Останній пропагандистський фільм Олівера Стоуна про Україну може стати його найбільш безсоромним кроком – The Daily Beast

Останній пропагандистський фільм Олівера Стоуна про Україну може стати його найбільш безсоромним кроком – The Daily Beast

Фото: IMDB

Фільм про Україну вважають "замовним" з боку Медведчука.

Коли Олівер Стоун оголосив наприкінці червня, що на фестивалі у Таорміні на Сицилії він презентуватиме новий документальний фільм "Викриваючи Україну" (Reaveling Ukraine), мало хто звернув на це увагу. Це було не надто дивно, враховуючи те, що за останні роки він дрейфував від виробництва знаменитих голлівудських блокбастерів до улесливих агіографій диктаторів, які виступають проти Сполучених Штатів. Єдині ЗМІ, які були зацікавлені у цьому, контролювалися або російським урядом, або певним українським бізнесменом.

Про це у своїй колонці на The Daily Beast пише журналіст П’єр Во.

Трейлер "Викриваючи Україну" - це безлад. Напів сфабриковані діалоги пронизані злісною, драматичною музикою, начебто вони мають велике значення, коли вони часто здаються вирізаними із середини фраз, залишаючи їх незрозумілими. Рекламний матеріал на веб-сайті фільму надзвичайно незручний та з великою кількістю рінглішу (англійська мова із виразно поганим акцентом).

"У фільмі головний доповідач – важковаговик української політики, лідер опозиції - Віктор Медведчук, у якого бере інтерв'ю режисер Олівер Стоун. Олівер Стоун також спілкується з президентом Росії Володимиром Путіним про українську кризу", - йдеться у трейлері.

Повторне використання багатьох елементів з попереднього документального фільму Стоуна "Україна у вогні" говорить про угоду із вигідним придбанням. Насправді, у рекламі "Викриваючи Україну" навіть використовується та сама фотографія Стоуна, що й в "Україні у вогні", і в тій самій позиція

Початкова лінія Стоуна в трейлері: "Доброго ранку, пане Медведчук, я Олівер Стоун".

Віктор Медведчук залишається зловісною фігурою в українській політиці, незважаючи на період приховувань після революції Майдану 2014 року, під час якої його офіс штурмували активісти, які виявили, зокрема, портрет чоловіка, якого часто називають українським князем темряви.

Репутація Медведчука сходить до 1980 року, коли незадовго до проведення Олімпійських ігор у Москві українського поета-дисидента Василя Стуса заарештували за "антирадянську діяльність", а молодого адвоката призначили його державним адвокатом, незважаючи на запити самого Стуса. Під час завершального виступу на судовому засіданні Медведчук засудив свого клієнта і сказав, що всі "злочини" Стуса заслужили на покарання, а також стверджував, що його серйозні проблеми зі здоров'ям не впливають на його працездатність. Стус був засуджений до 10 років примусової праці в горезвісному таборі "Перм-36", де він загинув під час голодування у 1985 році.

Увійшовши в бізнес і політику в 90-х роках, Медведчук заробив статків, оцінених різними джерелами між 270 і 800 мільйонами доларів США. У 2002 році він був призначений головою президентської адміністрації Кучми – і це незважаючи на його відому судимість за насильницький напад на студента, тоді, як він був членом добровольчого загону "Дружба" в 1960-х роках, і звинувачення в тому, що він був агентом КДБ під кодовим ім’ям "Соколовський". Витік касетних записів розмов між Кучмою та керівниками Служби безпеки України та МВС підтверджують, що Кучма був ознайомлений з цими повідомленнями, але вважав вплив Медведчука занадто великим, щоб змінити його.

У 2004 році, коли майбутній президент Віктор Ющенко проводив агітацію проти запланованого Кучмою наступника Віктора Януковича, Медведчука звинувачували у проведенні мітингу за відкрито неонацистську "віртуальну партію", Українську національну асамблею, під час якої лідер партії Едуард Коваленко заявив про свою підтримку Ющенка. Варто зазначити, що Коваленко знову з'явився в 2017 році, цього разу як нібито проросійський активіст, дивна зміна поглядів як для українського націоналіста.

Після Помаранчевої революції 2004 року, коли Ющенко розгромив Януковича, Медведчук заснував аморфну ​​організацію "Український вибір", яка фінансувала все - від політичних кандидатів до святкових таборів по всій країні. "Український вибір" був ідеологічно гнучким угрупованням, що використовує мову як лівих, так і правих, але їхня пропаганда, як правило, дотримувалась антиєвропейських і проросійських обрисів. Деякі з них переходили безпосередньо в крайньоправі, наприклад, стаття, опублікована на веб-сайті організації, яка підтримувала класичні шляхи антисемітизму радянських часів, стверджуючи, що відомі політики, які виступають проти Віктора Януковича під час протестів Майдану, мали "таємні єврейські прізвища". "Український вибір" також грав на гомофобних настроях, виступаючи проти Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, з білбордами про те, що угода призведе до одностатевих шлюбів.

Відносини Медведчука з російською державою дуже близькі, м’яко кажучи. Володимир Путін є хрещеним батьком його дочки Дар’ї, а дружина прем'єр-міністра Дмитра Медведєва Світлана - її хрещена. Коли Путін виступав на щорічній конференції в Валдаї, що організовувалася Кремлем у 2016 році, Медведчук сидів у центрі, поряд з прессекретарем російського президента Дмитром Пєсковим.

Коли США ввели санкції в березні 2014 року, після того, як російські війська окупували Кримський півострів, Медведчук був у цьому списку за "загрози миру, безпеці, стабільності, суверенітету або територіальній цілісності України, а також підриваючи демократичні інституції та процеси в Україні. Він також (у списку), тому що він матеріально допомагав, спонсорував або надавав матеріальну або технічну підтримку Януковичу".

Але після початку війни між замаскованими силами Росії і Україною на сході країни місяці по тому Медведчук став ключовим гравцем в обмінах в'язнів, причому Путін веде переговори безпосередньо з ним, а не з самим українським урядом. У зв'язку з цим він отримав місце в Мінській групі, на чолі з його колишнім босом Кучмою. Медведчук був найбільш помітною фігурою у звільненні української офіцерки Надії Савченко і колишня пілотеса, яка була взята в полон 2014 року і нарешті звільнена після тривалого голодування і сфабрикованої справи про вбивство в 2016 році. Савченко повернулась героїнею, але незабаром стала дивною і перетворилась на вигнаницю після того, як зробила антисемітські заяви і провела несанкціоновані зустрічі з сепаратистами, що підтримуються Росією, через лінію фронту. У 2018 році вона була заарештована і звинувачена в підготовці збройного перевороту.

Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що підозрює Медведчука в причетності до можливої змови. З цим аспектом розслідування нічого не вийшло, і Савченко ще досі не винесено вирок, хоча нещодавно вона була звільнена і їй дали дозвіл повернутися до парламенту у квітні цього року. У березні Луценко повідомив, що порушив кримінальну справу проти Медведчука та іншого проросійського політика Юрія Бойка за незаконну поїздку до Москви для зустрічей з урядовцями.

Незважаючи на всі його публічні засудження, Медведчук використовував цю позицію для того, щоб повернутися до чогось на кшталт реваншу, повернувшись назад у провідну політику як лідер партії "За життя", яка після розколу в "Опозиційному блоці", що складається з колишніх членів Партії регіонів Віктора Януковича, тепер сформувала союз проросійських депутатів з 27 місцями в нинішньому парламенті.

Він також продовжував купувати ЗМІ, контролюючи їх безпосередньо або через лояльних партнерів. За останні 18 місяців він придбав телеканали 112, Zik і NewsOne, швидко змінюючи їхню продукцію на свою користь, із чутками про можливе придбання двох інших.

Ігор Кримов, редактор телеканалу ZIK, повідомив незалежному телеканалу "Громадське", що керівники каналів заборонили висвітлювати протести проти реєстрації проросійських кандидатів на майбутніх парламентських виборах, оскільки вони "нецікаві". Кримов кинув виклик керівництву і надіслав "Громадському" власне висвітлення протесту на каналі. Відтоді його було усунено.

Незважаючи на те, що український уряд і кілька інших партій в парламенті засуджували вплив Медведчука, що зростає, на засоби масової інформації, деякі західні політики надали йому допомогу, особливо члени "Партії незалежності Великої Британії", яка часто стоїть на боці Росії в міжнародних справах. Ще один цікавий західний зв'язок Медведчука з'явився в 2017 році, коли Reuters повідомили чиновники, знайомі з розслідуванням ФБР про контакти між командою Трампа і Росією, що Медведчук був одним з таких контактів, що сам Медведчук заперечує.

Отже, роль зірки Медведчука в новому фільмі Стоуна є просто відображенням його популярності,що зростає, або ж це його власний PR-хід?

Той факт, що його дружина, колишня ведуча X Factor Ukraine з підозрілою історією російських ділових зв'язків, Оксана Марченко, титрується як "журналістка", безумовно, вказує на останнє. Дійсно, 112 і NewsOne публікують поблажливі репортажі з пишного фестивалю, передаючи відеоматеріали про Медведчука і Марченко, які дарують букет квітів Ніколь Кідман і відвідують вечір з Стоуном і Доменіко Дольче, чий одяг Віктор, очевидно, винятково носить, і кого вважає "другом".

Всесвітньо відомий режисер Олівер Стоун зняв документальний фільм "Нерозказана історія України"

Всесвітньо відомий режисер Олівер Стоун зняв документальний фільм "Нерозказана історія України"

Окрім родини Медведчука та президента Путіна, інші імена, прикріплені до цього фільму, є досить невідомими. Режисер Ігор Лопатонок (Стоун - зірка і виконавчий продюсер, але не був за камерою для цього фільму) майже невідомий, окрім його попередньої роботи над "Україною у вогні", кілька розмальованих ремастерів фільмів радянської епохи та незначну кількість нерухомості.

Лопатонок продемонстрував або видовищне невігластво, або неправду щодо одного з своїх підданих, коли нещодавно заявив у Facebook, що Путін ніколи не був агентом КДБ, про що часто згадував російський президент.

Іншими "зірками", переліченими на сторінці IMDB фільму, є Іван Качановський, академік, що пропагує теорії змови, стверджуючи, що застрелені протестувальники на Майдані в 2014 році були жертвами операції "фальшивий прапор", та Лі Станахан, американський ведучий на російському державному радіо Sputnik і колишній журналіст Breitbart. Станахан згадувався 2016 року у статті The New York Times за його роль у поширенні дезінформації на расовому ґрунті у компанії Chobani в Twin Falls, штат Айдахо.

"Виявлення України" мало бути показане на каналі 112 Медведчука 13 липня, однак згодом прем’єра була скасована. Російські державні засоби масової інформації вже висвітлюють вибірку, навіть і досить нудну, з інтерв'ю Стоуна з Путіним. У Таорміні фільм отримав нагороду за найкращий документальний фільм, незважаючи на присутність Стоуна у журі конкурсу художнього фільму. Вся ця історія на вигляд неприйнятна для Стоуна, який протягом деякого часу намагався підтримувати будь-який режим, доки він є противником Сполучених Штатів, але дотепер утримувався від настільки очевидного виконання замовлень приватного підприємця.

Повʼязані теми:

Наступна публікація