Пасічники скаржаться на рекордний мор бджіл, а отруєний мед потрапляє на полиці супермаркетів

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Аграрії відкидають звинувачення у тому, що обробляють поля недозволеними інсектоцидами.

Такої кількості вбитих бджолиних сімей, як цьогоріч, пасічники навіть не пригадують. Звинувачують у своїй біді аграріїв, які кроплять поля забороненою в цивілізованому світі отрутою. Ті відхрещуються, що нічого поганого не робили. Але європейський ринок, на який так важко пробивалися наші фермери з українським медом, може зачинитись, а скарбниця не дорахуватися валюти, бо мед від бджіл, що вижили, наївшись хімії, також отруєний, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Біда фермерів і пасічників - то ще не все, адже відбракований європейцями мед від хворих уже бджіл потрапляє на наші прилавки.

 Одещина, Полтавщина, Волинь, Поділля - в останні роки гори мертвих медоносних бджіл ростуть по всій Україні.

"Те, що діється зараз, на початку 2019 року, масова загибель бджіл пішла - це справді сьогодні катастрофа", - каже експортер меду Валентин Паньковський.

Катастрофа - це саме те слово, яке описує ситуацію на нашій планеті і в Україні зокрема. І не тільки через сам мед, українська  частка якого  на світовому ринку досі весь час била рекорди. Просто одною з теорій загибелі нашої цивілізації є зникнення бджіл. Не буде їх - не буде запилення, не буде запилення - не буде плодів, не буде плодів - буде голод, та важливіше, буде  розірваний ланцюг народження нових рослин, після якого - вимирання.  І найстрашніше, що  вбивцями бджіл стали ті, хто досі вважався найбільшим їх союзником - фермери.

Відео"Польова кухня" вирушила на Хмельниччину, де нещодавно загинули кількасот бджолиних сімей

Такої кількості убитих бджолиних сімей, як цьогоріч - пасічники навіть не пригадують. Звинувачують у своїй біді аграріїв, які кроплять поля забороненою у цивілізованому світі отрутою. Ті відхрещуються: нічого поганого не робили. Як врятувати бджіл - поїхав з'ясовувати Костянтин Грубич зі своєю "Польовою кухнею".  

"Польова кухня" вирушила на Хмельниччину, де нещодавно загинули кількасот бджолиних сімей

У Славуті Хмельницької області, куди попрямував ТСН.Тиждень, нещодавно загинули кілька сотень бджолосімей. Нещодавно така ж біда накрила пасіки ближнього Ізяславського району та сусідньої Рівненщини.

"В Славутському районі пасіка, і нас агрофірми травлять. Воно по всій Україні, і дуже багато пасічників не знають, що робити", - кажуть місцеві мешканці.

У селі Шевченко, що за 10 кілометрів від Славути має пасіку чоловік, який поскаржився на загибель своїх бджіл.

"Зараз вони взагалі якісь після того, як обробили ці поля, то неадекватні. Одкрию вулика, то таке - всі падають", - розповідає пасічник Андрій Данилюк.

Після посівної пасічник не дорахувався 40 бджолосімей. Торік в Ізяславському районі його колеги постраждали більше. Микола Подзигун втратив тоді майже 200 бджолосімей. Весь гнів пасічників обернений на аграріїв. Ті, мовляв, захищають свої посіви, але шкодять довкіллю. Жодних компенсацій за це бджолярі не отримали.

Пасічники з Шевченко, Міньковець і Перемишля подали проби загиблих комах та ґрунту і насіння рослин із сусідніх полів до лабораторії. Після весняної бджолиної пошесті Данилюк об’єднався із друзями по нещастю з різних сіл району у спілку бджолярів.

Потужна агрокомпанія, що орендує землі навколо сіл із мертвими бджолами, стверджує, що обробляє посіяну тут сою лише дозволеними засобами. Аграрії запевняють, що їхня хімія безпечна для комах і людей, бо в ній немає інсектицидів, що згубні для теплокровних.

"Тобто, якщо бджоли гинуть, це може бути лише одна причина - це використання наземним транспортом або авіатранспортом інсектицидів", - стверджує керівник проектів агрокомпанії Валентин Дем’яненко.

Іншими словами, агрокомпанія називає себе невинуватою, а бджоли, які можуть долати відстань до п'яти кілометрів, мабуть, отруїлися десь від інших сільгоспвиробників. Але не тільки бджолам у цій місцевості зле, страждають і дерева, і люди.

За обійстям Людмили Поліщук вже поле із соєю. Не за 300 визначених законом метрів, а впритул до паркану. У колодязі на подвір'ї вода тхне – люди стверджують, що хімія з полів отруює воду і через неї все навколо. Аграрії, не мигнувши оком, кажуть, що селяни для них - партнери.

"Зацікавлені співпрацею з народом, оскільки саме люди, мешканці села, є джерелом можливо нашого прибутку, оскільки вони дають власні землі для обробітку", - говорить юрист агрокомпанії Сергій Лук’янчук.

"Можемо розірвати договір з ними, но вони нам такі штрафні санкції ставлять, що ми не в змозі їх оплатити", - ділиться селянка Людмила Поліщук.

Насправді ж до порозуміння із бізнесом ще далеко. Навіть із доказом застосування аграріями пестицидів, до компенсації тривалий шлях. Андрій Данилюк вже після нашого від’їзду навздогін надіслав журналістам ТСН.Тижня результати лабораторних досліджень з Київського інституту екогігієни і токсикології. І у посівному насінні сої з сусіднього поля виявлено три види пестицидів.  Вони цілком збігаються із залишками отрути у підморі бджіл.

Зокрема, пестицид інсектицидної дії фіпроніл з пасіки Данилюка  перевищував смертельну для комах дозу у 15 разів. Та  навіть маючи на руках докази внесеної у землю отрути, пасічнику Данилюку агрокомпанія не поспішає покрити нанесені збитки. Там засумнівалися в об'єктивності аналізів. Обурені бджолярі вимагають нових радикальних законів.

"Треба, щоб була кримінальна відповідальність, не я бігав і не він, бо це цивільно-правові відносини, збираю докази я, а це повинна держава", - каже пасічник Микола Подзигун.

Проблема стосується не тільки пасічників та аграріїв, а й далеких від села містян. Бджоли загинули, але не зразу і не всі. Вони встигли принести у вулики  отруєний хімією мед.  І будьте певні, каже один з найбільших експортерів країни Валентин Паньковський, на експорт ця солодка отрута не потрапить. Лише на перевірку якості сировини, що їде у Європу, Валентин  витрачає щороку майже мільйон доларів. Там не приймуть мед з антибіотиками чи пестицидами.

 "На експорт попадає чистий мед. А цей мед, що повертається до пасічника, його ж пасічник не з’їдає ж. Може якусь частину на самогонку пережене, а більшість реалізовується на базарі, та навіть в торговельних мережах", - попереджає Паньковський.

Очевидно, що назріла необхідність державного врегулювання інтересів бджолярів, селян і агровиробників. Найперше, запам’ятати:  рятувати пасіку з біди, при нинішніх законах,  доведеться господареві. І перший крок  - фіксування злочину, формування комісії з усіх зацікавлених осіб, відбір проб з пасіки і поля – ці дії треба здійснити негайно після лиха. А от далі – організація дієвої спілки бджолярів, захисту своїх інтересів на законодавчому рівні і внесення врешті до закону норми про кримінальну відповідальність сільгоспвиробників за отруєння бджіл, а тим самим і людей.

"Скрізь в цивілізованому світі це виглядало, що простіше пареної репи, це мирне співіснування аграріїв з пасічниками. Але чи то у нас аграрії не такі, не виходить", - скаржиться експортер.

При раціональному підході у виграші залишаться і пасічники, і аграрії.

Кореспондент ТСН.Тиждень Костянтин Грубич

Залиште свій коментар

Вибір редакції