Нові герої України: які історії стоять за кожною "Золотою зіркою"

На сайті президента України вранці 8 липня були опубліковані укази про присвоєння звання Героя України. Зазвичай, такий указ повідомляє дуже коротку інформацію про людину - лише ім’я-прізвище-по-батькові та військове звання. Але за кожною "Золотою зіркою" стоїть історія людини та бійця.

За минулий рік в Україні додалося 196 Героїв України, цього року - вже 79. З них 49 - укази підписані 8 липня, з них 46 - посмертно.

Окремі подання на звання Героїв України були підписані після створення петицій на сайті президента і зібрали необхідну кількість голосів.

ЯК МИ ШУКАЛИ?

Зазвичай, серед такого переліку прізвищ люди просто шукають знайомих, забивати в пошукові системи 49 прізвищ, навіть коли це герої, - навряд хтось буде це робити. Але ми вирішили спробувати, аби при кожного можна було прочитати трохи більше. Ми від самого початку не розраховували, що зможемо знайти інформацію про усіх. Ми припускаємо, що в інформації з відкритих джерел можуть бути неточності, але ми сподіваємось, що така інформація дасть змогу більше зрозуміти про наших героїв.

ГЕРОЇ ЗА ЖИТТЯ

Майор Сергій Вербицький, молодший лейтенант Микола Чобан та старший лейтенант Сергій Харченко отримали почесне звання за життя, але знайти інформацію про цих людей у відкритих джерелах не вдалося. Микола Чобан та Сергій Харченко мають тезок-військових, які загинули на війні. Українська Вікіпедія спочатку помилково причислила Чобана та Харченка до загиблих героїв, однак в указі президента слово "посмертно" відсутнє. Згодом помилку виправили.

ОЛЬГА СІМОНОВА

Єдина жінка в цьому переліку героїв. Росіянка.

Про Ольгу на псевдо "Сімба" я можу розказувати без гугла. Мабуть, кілька годин. Єдина жінка у переліку.

Ми познайомилися 7 травня 2015 року, під час нагородження премією Народний Герой. Я здивувалася її неймовірним веснянкам. Один з моїх друзів попросив дочекатися, бо до нас з Росії приїхала дівчина, з якою він познайомився на Ельбрусі, дівчина водила людей в гори, а зараз приїхала воювати за нас. Востаннє ми списувалися теж у травні 2022-го. Я питала її, чи знає вона про смерть нашого спільного друга.

У перші дні повномасштабного вторгнення Оля писала і просила вивезти з Попасної її собак. Вона була готова загинути сама, але собаки не мали померти.

Олю поховали на Байковому. Маленька табличка і фото Олі у військовому кителі. Назавжди 34 роки.

Детальніше про Ольгу Сімонову можна прочитати ось у цій статті.

СВЯТОСЛАВ АЛЕКСАПОЛЬСЬКИЙ

Народився в Криму - у Саках. Футбольний фанат сімферопольської "Таврії". Займався багатьма видами спорту, найбільше захоплювався бразильським джіу-джитсу. Воював з 2015 року в "Азові" і десантно-штурмових військах. Вивчився на снайпера.

Командир розвідвзводу 220-го батальйону 126 бригади ТРО. Загинув 29 серпня на Півдні, на початку контрнаступу. Він мріяв, аби український прапор майорів над Кримом. Назавжди 32 роки.

ВАДИМ БЛИЩИК

Молодший лейтенант ЗСУ, командир взводу 30 механізованої бригади імені К. Острозького. В армії з 2008 року.

Був учасником миротворчої місії в Косово, брав участь у міжнародних військових навчаннях, початок російсько-української війни зустрів на Балканах.

У липні 2014 отримав орден за мужність 3 ступеня.

Заочно отримав ступінь бакалавра з фізичного виховання та магістра з фізичної терапії.

Мав брата-близнюка.

Загинув у бою в день народження матері. Похований у Звягелі. Назавжди 36 років.

СЕРГІЙ БОЖКО

Оператор протитанкового взводу у 30 ОМБР ім. К. Острозького. Псевдо - "Серпень".

До війни працював у поліції, двічі підписував контракт зі Збройними силами. Любив грати в шахи, вивчав бойові мистецтва та мав колекцію шевронів.

Єдиний син у родині. Створити сім'ю не встиг. Батько Сергія пішов на війну добровольцем ще у 2014 році.

Сергій загинув біля селища Луганське на Донеччині.

Назавжди 24 роки.

ЛЕОНІД ТА РОМАН БУТУСІНИ

Два брата - росіянина. Їхня багатодітна родина (9 дітей) переїхала в Україну через незгоду з російською агресією ще у 2014-ому році. Батько родини відразу пішов воювати у "Правий сектор". За час проживання в Україні в родині Бутусіних народилося ще троє дітей. Родина мешкала на Прикарпатті.

Роман та Леонід підписали контракти зі Збройними силами у 2020 році.

Брати загинули у лютому 2022-го в боях за Чернігівщину. Поховані у Калуші.

Назавжди 20 та 24 роки.

ЕДУАРД КАМАРДІН

Капітан. Волинянин. Випуснкик Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Командир роти 59 окремої мотопіхотної бригади. Загинув під час контрнаступу на Півдні 5 вересня 2022 року, поблизу селиза Тернові Поди на Миколаївщині в результаті танкового обстрілу.

Петицію про присвоєння звання Героя України створила його мама.

Назавжди 23 роки.

ВАЛЕНТИН КЛИМЧУК

Старший солдат. Народився у Вінниці. За освітою - вчитель фізкультури. Воював у 2014-2017 роках - пішов в АТО у 18 років.

Його дядько, Віталій Климчук також загинув під час повномасштабного вторгнення у червні 2022-го.

Валентин загинув у липні 2022 року поблизу селища Любомирівка на Миколаївщині.

Назавжди 26 років.

ІГОР КОЛЕСНІЧЕНКО

Сержант. Командир відділення. Загинув 29 травня 2022 року.

Похований у Делятині. Жителі села зустрічали свого героя на колінах.

Назавжди 35 років.

СЕРГІЙ КОРОЛЬ

Капітан 105 ОБрТРО. Позивний "Махно".

Народився в Тернополі. У 1990-х розпочав службу у Національній Гвардії України. У 2014 пішов на війну добровольцем. Загинув на Харківщині, поблизу села Масютівка.

Почесний громадянин міста Тернопіль (посмертно).

Назавжди 52 роки.

ОЛЕКСАНДР ЛЕУНОВ

Старший сержант. Командир взводу.

Загинув на Харківщині, в селі Кам’янка, рятуючи поранених.

Загинув 16 березня 2022 року, був перепохований у липні 2022 на Рівненщині.

Назавжди 35 років.

ЄВГЕН ЛИСЕНКО

Майор. Військовий льотчик 2 класу. Народився на Черкащині 1994 року. Командир військової ескадрилії. Відмовився переходити на бік Росії у 2014 році.

Вирішив стати військовим у 12 років, закінчив військовий ліцей та  Харківський національний університет повітряних сил ім. І. Кожедуба.

9 березня 2022 року керував винищувачем МІГ -29 і в бою з двома російськими літаками поблизу Житомира. Збитий ворожими системами ППО.

Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

КИРИЛО МАРАЧ

Головний сержант. Вчився на електрика. Пішов на війну у 2014 році. Спочатку був водієм, потім вивчився на розвідника.

Почесний громадянин Звягеля. Назавжди 36 років.

ОЛЕКСІЙ МИРШАВИЙ

Молодший сержант. У червні 2022 року був нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня.

Більше інформації у відкритих джерелах знайти не вдалося.

ОЛЕКСАНДР РОМАНОВ

Молодший сержант. Більше інформації у відкритих джерелах знайти не вдалося.

ДМИТРО РОМАНЧЕНКО

Капітан, командир розвідувальної роти 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Песвдо - "Шаман".

Народився у Чернігові. Займався карате та тхеквондо (чорний пояс). Планував вчитися в політехнічному інституті, але змінив своє рішення, коли побачив як в Севастополі курсанти заспівали гімн України, коли окупанти спускали український прапор. Закінчив Одеську військову академію, факультет "Військової розвідки та спеціального призначення". Брав участь у парадах на честь 25-ої та 26-ої річниці Незалежності України.

Отримав поранення несумісні з життям. Поховати офіцера вдалося лише через три тижні.

Загинув у селищі Спірне на Донеччині

Назавжди 24 роки.

ВОЛОДИМИР СТЕЛЬМАХ

Старший лейтенант, заступник командрира батальйону 109 окремої гірсько-штурмової бригади. Лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеню (посмертно)

Народився у Рівному 1995 року. Гравець регбійного клубу "Рівне".

Загинув у березні 2022 під час боїв за Київ.

СЕРГІЙ СУЧКОВ

Старший лейтенант. Жив на Волині. Був командиром розвідників, загинув рятуючи свою групу. Потрапив під артилерійський вогонь.

Посмертно нагороджений орденом "За мужність ІІІ ступеня".

Назавжди 53 роки.

ЄВГЕН ХРАПКО

Сержант ЗСУ. Бойовий медик.

Інструктор з тактичної медицини. За освтіою - інженер-програміст, вчився у Миколаївському університеті кораблебудування.

Працював над створенням спеціальності "бойовий медик".

Проходив службу у 92-й окремій механізованій бригаді. За час повномасштабного вторгнення здійснив понад сто бойових виїздів.

Загинув на Харківщині поблизу селища Старий Салтів.

Назавжди 37.

МИХАЙЛО ЧАБАНЕНКО

Старший сержант. Родом з Черкащини.

7 років свого життя захищав Україну.

Загинув у бою поблизу села Мазанівка на Донеччині, витягуючи поранених. У пам’ять про нього мати побудувала у селі спортивний майданчик.

Назавжди 31 рік.

МИКОЛА ЯНИШИН

Головний сержант. Родом з Болехівшини. Воював в АТО, нагороджений медалями.

Загинув 8 липня 2022 на Миколаївщині від ран, несумісних із життям, в результаті детонації невідомого вибухового пристрою.

Назавжди 31 рік.

ТАРАС ДОВГУН

Солдат 125 ОБр ТРО. Позивний - "Шершень".

Родом із Львівщини. Закінчив Лапаївський ліцей.

Загигув 26 січня 2023 року в боях за Бахмут.

Назавжди 19 років.

БОГДАН КАЛАГУРСЬКИЙ

Капітан  63-ї окремої механізованої бригади.

Позивний "Електрик". У цивільному житті - енергоменеджер.

У 2015-2016 рр воював у складі 24-ї бригади.

Виховував 2 доньок.

Загинув 19 серпня 2022 року під час артилерійського обстрілу поблизу селища Благодатне на Миколаївщині. Тіло вдалося забрати 10 листопада 2022 року. ДНК-експертиза підтвердила його загибель наприкінці січня 2023 року.

Назавжди 44 роки.

ДЕНИС ЛАБУНСЬКИЙ

Сержант 3-ї окремої штурмової бригади, кулеметник

Позивний "Гром".

Народився у Вінниці. Спортсмен. Кандидат у майстри спорту з важкої атлетики. Останні роки жив та працював за кордоном. Повернувся у перші дні повномасштабного вторгнення.

Загинув під час штурму під Бахмутом на Донеччині, прикриваючи побратимів.

Назавжди 29 років.

ВАДИМ ЛИСЕНКОВ

Молодший сержант, 3-ї окремої штурмової бригади. Командував взводом.

Народився та жив у Києві. Бакалавр транспортних технологій. Під час АТО три роки служив за контрактом у полку "Азов". Працював трейдером у криптосфері.

Займався кросфітом. У воїна був улюбленець - пес Бантік.

Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого гранатометного обстрілу 24 листопада 2022 року.

Назавжди 25 років.

МИКОЛА МАКАРЕВИЧ

Лейтенант 125 бригади. Командир роти. Родом зі Львівщини.

Пішов на війну добровольцем у березні 2022 року. Загинув у боях під Бахмутом. У нього залишився 4-річний син.

Назавжди 35 років.

МИХАЙЛО РЕУЦЬКИЙ

Сержант 93-ї  окремої механізованої бригади "Холодний Яр".

Позивний "Тихий". Активний учасник Революції Гідності, учасник АТО з 2014 року, прослужив 4 роки. Працював у Лук’янівському СІЗО. Мав чисельні поранення та інвалідність. Загинув 18 лютого 2023 у боях за Бахмут під час ворожого артилерійського обстрілу.

ВЛАДИСЛАВ СКВОРЦОВ

Старший лейтенант, командир роти 93 окремої механізованої бригади "Холодний Яр".

Народився та виріс на Дніпропетровщині. Громадський діяч, політолог. Займався бойовим самбо та пауерліфтингом.

У 2014, будучи ще неповнолітнім, намагався піти воювати в АТО, воював у добровольчому загоні "Шахтарськ".

У 2018 році воював у складі Української добровольчої армії.

У листопаді 2019 мобілізувався до лав ЗСУ у складі 74 окремого розвідувального батальйону.У 2020 році брав участь у ООС.

Від початку повномасштаюного вторгнення воював у 93 ОМБР. Брав участь у боях за м. Охтирка на Сумщині.

Загинув неподалік с. Нова Дмитрівка на Харківщині.

Назавжди 25 років.

ІВАН ЩОГОЛЕВ

Молодший сержант, засновник розвідувального загону "Бешкетники Сірка" 92-ї окремої механізованої бригади.

Позивний "Щегол". Вболівальник футбольного клубу "Металіст".

Прийшов до війська у 2016 році - коли йому виповнилося 18 років. Курс молодого бійця пройшов у "Азові", воював у складі "Правого сектору"

Загинув на Луганщині внаслідок обстрілу ворожими градами, три осколки в шию обірвали життя на місці.

Прощання відбулося на харківському стадіоні "Металіст".

Назавжди 24 роки.

ВОЛОДИМИР БАРЧУК

Капітан ЗСУ, комнадир 8 стрілецької роти 130 батальйону ТРО. Народився у Коломиї.

Підписав контракт з ТРО ще у 2021 році.

Встав на захист в перший день повномасштабного вторгнення.

Загинув на Харківщині під час мінометного обстрілу у червні 2022-го. Тіло вдалося забрати лише у вересні.

Похований у Боярці під Києвом.

Назавжди 48 років.

ВАДИМ БЛАГОВІСНИЙ

Підполковник 299 бригади, пілот штурмовика СУ-25.

Родом з-під Ніжина.

Мав 95 бойових вильотів. Знищив більше як сто одиниць броньованої техніки, понад 80 авто, близько 40 цистерн пального та понад 800 осіб живої сили.

Загинув на Миколаївшині.

Назавжди 26 років.

ВІТАЛІЙ ДЕРЕХ

Молодший сержант, командир протитанкового відділення 3-го окремого батальйону спеціального призначення.

Пластун, журналіст, мандрівник, філософ. Родом із Тернополя. Учасник Революції Гідності.

З 2014 року воював в АТО у складі батальйону "Айдар".

Був нагороджений орженом за мужність ІІІ ступеня у 2016 році. Почесний громадянин м. Тернопіль (посмертно).

Загинув в результаті авіаудару поблизу Попасної на Луганщині 28 травня 2022 року.

Назавжди 34 роки.

ЮРІЙ КАНЮК

Старший лейтенант 15 батальйону 128 гірсько-штурмової бригади.

Позивний "Сократ".

Народився на Львівщині. Навчався у Київському ліцеї імені І. Богуна Закінчив Національну академію сухопутних військ ім. Сагайданого м. Львів.

Мав осколкове поранення.

5 травня 2022 року був нагороджений орденом "За мужність ІІІ ступеня".

Загинув 22 травня 2022-го у боях за Соледар.

Назавжди 27 років.

ВІТАЛІЙ ДУДЧЕНКО

Молодший сержант, інструктор навчального батальйону зв’язку вч А3990.

Родом з Полтавщини.

Підписав контракт після проходження строкової служби.

Загинув 22 березня 2023 року.

Назавжди 24 роки.

ЮРІЙ КОВАЛЬЧУК

Солдат. Народився у м. Ковель на Волині. Закінчив промислово-економічний коледж.

У лютому 2018 року був призваний на військову службу. У березні підписав трирічний контракт. У 2021 році демобілізувався та уклав контракт ще на три роки у складі 14 окремої механізованої бригади.

У березні 2022 року був нагороджений орденом "За мужність ІІІ ступеня.

Почесний громадянин м. Ковель (посмертно). Загинув 23 травня 2022 поблизу селища Білогорівка на Луганщині.

Назавжди 24 роки.

ІВАН ЛЄЩЄНКОВ

Капітан 93-ї Окремої механізованої бригади "Холодний Яр".

Позивний "Фанат".

Уболівальник футбольного клубу "Зоря".

Родом з Луганщини.

Приєднався до лав 93-ї бригади після отримання вищої освіти.

Воював в АТО та ООС.

Командир розвідувального взводу.

Загинув під час боїв на Ізюмському напрямку на Харківщині.

Він загинув 14 липня 2022 року у районі звільненого Дібрівного біля Ізюма незадовго до великого контрнаступу на Харківщині. Офіцера поховали на Лісовому кладовищі у Києві. Ім’я військового навіть під час похорон не розкривали, бо його рідні не змогли виїхати з окупації. Також на його честь у Запоріжжі назвали перейменували вулицю Добролюбова на Фанатську. 

ЯРОСЛАВ ОЛІЙНИК

Солдат мотопіхотного батальйону вч А4590

Родом із Сумщини. Народився та виріс у місті Кролевець.

Був учасником АТО. Мобілізований у березні 2022 року. Помер від поранень у шпиталі 2 червня 2022.

Назавжди 36 років.

ВОЛОДИМИР ПРИМАЧЕНКО

Старший сержант. Позивний "Херсон".

Народився та виріс у Кривому Розі. Воював у Афганістані. Був робітником та менеджером на підприємствах.

Учасник Революції Гідності.

Був серед перших добровольців, які вирушили в АТО. Воював у складі "Айдару". Був поранений під час боїв за Луганський аеропорт у 2014 році.

Мав другу групу інвалідності.

У 2015 брав участь у створенні механізмів захисту ветеранів бойових дій. Співорганізатор забігу  "Шаную воїнів, біжу за героя України".

У 2022 році приєднався до лав ТРО.

Загинув у бою Поблизу Бахмута .

Назавжди 57 років.

ОЛЕКСАНДР МАХАЧЕК

Полковник. Родом із Коростеня.

У 2015 році орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, а орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня у 2022 році.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну керував загоном з встановлення мінних загороджень та інших засобів оборони

Офіцер Управління інженерних військ Командування Сил підтримки ЗСУ, полковник Олександр Махачек загинув при виконанні бойових завдань 30 травня 2022 року під час ворожого артилерійського обстрілу у районі траси Лисичанськ-Бахмут.

Назавжди 49 років.

ДАНИЇЛ САФОНОВ

Лейтенант поліції

Народився у Донецьку. У 2014 році переїхав у Маріуполь, потім - на Тернопільщину.

Служив за контрактом у 44-й окремій артилерійській бригаді.

У 2019 році після закінчення контракту повернувся в Маріуполь, де вступив до лав патрульної поліції. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року боронив місто. У квітні 2022 року передислокувався зі своїми побратимами до заводу "Азовсталь", де й загинув 2 травня.

Похований 21 червня 2022 року в місті Теребовлі на Тернопільщині.

Назавжди 28 років.

ДАНИЛО МУРАШКО

Майор, військовий льотчик третього класу 299-ї бригади тактичної авіації

Народився на Чернігівщині.

Закінчив Харківський національний університет повітряних сил. Повний лицар ордена Богдана Хмельницького.

За час повномасштабного вторгнення до України здійснив 141 бойовий виліт, знищивши близько 70 одиниць броньованої техніки, понад 80 автотранспортних засобів, приблизно 30 автоцистерн паливних матеріалів, близько 600 осіб живої сили противника. Неодноразово здійснював вивід авіаційної техніки з-під авіаційних та ракетних ударів противника.

Загинув на Донеччині 27 січня 2023 року, під час бойового завдання на Су-25 у складі пари. Літак Данила було підбито російським винищувачем. Відводячи підбитий літак від житлових будівель, пілот втратив висоту для безпечного катапультування і загинув.

Назавжди 24 роки.

ДЕНИС САМОФАЛ

Лейтенант 128-мої окремої гірсько-штурмової бригади.

Позивний "Таліб".

Родом з Донеччини. Мешкав у місті Українськ. З дитинства мріяв стати військовим. Закінчив Львівську національну академію сухопутних військ.

Брав участь у ООС. Був командиром взводу. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню.

Загинув під час контрнаступу на Херсонщині, поблизу села Нова Кам’янка у жовтні 2022 року. Офіцер три години тримав бій для заходу основних сил.

Назавжди 21 рік.

АНДРІЙ СОРОКА

Лейтенант Національної гвардії України

Учасник бойових дій з 2014 року.

Під час повномасштабного вторгнення поїхав на війну разом із батьком, який повернувся із заробітків з-за кордону.

У травні-жовтні 2022 року під командуванням старшого лейтенанта Андрій Сороки, мінометний взвод ліквідував 4 БТР, вантажний автомобіль, БМП, легковий автомобіль, БПЛА, спостережний пост російських окупантів, 13 укриттів для особового складу, близько 200 санітарних та більше 100 втрат особового складу.

Загинув на Донеччині 1 листопада 2022 року в результаті артилерійського обстрілу.

Назавжди 27 років.

ВОЛОДИМИР СОВА-ЛІСОВЕЦЬ

Сержант. Народився на Хмельниччині. Захоплювався мотоспортом, полюванням та риболовлею.

 У 2015 році вступив до лав 8-го окремого полку спеціального призначення.

У квітні 2022 року був нагородлжений орденом "За мужність ІІІ ступеня".

Загинув під Лисичанськом на Луганщині внаслідок ворожого обстрілу.

Похований на Хмельниччині.

Назавжди 33 роки.

ОЛЕКСІЙ ХИЖНЯК

Командир групи спеціального призначення.

Був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня під час АТО. Почесний громадянин м. Хмельницького (посмертно).

Загинув 7 вересня 2022 на Херсонщині 7 вересня 2022 року.

У цей час його дружина була вагітна, сина загиблого героя назвали Назарієм.

Назавжди 33 роки.