Непомітні героїні: українські жінки-медсестри рятують бійців просто на передовій АТО

Робота медсестер складна та не вельми прибуткова, але кожне врятоване життя – нагорода, цінніша за будь-які гроші.

Без них неможлива робота будь-якого медичного закладу, а на війні вони часто заміняють лікарів. Медсестри відзначили своє професійне свято напередодні, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Їх катастрофічно не вистачає в Україні. Тим більше зараз, коли стільки робочих місць додалося на сході.

"Ми бігаємо 100 метрів, ми бігаємо кілометр тут на стадіоні", - розповіла медсестра-старшина Кашук, яка служить в армії за контрактом.

Їхній щоденний крос у стаціонарі починається з палат. Тоді пані Оксана оббігає колег і цікавиться, як минула ніч. В її підпорядкуванні 16 медсестер.

"Це наша маніпуляційна сестра. Сестра дуже гарна, відповідальна, легка рука, як ви кажете. Саме тяжке – це знайти спільну мову з хворим. Якщо знайшов мову, то ніяких складностей вже не виникає", - розповідають медсестри.

Забір крові, крапельниці, ін'єкції, призначення – і так цілий день не присідаючи. Їхня робота ніби не помітна. Але без них не може функціонувати жодна лікарня.

ВідеоМедсестри сьогодні відзначають своє професійне свято

Пані Оксана в професії понад 20 років. Розпочинала як операційна медсестра. Каже, вищий пілотаж у їхній спеціальності, коли лікар і медсестра розуміють одне одного майже без слів. Інколи досить одного погляду, особливо коли хворих привозять у важкому стані.

Тяжких ситуацій останні два роки у військовому шпиталі більше, ніж хотілося б. "Тяжкий час був, коли виводили хлопців з-під Іловайська. Тоді в госпіталі одночасно було 700 тільки АТОшних", - пригдають у шпиталі.

У медсестер є свої забобони. Коли ходять на чергування – не бажають хорошого чергування. Бо тоді воно буде дуже неспокійним.

На передовій медсестрам доводиться самим ставати лікарями. Бо фахівців катастрофічно бракує. 20-річна Катерина не всиділа в лікарні, бо її брат-спецпризначенець пішов на війну та розповів, що там не вистачає медиків. Тепер вона не просто медсестра, вона начмед 122 батальйону.

"На жаль, лікарів немає. Залишилася за старшу тут нібито я, але нічого, справляємося", - розповіла Катерина.

На фронті вона навчилася робити складні перев'язки і прості операції. Радіє, що в її імпровізованому медпункті нині є все для порятунку. І навіть нещодавно з'явився реанімобіль.

Її основне завдання – вивезти пораненого з поля бою, дорогою надати допомогу і доправити в лікарню. І коли це не вдається, Катя не знаходить собі місця.

"Найтяжче, що ти зранку приїжджаєш на позиції, з ними спілкуєшся. Всі живі, здорові, раді тебе бачити. А потім поступає виклик – і ти везеш їх неживих або тяжко поранених", - розповіла медсестра.

Вона переконана, що тут і зараз вона потрібніша. А своїм колегам у лікарнях і шпиталях Катерина безмежно вдячна. Бо в полі вона може надати першу допомогу, а вже в тилу після тяжких операцій саме медсестри деколи місяцями виходжують її побратимів.

Як уже повідомлялося, медсестра з позивним "Лютик", що втратила обидві ноги на передовій, тепер зможе пересуватися та працювати. У 25-річної Ірини Іванюш з'явився власний електро-скутер.

Кореспондент ТСН Ірина Маркевич

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: