Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин
Понад сто потопельників за два тижні літа: чи вміють українські рятувальники давати раду на воді

Нормативи порятунку на воді не змінювались кількадесят років.

Від початку літа 114 людей в Україні потонули у водоймах, а врятованих на воді за офіційною статистикою уп'ятеро менше. Невже в нас розучилися рятувати, досліджував ТСН.Тиждень.

Тіло хлопця витягають з Дніпра, обличчя у воді. Він – труп, констатує водолаз. Потопельника вже ніхто не намагається реанімувати. Цей хлопець із друзями відпочивав на пляжі із рятувальниками. Із друзями вирішив перепливти затоку Дніпра, а далі просто не вистачило сили. Вода таке не пробачає.

Лайфгарди - це одна з найбільш престижних і шанованих професій у багатьох країнах. Вони витягають не тіла, а живих  людей і часто уже з того світу. Там височезні хвилі, небезпечні акули, отруйні медузи - загроз купа. Кілометрові дистанції, які часом треба пробігти і  припливти за лічені хвилини, а ще краще секунди, здаються нереальними.

Наш тихий Дніпро на цьому тлі здається найбезпечнішим місцем у світі. Але 114 людей загинуло по всій Україні лише за перші два тижні червня. Хтось на диких пляжах, як мама із сином цього тижня. А хтось навіть на спеціально облаштованих пляжах із кількома рятувальниками на посту.

ВідеоЧому цьогоріч в рази зросла кількість загиблих на воді – з'ясовував ТСН.Тиждень

Смертей на воді цьогоріч у рази більше. Від початку літа, тільки за першу половину червня, 114 жертв. Урятованих – у п'ять разів менше. То що сталося? Невже в нас розучилися рятувати? Журналістка ТСН.Тижня вдягла купальник і пішла перевіряти на собі. І вперлася у дивовижний факт: тих, хто вміє це робити добре - на роботу просто не беруть.  

Чому цьогоріч в рази зросла кількість загиблих на воді – з'ясовував ТСН.Тиждень

У столиці 14 пляжами опікується комунальне підприємство "Плесо". Воно відповідає за порядок і, ніби, за вашу безпеку. У кожному місті є такі. Рятувальники, які сидять на спеціальних вежах і слідкують чи то роблять вигляд, щоб ніхто не наковтався дніпровської води і не пішов на дно, теж їхні.

"Я взагалі технічний працівник рятувальної служби. Мене попросили підмінити", - такого "рятувальника", який навіть не намагався покричати, коли людина випливла за буйки, зустріли журналісти.

На іншій вишці сидять українські аналоги "рятувальників Малібу" - хлопці, що чотири роки тому об'єдналися у громадську організацію "Пляжний патруль" і стали членами міжнародної федерації лайфгардингу. Останні роки вони допомагали  комунальному підприємству із кадрами, готували за світовими стандартами пляжний патруль. Але цього року усіх їх на роботу брати відмовились. І це при тому, що людей катастрофічно не вистачає.

Лайфгарди Слава, Святослав та Іра своєю командою минулого року врятували 10 людей лише на одному пляжі. І їх теж не хотіли брати на роботу. Іра, хоч і невеличкого зросту, тендітна, визнана найкращим лайфгардом минулого року. Їхнє головне завдання – побачити потенційний нещасний випадок навіть там, де здається нічого загрозливого немає. Загвоздка в тому, що, коли ми кажемо "рятувальник", мова йде про героїзм за не надто велику зарплату. Будь-якої миті рятувальник сам може стати жертвою. Навіть дитина в паніці здатна втопити найпрофесійнішого пловця - вчепитися в очі, горло, руки. Якщо ж тоне кремезний чоловік - це 100% ризику померти з ним разом.

Ви не повірите, але жодних криків допомоги від потопельника в реальному життя ви не почуєте, як у фільмі.

"Повірте мені, людина не кричить, вона не підіймає голову, вона не плеще по воді. Їй не вистачає сил навіть дихати, а якщо вам не вистачає сил дихати, кричати ви не зможете", - кажуть рятувальники.

"Лайфгард повинен вміти імпровізувати і знайти найліпший спосіб врятувати людину. Та головне побачити, що ситуація критична. Тіло, як правило, спливає через 3 доби. Іноді буває так" що ніхто не помітив, що людина загинула", - зазначають лайфгарди.

Їхній патруль протестує проти застарілих нормативів рятувальників. І це одна з причин, чому цих лайфгардів не хотіли брати на роботу. У нас практикують радянський спосіб  рятування з човна, хоч добратися човном до потопаючого часто нереально. Серцево-легенева реанімація – основа порятунку людини, яка не дихає - у нас проводиться за старими нормами, які прописані в документах ДСНС.

Сергій Іванович - рятувальник зі стажем, у службі від 1979 року, і новим правилам нових лайфгардів не радий.

"Нормативи з Америки, розумієте... Ну зарплата у нас же українська, в гривнях. Так давайте жити за нашими нормативами. Так давайте жити за нашими правилами. Якщо вони вже, як то кажуть, 28 років, навіщо нам вигадувати велосипед", - каже керівник рятувально-водолазної станції КП "Плесо" Сергій Бородавко.

Та хлопці, що хочуть витягати живих людей, а не роздуті тіла, поки не здаються. І планують готувати лайфгардів по всій Україні. Питання тільки в тому, чи зможуть перемогти систему. Ту, якій і так добре: фейкові рятувальники з фейковими нормативами  і поділеними чиновниками реальними  бюджетами.

Кореспондент ТСН Наталія Ярмола

Залиште свій коментар

Вибір редакції