Щороку зона відчуження приваблює все більше охочих.
Жах, який став туристичною Меккою. І справжня перлина, до якої туристи ніяк не доберуться. Місто Чорнобиль, де сталася найбільша техногенна катастрофа планети, стало велетенським магнітом: для Голівуду і Силіконової долини.
Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.
Щороку до Чорнобильської зони їде все більше туристів. Ще до початку "високого" сезону - там побували вже 10 тисяч людей. Це офіційно. Скільки сталкерів перелізло через колючий дріт порахувати неможливо.
Ніч на 26 квітня стала найбільшою атомною катастрофою на планеті. Потім була ще "Фукусіма" в Японії, але Чорнобиль став світовим символом рукотворного пекла, яке людина здатна собі влаштувати.
КПП "Дитятки" – це початок однієї з найбільш контрольованих в Україні територій - зони відчуження. І ворота в місто-привид. Чорнобиль легко вб'є вас і сьогодні. Крок не туди і вистачить. Тим дивніше спостерігати, як цей вкрай небезпечний об’єкт перетворюється на місце світового паломництва . Щоб потрапити сюди, люди реально готові платити.
"Усі маршрути, якими пересуваються відвідувачі, вони перевірені дозиметрично", - підкреслює начальник служби забезпечення Кирило Гарник.
Цим спеціальним "атомним" маршрутом у 2017 році – пройшлися 39 тисяч людей. 2018 рік побив рекорд – 72 тисячі відвідувачів.
Є кілька постійних туроператорів, які займаються перевозками цих "не туристів". Мінімум третина з них – іноземці.
Себастіан і Томас тут вперше.
"Це крутий досвід. Це історія. – Тут сталася велика трагедія! – Саме так. Але я вирішив подивитись. Це дуже популярне місце", - каже один із них.
Страху від зустрічі із містом-привидом хлопці не відчувають. Охочі побачити атомне пекло твердять, що 100 доларів з іноземця - це навіть не ціна аби потрапити в реальність і з комп'ютерних постапокаліптичних ігор і фільмів. Чорнобиль непомітно для нас став брендом з трохи іншим знаком . Страх все ще присутній - але, лиш настільки аби пощипати за адреналінові рецептори. А, крім селфі на фоні саркофагу, привезти додому ще й магнітики на холодильник. Звичайно, за додаткову плату. Все, як на курорті.
"Це найбільший в Україні заповідник. У нас більше сотні тварин, які входять до Червоної книги. Це філін, ведмідь, рись. У вільному стані тут є кінь Пржевальського. Його людина завезла з Асканії-Нова. Це був екологічний експеримент. Це наш такий один з брендів", - розповідають працівники у зоні відчуження.
Власне, бренд Чорнобильської зони тепер доповнений поверненням у заражені ліси рідкісних диких тварин. Людина була страшніша для них, ніж радіація. Після побаченого нас вже не лякає пікання на дозиметрі. В якісь там мікрозиверти просто не хочеться вірити. Аж поки ми не бачимо Чорнобиль.
Раніше тут жили 15 тисяч людей. Тепер ледве сотня – це співробітники Чорнобильської зони. І кілька постійних місцевих жителів.
Михайло Павлович живе у цій хаті все своє життя. До аварії він працював учителем.
"На другий день дітей в школі вже не було. Пам’ятаю на третій день вивезли інтернат з жінкою", - розповідає він.
Незабаром вчителя теж евакуюють. Повернеться до рідної хати через роки і отримає повторний шок.
"Порожня хата, навіть батареї повирізували. Бач, ось двері були в гараж. Воно привело крана. Вирвало краном, погрузило на машину і вивезло через КПП", - пояснює чоловік.
Про вкрадене життя спочатку радіацією, потім мародерами – я думаю всю дорогу. А потім серед дерев виринає блискучий саркофаг четвертого енергоблоку.
Тридцять три роки тому, навіть в день аварії, Прип’ять мала зовсім інший вигляд. Вулиця Леніна була широченною, а зараз поросла гілками. Усі займалися своїми справами – дорослі пішли на роботу. Діти - до школи. Місцевим повідомили про аварію лише 27 квітня, через 36 годин після вибуху.
Тепер вже відомо, що на атомній станції робили непродумані експерименти. А далі ми стали свідками ще одного експерименту - поглинання міста природою . З кам’яних сходинок палацу культури "Енергетик" ростуть дерева. А в готелі "Полісся" тепер інші постояльці – мурахи зовсім нічого не знають про радіацію.
Постапокаліптична картина тут, в Україні, усього в 135-ти кілометрах від столичного Києва, із всесвітнього жаху, із трагедії планетарного масштабу перетворилася на музу кінематографістів, буквально за тиждень світ побачить черговий серіал про Чорнобиль. HBO вклав у нього купу грошей. І будьте певні - породить нові натовпи охочих побачити все наживо. Крутішої реклами годі й очікувати.
Крім того, зона вабить геймерів усього світу. В Україні в підвалі одної з багатоповерхівок Обухова створили комп’ютерну гру, яку визнали одною з найдивовижніших у світі, Ізотопіум. В ній робот-танк переміщується вулицями Прип’яті.
Головне – у гравця складається враження ніби він переміщується справжніми вулицями Прип’яті. Насправді – їздить між макетами. Які створювали аж два роки. І вони один-в-один, як справжні.
Страх пішов, але досі лишилась моторошна загадковість зони. Звідси не хочеться їхати. Бо тут цікавіше, ніж у фільмі. І тихіше, ніж удома, в Києві. За цією тишею сюди, в зону, йде і ось цей хлопець - він сталкер. Назвемо його Олексій, бо справжнє ім'я він приховує, як і обличчя.
"Всі, хто ходять нелегально, вони хоч раз у своєму житті стикалися з співробітниками поліції або охорони, навіть із співробітниками СБУ", - каже він.
Вже дев’ять років він захоплюється сталкерством. Нелегально, оминаючи КПП та охорону, проникає в дорогі його серцю місця. Колючим дротом пригоди не закінчуються. Навіть якщо сталкерів не упіймала поліція, попереду кілька десятків кілометрів через найстрашніший у світі Рудий ліс аж до Прип’яті. А там вже можна відчути себе, як вдома.
"Сталкери, зазвичай, обирають покинуті будинки, квартири, облаштовують їх", - пояснює хлопець
Щоправда, ця гра в "козаки-розбійники" має цілком реальні наслідки. У цьому році упіймали на гарячому 48 любителів екстриму.
Хоча, насправді, сталкери можуть нашкодити хіба собі. Справжня небезпека - браконьєри, збирачі металобрухту. А ще загрозу несуть у кошиках - грибники та ягідники, які приховують що продають мейд ін Чорнобиль. І от таким популяризаторам чорнобильського бренду світить ув’язнення до трьох років.
З часом аварія на ЧАЕС припинила лякати людей. І нервове пищання дозиметра туристів, здається, не тривожить, а збуджує. Мені важко сказати чи це правильно пам'ятаючи, про сотні миттєво вбитих радіацією, про 20 тисяч квадратних кілометрів забруднених територій, про 2 мільйони постраждалих українців внаслідок аварії. Але якщо магнітик з Чорнобильської зони зможе стати засобом хоч якоїсь компенсації - його варто робити світовим брендом.