Польова кухня: як жителям Малина домогтися запуску нічної маршрутки до залізниці, якою тисячі містян щодня вирушають до столиці

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Жителі змушені вночі йти пішки кілька кілометрів, щоб вчасно приїхати на роботу до Києва.

Колись поява залізниці сприяла економічному підйому Малина. Через століття потому та ж залізниця допомагає малинчанам виживати, перевозячи їх щодня на роботу до Києва. Але існують перешкоди.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

Відео"Польова кухня" вирушила на Житомирщину, аби допомогти вирішити проблему з міським транспортом

Люди в маленьких українських містечках поки боряться за право працювати безпечно, або хоча б безпечно доїхати на роботу. Бо, наприклад, у Малині на Житомирщині, де майже половина мешканців на заробітках, йдуть на нічну електричку пішки.  

"Польова кухня" вирушила на Житомирщину, аби допомогти вирішити проблему з міським транспортом

Про них наша польова кухня дізналася у центрі старовинного древлянського міста. Працездатних 25-тисячного Малина вдень удома не застанеш: чи не кожен другий виїжджає на заробітки до Києва чи Польщі. У місті працює всього кілька підприємств.

На вихідні заробітчани таки вертаються у Малин і почувши про нашу візит  зібрались на Соборній площі. У піст ми варимо грибну юшку. За такою у Києві заробітчани-поліщуки сумують. Білі сушені гриби для неї замочив благодійник з народу – громадський активіст Євген Купневич.

ЮШКА ГРИБНА ПО-ПОЛІСЬКИ

Гриби білі сушені – 100 г

Вода – 3 л

Вермішель павутинка – 200 г

Квасоля – 200 г

Цибуля – 3 шт

Морква – 1 шт

Картопля – 300 г

Лаврове листя, перець духмяний, прянощі, сіль – до смаку

Олія – 1 столова ложка

Квасолю замочити на кілька годин, зварити майже до готовності. Замочити сушені білі гриби на годину. Додати до квасолевої юшки підготовлені гриби, порізані кубиками картоплю та моркву, цибулю – одну у лушпинні, дві – розрізаних начетверо.

Наприкінці додати вермішель, посолити, поперчити, додати лаврове листя та інші прянощі. Варити до готовності локшини. Примастити ложкою олії.

У Малині ми встановили рекорд наших польових кухонь: 80 літрів супу містяни висьорбали хутко. Навіть заготовлених двохсот стаканчиків не вистачило.

Малинчани перекусили і розмова почалася як між своїми. Про негаразди говорили відверто. Хтось скаржився на каменедробильний завод, а хтось прагне перейменувати вулицю на честь загиблого на Сході земляка-героя.

Не змовчав народ і про спільну для більшості малинчан халепу – жахливе транспортне сполучення зі столицею.

"Таке враження, що отой коростенський напрямок як ото знаєте прірва, сюди можна поставити будь-яку електричку, яка проржавіла, прогнила, просмерділа", - розповідає одна із місцевих жительок.

Але найбільше малинчан обурює, що до яких-не-яких, але все ж таки наявних електропоїздів вночі ніяк не дістатися, окрім як пішки або на таксі. Дріб’язковість питання ввела мене у ступор. Але далі усвідомлюєш, що лишень через відсутність нічного автобусу до вокзалу страждають десятки людей.

Від нашого готелю у центрі міста до вокзалу 5 кілометрів. Декому доводиться йти більше – з мікрорайонів Банкнотки чи Барміна до перону чиргикати аж 7 кілометрів. При цьому вони не скаржаться, що змушені прокидатися о другій ночі, коли хтось у мегаполісах ще з гулянки до ліжка не добрів.

Вони не нарікають, що змушені тягнути непосильний хрест заробітчанства за сотні кілометрів від домівки. Людей обурює інше: чому влада не хоче зробити елементарного – допомогти із єдиним рейсом маршрутки до першої електрички.

Син Любові Мороз 38-річний Руслан, охоронець столичної фірми, кілька років тому до першої електрички так і не дійшов. У темному нічному парку до чоловіка причепилися двоє хуліганів. Батько двох синів отримав смертельний удар по голові.

"Ті, що таке зробили, вони тільки що вийшли з тюрми", - розповідає вона.

Якби їздив автобус, син був би живий, переконана мати. Та рятівної маршрутки у Малині до першої електрички о четвертій ранку немає. 

У першій електричці людей мало – не більше півсотні. Лише один пасажир оплатив проїзд через касу. Знайшовся чоловік, якого такий стан речей неабияк розлютив.

Близько шостої години вокзал перетворився на вулик, люди повиходили з кількох маршруток. Багато хто з прибулих готові їздити на роботу першою електричкою, якби було чим до неї доїхати.

Не всі встигають купити квитки в касі, бо бояться пропустити електричку з Коростеня. Штурм вагонів сьогодні, кажуть, помірний. Армагедон, зазвичай, у понеділок.

"Буває таке, що після вихідного їдеш, і студенти, робочі, не можна сісти", - скаржиться одна із місцевих жительок.

Укрзалізниця кілька років фіксує збитки від приміських електричок на коростенському напрямку. Одна з причин – вже згадані зайці, які  не купують квитки у касах і усілякими способами хочуть зекономити 16 гривень – стільки коштує квиток із Малина до Києва.

Нагадаю, моя мета – запустити нічний автобус, який вирішить дві проблеми: багато людей встигатимуть на роботу до Києва, а наступна шестигодинна електричка стане ледь вільнішою. Малинська влада про проблему знає.

"Відповідно зараз вивчається ситуація, ведуться переговори з підрядниками, які надають послуги саме із перевезення в місті для того, щоб вони також вийшли на рівень рентабельності чи нерентабельності. І сказали свою точку зору, чи їм буде доречно робити цей маршрут", - розповідає перший заступник Малинського міського голови Петро Піковський.

В Україні є міста, де їздять нічні маршрутки. Зокрема, у Вінниці. У Малині комунального АТП вже давно немає, тому потрібно домовлятися із приватним перевізником. Як правило нічні автобуси дорожчі. 

"Були спроби. Один-два-три чоловіка і вибачте, за солярку заплатити треба купити, і хлопцям треба вставати в три, деяким в дві години, щоб приїхати на роботу", - розповідає інженер приватного АТП Ванда Купневич.

Малинчанам набридли відмовки перевізників. Біля польової кухні активісти розповіли, що написали звернення до мера та свого народного депутата. Ті поки мовчать. То ж я б радив громаді скористатися наступним рецептом.

РЕЦЕПТ ЗАПУСКУ НІЧНОЇ МАРШРУТКИ

1. Підготувати і підписати петицію до міськради з вимогою запуску нічного автобуса.

2. Надати перевізнику список постійних пасажирів із планом можливого маршруту.

3. Якщо після місяця очікування відповіді від чиновників не буде, звертатися до суду на бездіяльність місцевої влади.

Частково план дій малинчани вже запустили: петицію написали. Залишилося визначитися із гарантованою кількістю нічних пасажирів і все ж таки усім почати платити за проїзд в електричці по-чесному.

Охочих стати постійними пасажирами нічної маршрутки насправді достатньо. До них треба лише дослухатися владі і перевізникам. І не лише у Малині, а всюди, де люди посеред ночі змушені лишати теплі ліжка заради того, щоб їхати хтозна куди за трудовою копійкою.

Костянтин Грубич

Залиште свій коментар

Вибір редакції