пережив, я був студентом, все це було на моїх очах", - пригадує працівник архіву.
Тоді 167 дітям було поставлено діагноз "хімічне отруєння", але однаковий комплекс захворювання зафіксовано у 300 дітей. Офіційно хворіли лише діти. Олегові Ботушанському тоді було 24. "Потемніння шкіри, свербіння, безсоння. Ті ж самі симптоми, не було лише тотального випадання волосся", - каже він. Тоді йому діагностували застуду, а не хімічне отруєння. Перші симптоми отруєння талієм справді можна сплутати з вірусним захворюванням. "Дільничний лікар, коли виїжджала за кордон на постійне місце проживання, вибачилася за те, що у свій час не виконала свій обов'язок. Тобто вона знала, що зі мною, розуміла, в якій ситуації я опинився, але, з її слів, їх попередили про те, що цей діагноз ставити неможна", - пригадує Ботушанський.
У Чернівцях Світлана опинилася випадково, бо намагалася виїхати в чисте місто. Її маленького сина довелося віддати назад мамі в Житомир, звідки вони тікали через екологію. "Це були жахливі викиди у сточні води, в каналізацію зливали ці хімічні лабораторії, місто було заповнено військово-промисловими заводами", - каже журналістка Світлана Ісаченко. Тоді вже валився Союз і крапку в цій історії так ніхто і не поставив. Власне, важко говорити і про кількість не народжених через ураження дітей та і про те, як та хвороба вплинула на майбутні покоління. Хворі на алопецію діти спостерігалися лише до 18. А головний біль, який почався в Михайла Тімакова в 4, переслідує його і 30 років по тому.
Кореспондент ТСН Валентина Доброта