"Мої діти знають тата лише з фотографій". Родичі три роки чекають на повернення заручників з Донбасу

Під час єдиного обміну 2017 року були звільнені далеко не всі українці, тож 19 травня небайдужі збираються нагадати суспільству й політикам про в'язнів бойовиків "ДНР" та "ЛНР".

Бійці 3-го Окремого полку спеціального призначення ЗСУ Сергій Глондар та Олександр Коріньков, а також танкіст 1-ї танкової бригади Богдан Пантюшенко більше трьох років перебувають у заручниках бойовиків на Донбасі. Їх не відпустили під час минулорічного великого обміну. Як й інших кількадесят українських військових.

19 травня активісти збираються вкотре звернути увагу як суспільства, так і політиків на заручників. Вони прийдуть на Майдан, щоб провести марш – "Свободу захисникам України". Від  місій "Червоного хреста" та ОБСЄ, а також німецької канцлерки протестувальники вимагатимуть забезпечити виконання міжнародних норм з боку Росії щодо українських заручників.

На нього прийдуть і родичі військових, яких терористи тримають у жахливих в'язницях – без засобів зв’язку, піддаючи тортурам. Деякі вже кілька років борються за звільнення своїх чоловіків, братів й синів.

Сьогодні вони діляться своїми історіями та переживаннями. І вірять, що бодай на крок наблизять повернення своїх рідних.

Сергій Глондар

сергій глондар
Людмила Глондар / Facebook

Сестра Сергія – Людмила – розповідає, як 16 лютого 2015 року їхня мати отримала дзвінок.

"Алло Миколаївно? Вам телефонує "Казачество войск донского", ваш син у нас". Жінка спокійно спитала ім’я та прізвище, бойовики їй відповіли: "Сергій Глондар". І згодом передали слухавку українському військовому. Мати почула голос своєї дитини. Схопили Сергія під час супроводу колони із вивезення тіл із Дебальцевого.

 "Вони нічого не вимагали, жодних умов не ставили, не просили викуп. Просто повідомили", - розповідає Людмила.

Все, що є на землі освячене материнською ласкою, ніжністю, турботою, терпінням, любов'ю, чеканням, прощенням. У щасливі...

Posted by Люда Глондар on Sunday, May 13, 2018

"Думала, сталася якась помилка. Зовсім не вірилося, у мене була істерика", – пригадує свої думки після дзвінка дружина Сергія – Катерина.

Наступного дня Алла Миколаївна мала святкувати день народження. А Катерина якраз дізналася, що вагітна другою дитиною.

Вони пройшли 33 кола пекла
Людмила Глондар

Наразі Сергій перебуває у полоні вже більше трьох років. За цей час він був у кількох місцях утримання разом з іншим українськими заручниками. "Вони пройшли 33 кола пекла", – каже Людмила. Про умови у в'язницях і стан військового родичі знають мало – "Червоний хрест" до бійців не пускають. Дещо зміг розповісти про товаришів звільнений у січні боєць Роман Савков.

У лютому трьох українців (Глондара, Корінькова та Пантюшенка) перевезли до так званого донецького "СІЗО". Сергій просив надсилати йому передачі – вітаміни, каші, супи. Родичі наразі достеменно не знають, чи отримує він ці посилки та їхні листи. Військових тримають у приміщеннях, де зі стелі тече вода, їх "заїдають" клопи.

Я дізналася про вагітність у той день, коли Сергій потрапив до полону
Катерина Глондар

Тим часом без батька в Кропивницькому ростуть двоє дітей.

"Молодша ніколи його не бачила, я дізналася про вагітність у той день, коли Сергій потрапив до полону. Не бачив доньку і батько. Ніколи не був у неї на дні народження. Мої діти знають тата лише з фотографій", – говорить Катерина.

Від 21 липня 2016 року вона жодного разу не чула голосу чоловіка.  

Нині вона констатує: "Спочатку все це було дуже важко, але зараз ми вже призвичаїлися, більш спокійно сприймаємо". Сестра Сергія додає: "Раніше були зовсім несамостійні. А зараз навчилися відділяти емоції та реальність".

Вони постійно контактують з владою, з міжнародними інституціями, проводять акції на підтримку заручників не лише в Україні, а й за кордоном.

"Це велика для них підтримка. Звільнені минулого року розповідали, що новини про ці заходи до них доходили і давали сили – вони відчували, що українцям небайдуже і що про них не забули", – зазначає Людмила.

Сергій Іванчук

іванчук
скріншот з відео
Сергій Іванчук

На повернення свого чоловіка Сергія чекає й Вікторія Іванчук. Він кадровий офіцер, майор 8 полку ССО м. Хмельницький. До зони АТО потрапив у квітні 2014 року, від 5 лютого 2017 року бойовики "ЛНР" захопили його в заручники під час виконання бойового завдання. Про це їй повідомив командир частини.

"Найперше промайнула думка їхати туди. Був страх і одночасно надія що скоро його визволять", - пригадує жінка бійця.

Однак Сергій Іванчук вже 466 днів перебуває в одиночній камері.

Весь цей час поруч зі мною дві донечки, які дуже чекають татуся
Вікторія Іванчук

"Емоції за більш як рік були різні. Іноді здавалось, що наші хлопці нікому не потрібні, іноді, що ось-ось – і все це  закінчиться: діти обіймуть свого татуся. Весь цей час поруч зі мною дві донечки, які дуже чекають татуся, і саме вони не дають впасти духом, дають сили ще з більшою надією боротись за звільнення чоловіка", – ділиться вона своїми думками.

Вікторія сподівається, що недільна акція таки зверне увагу суспільства та політиків на заручників.

"Ми не можемо спокійно споглядати і бездіяти, коли наші хлопці роками сидять у підвалах в жахливих умовах, піддаючись нелюдським тортурам. Чи є дії влади достатніми? Хочеться вірити що так, але іноді здається, що можна було б піти на ті чи інші вчинки заради звільнення хлопців. Адже це військові, які не покинули державу і народ український, вони пішли на захист України, вірячи в те, що Україна захистить і їх", – каже вона.

"До нас звернулись родичі і ми не можемо відмовити"

Організатори акції тим часом сподіваються, що їх почують як в "Червоному хресті", так і у Меркель. Вони переконані, що їхнім міжнародним обов’язком є сприяння обміну.

"Мета нашої акції – нагадати про полонених бійців 3 і 8 полків спецназу, 1-ї танкової, 24 і 57 бригад, які вже четвертий рік у полоні росіян. Вони перебувають у нелюдських умовах, без медичної допомоги, постійно піддаються тортурам. Про деяких з них невідомо навіть чи вони досі живі. Тому у нас є чіткі вимоги до міжнародних представництв місії Червоного хреста, ОБСЄ та Федерального канцлера Німеччини, щоб вони перевірили умови перебування наших воїнів, посприяли процесу їхнього обміну. Це їхній обов'язок відповідно до міжнародних норм. Сподіваємось вони нас почують", – говорить Сергій Мазур, координатор акції, представник громадської організації С14.

Він вважає, що публічні заходи сприятимуть вирішенню питання звільнення заручників терористів.

"Без публічних акцій, резонансу, на жаль, не буде зрушень у процесі обміну. Також будемо надсилати звернення до інших міжнародних установ. До нас звернулись родичі, і ми не можемо у такому відмовити. Всіх інших також запрошуємо підтримати", – говорить Сергій.

Аліна Денисенко

Залиште свій коментар

Вибір редакції