На Майдані сотні людей прийшли попрощатися з легендарним "Годзилою"

Дмитро Годзенко загинув під час мінометного обстрілу у Зайцевому.

У Києві попрощалися з легендарним військовим 17-го мотопіхотного батальйону 57-ї окремої бригади Дмитром Годзенком. Побратими називали його "Годзилою". На фронті він прослужив більше року, і весь час був на передовій, йдеться у сюжеті ТСН.19.30.

Із ним прийшли попрощатися сотні. Кожен, хто хоч раз був під Горлівкою, обов'язково чув цей позивний – "Годзила". В АТО Дмитро прослужив більше року. І весь час - тільки на передовій, де бої ніколи не вщухали.

Минулого літа в Майорську над ним розірвалася міна. Осколок пройшов у спину та шию. Боєць із позивним "Кавказ" саме під час того обстрілу і познайомився з Дмитром. Каже, ще тоді вразила витримка і спокій. Попри біль тримався, як справжній воїн.

"Мужньо тримався, як козак, жартував. Веселий, усюди стріляють, а він жарти армійські, анекдоти розповідає", - каже "Кавказ".

Руслан прослужив із ним понад рік. Пригадує, як після поранення друзі вмовляли Дмитра поїхати на реабілітацію. Руслан ледь стримує сльози. Побратим помер у нього на очах. У їхній будинок, у якому солдати жили, залетіла 120-мм ворожа міна, у той день у Зайцевому їх упало кілька сотень. Перебігти в укриття вони не встигли. Осколок пробив дах і влучив Дмитру в серце.

Його поважали військові, любили й місцеві. Із героєм прощаються і військові журналісти - Дмитро з радістю приймав усіх на позиціях. Про все, що коїться, завжди говорив чесно - нікого не боявся. Це його останнє інтерв'ю.

"Я не відкрию велику таємницю, що війна дуже вигідний бізнес для всіх. Великому начальству як з одного, так і з іншого боку. У нас бої закінчуються тільки тоді, коли йдуть ешелони з вугіллям. Ми відчуваємо себе пішаками в чужій грі, розмінною монетою. Наші життя стоять так мало, аж просто соромно говорити", - казав він.

Журналіст 24-го каналу Олексій Годзенко теж часто приїжджав до "Годзили". І не тільки як до військового - а як син до батька. Востаннє вони бачилися в день народження Олексія - 16 березня

Далі вже святкували з батьком на передовій під канонади артилерії. Тоді батько зарікся пускати сина на позиції

"Сказав, що він більше мене ніколи нікуди не буде водити, я сказав, ти вже повертайся, я не буду просити, от, власне, збирався повертатись", - каже Олексій.

Годзенко збирався повернутися додому 1 квітня. Із Зайцевого вже зараз вивели його підрозділ. До цього дня Дмитро не дожив один день.

ВідеоЗ легендарним військовим Дмитром Годзенком сьогодні прощались у столиці

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: