Неймовірна тиша, тисячі людей і літаки в небі: в Україні в останній політ провели загиблих в авіакатастрофі Ан-26

Дата публікації
Перегляди
4045
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Неймовірна тиша, тисячі людей і літаки в небі: в Україні в останній політ провели загиблих в авіакатастрофі Ан-26

Фото: president.gov.ua

З площі Свободи хлопців повезли додому. Більшість із них до рідних міст доправили літаками і гвинтокрилами.

Сьогодні, 6 жовтня, Україна прощалася з членами екіпажу й курсантами Харківського університету Повітряних сил, які загинули 25 вересня в авіакатастрофі поблизУ Чугуєва. Це був навчальний політ. На борту було 27 людей. Дивом вижив лише один — В'ячеслав Золочевський. Віталія Вільхового, який наступного дня після авіатрощі помер в лікарні, минулого тижня вже поховали на Львівщині. Попрощатися із  25 загиблими рідні та близькі змогли лише після проведення ДНК-експертизи.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Все відбувалося за неймовірної тиші

Церемонію прощання на центральній площі Харкова транслювали у прямому ефірі. Всі, хто там був, розповідають, що все відбувалося за неймовірної тиші. Хоча було дуже багато людей, які, попри те, що не знали загиблих, прийшли віддати їм шану. Найстаршому з членів екіпажу було 42, чотирьом наймолодшим курсантам — 19.

За словами самовидців, було чути кожен крок на бруківці. Особливо, коли труни виносили на постаменти. 

За кадром залишилися військові, які на площі не змогли стримати сліз, солдат, який не витримав напруги і знепритомнів біля одного з автобусів. За кадром залишилися і кілька тисяч поглядів, які роздивлялися літаки над площею. Вони прощалися з загиблими пілотами і тими, хто лише мріяв стати льотчиком.

Церемонія прощання із курсантами: що залишилося за кадром

Церемонія прощання із курсантами: що залишилося за кадром

О 08:00 ранку на площі Свободи розставили фотографії загиблих курсантів та офіцерів. Над іще порожнім містом лунав гул літаків та перемовини диспетчерів. 

Місце, куди мали привезти труни із курсантами та офіцерами, оточили парканом. За ним зібралися сотні людей.

Площу Свободи ретельно перевірили поліцейські з собаками. Сюди для прощання допускали лише посадовців, курсантів та найближчих родичів загиблих. Вони зібралися близько дев’ятої.

Рівно о 09:40 на площу заїхав кортеж. 25 білих автобусів з трунами. На кожному імя та прізвище. Прибув президент.

Коли труни несли на постаменти, усіх загиблих згадали поіменно. Кожну труну накрили прапором. Пролунав державний гімн. У цей момент у небі зявилися літаки, які пролітаючи, хитали крилами.

Це – традиція: літаки ніби прощаються з загиблими та віддають їм шану, махають крилами з неба. Церемонія закінчилася. Кортеж із хлопцями вирушив з центру міста. Люди, які стояли за огорожею, рікою кинулися до фотографій: потік тих, хто хотів покласти квіти, не вщухав.

Остання путь: тіла загиблих у катастрофі Ан-26 повезли в рідні міста

Остання путь: тіла загиблих у катастрофі Ан-26 повезли в рідні міста

З площі Свободи хлопців повезли додому. Більшість із них до рідних міст доправили літаками і гвинтокрилами.

Причини катастрофи ще досліджують

Державне бюро розслідувань офіційно назвало чотири версії падіння літака: технічна несправність, помилка екіпажу, помилка  керівника польотів та неналежне технічне обслуговування. За кілька днів після катастрофи експерти розшифрували вміст чорних скриньок, але даних поки що не оприлюднюють. Окрім цього, призначили понад 50 перевірок, зокрема й вибухотехнічних. Вони разом із даними самописців мають пролити світло на причину катастрофи.

Державне бюро розслідувань з'ясовує причини катастрофи Ан-26

Державне бюро розслідувань з'ясовує причини катастрофи Ан-26

На місце ж падіння літака АН-26, навіть попри те, що минуло 10 днів, продовжують нести квіти пересічні харків'яни. Зупиняються водії, адже літак упав біля жвавої траси.

Що ж сталося того вечора

 25 вересня вони здійснювали навчальні польоти під Чугуєвом. Пілотував літак Богдан Кишеня, а курсанти по черзі були поруч. Тоді літак Ан-26Ш (бортовий номер 76) уже встиг здійснити 5 польотів. У свій шостий, фатальний — борт злетів о 20:35, за три хвилини помітив технічні несправності і повідомив про це диспетчерів. Керівник польотів дав вказівку сідати. Вже о 20:45 під час заходу на посадку Ан-26 втратив висоту і, не дотягнувши півтори тисячі метрів до злітно-посадкової смуги, впав поруч із автошляхом Київ — Харків — Довжанський. Після зіткнення із землею літак миттєво спалахнув.

Фатальний політ: як саме впав і спалахнув Ан-26

Фатальний політ: як саме впав і спалахнув Ан-26

На борту літака було семеро членів екіпажу. Наймолодшому — 28 років, найстаршому – 42. У когось уже по декілька сотень годин нальоту. Хтось невдовзі планував святкувати підвищення. Але 25 вересня увесь екіпаж назавжди пішов у небо.

Якими пілотів пам'ятатимуть на землі

В інтерв'ю трирічної давності Ашрафа Мсуї зізнався, що мріє стати генералом. Рідні та друзі називали його Ашик. Тоді він був ще курсантом Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба. А після закінчення — пішов служити.  За день до трагедії 29-річний старший лейтенант разом із мамою обговорював, як святкуватиме своє підвищення.

"Я дуже сильно пишалася ним. Дуже сильно. Він з такою гідністю носив форму", — розповідає мати.

Нездійсненне: про що мріяли загиблі курсанти

Нездійсненне: про що мріяли загиблі курсанти

Уважний до дрібниць, завжди веселий і скромний. Таким його пам'ятає друг Олексій. Із їхніх спільних спогадів він змонтував ролик. І каже: відео вистачить на цілий фільм. Бо за 13 років дружби було багато сміху і жодної сварки.

"Він взагалі такий артист був. Куди не з'являвся, всюди він був душею компанії. Він коли до нас приїжджав, я пам'ятаю, всі збиралися в залі та його слухали, що він розповідає. Всім цікаво було. Він дуже любив жити", — говорить він.

"Любили небо". Так рідні розповідають про кожного з членів екіпажу. Дружина капітана та штурмана бригади 28-річного Олексія Остапенка Олена каже — у своїй професії він знав усе до дрібниць.

"Він жив літаками, це його професія, це його покликання. Дійсно, ось навіть елементарне. А поміняти кран він не міг", — згадує вона.

Катастрофа Ан-26: ТСН розкаже історії загиблих курсантів

Катастрофа Ан-26: ТСН розкаже історії загиблих курсантів

Під час того польоту з Олексієм листувалась його 7-річна донечка. Її останні повідомлення татові назавжди залишилися без відповіді.

"І мені дитина сказала: "Мамо, почекай. Він, може бути, мені щось відповів". І вона дістає телефон, і я бачу цю переписку. Мене це не те щоб зворушило. У мене було таке відчуття, що вона начебто щось передчувала в це момент", — ділиться жінка.

Із Олексієм на облавку літака був і його товариш — 30-річний майор Богдан Кишеня. Саме він тоді був за штурвалом. Богдан – досвідчений інструктор, льотчик другого класу. Він досконало знав цей тип літаків.

"Він мріяв стати льотчиком, бо сам із міста Чугуїв. Казав: "У нас або льотчик, або піхотинець. Я буду льотчиком". І це в нього була така мрія, він її здійснив. Важко було щось таке в нього знайти, що він не знав", — розповідає Ігор Кравцов, старший офіцер-вихователь КЗ "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот".

Того вечора літак Ан-26Ш п'ять разів піднявся в небо. Шостий політ став останнім. До тями досі не можуть прийти батьки Олега Козаченка — бортового авіаційного техніка.

ТСН зібрала спогади загиблих в авіатрощі Ан-26

ТСН зібрала спогади загиблих в авіатрощі Ан-26

"Життя в тебе таке. Обірвалося у 40 років. Завжди жартував зі мною. На риболовлю запрошував. Казав покаже, як він із друзями відпочиває в  Харкові", - згадує мати.

До пенсії Олегу залишалось усього три роки. Спочатку він працював бортовим механіком. А згодом став техніком. ТоваришІ по службі кажуть - Олег був справжнім авторитетом серед молоді. До нього всі завжди йшли за порадою. А він ніколи їм не відмовляв.

"У нього не було якихось амбіцій, через які він міг переступити через інших людей. Це реально була дуже світла людина", - говорить товариш Дмитра Добрелі — другого штурмана корабля. І кажуть, прізвище йому пасувало — він був дуже добрим. Після закінчення університету спочатку служив у Миргороді. А потім перевівся в Чугуїв, ближче до дому.

"У нас мрія була така, що закінчуємо військову службу і плавно будемо переходити в цивільну авіацію. Тепер буду намагатися не підвести нас обох", — говорить один з них.

Найстаршому члену екіпажу було 42 — це старший повітряний радист Євгеній Іванов. Кажуть, він мав чи не найкращу фізичну підготовку в ескадрильї. Активно займався спортом і був воротарем у місцевій хокейній команді.

Ще ж одного офіцера, який був на борту, колеги між собою називали "Рятівником". Це Олег Широчук.

В юності він кілька років прослужив у Державній службі з надзвичайних ситуацій. В нього залишився 14-річний син, якого чоловік виховував сам. Хлопець мріє стати як батько — військовим авіатором.

Рідні та друзі можуть розповідати про екіпаж Ан-26 годинами. І дуже шкодують, що їм вони ще так багато всього не сказали. Просто не встигли.

В Україні попрощалися із загиблими в авіакатастрофі Ан-26

В Україні попрощалися із загиблими в авіакатастрофі Ан-26

Автори: Інна Лебеденко, Сергій Моргун, Антон Страшко, Андрій Марченко, Іван Головач.

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
4045
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація