Постраждалі хлопці від вибуху газу в клубі на Тернопільщині одужують і діляться спогадами свого порятунку

Постраждалі хлопці від вибуху газу в клубі на Тернопільщині одужують і діляться спогадами свого порятунку

Постраждалі хлопці від вибуху газу в клубі на Тернопільщині одужують і діляться спогадами свого порятунку

Найтяжчий хлопчик вже опритомнів.

В одного з хлопців, які постраждав під час вибуху газу в сільському клубі Угринова Тернопільської області, покращився стан і лікарі зняли йому пов'язку з обличчя. Найтяжчий школяр вже опритомнів і його перевели із реанімаційного відділення до хірургії. Там Сергій розповів ексклюзивні подробиці геройського вчинку товариша, який ризикуючи життям врятував його. Неймовірна історія про дружбу і сміливість, у сюжеті ТСН.19:30.

Сергію, який витягнув з палаючого клубу товариша, лише п'ятнадцять. Його приятелю тринадцять. Дружать хлопці змалечку й обидва Сергії. Нині через вибух газу в клубі лежать в сусідніх палатах лікарні.

Врятований Сергій, щойно опритомнів, одразу попросив покликати маму свого товариша-рятівника. "Просив, щоб подякувала йому. Що вона виховала сина, що надавав допомогу дітям", - розповідає Ольга Дума, мама урятованого хлопця.

Під час вибуху газу у сільському клубі підліток витяг свого друга з вогню, ризикуючи життям

Під час вибуху газу у сільському клубі підліток витяг свого друга з вогню, ризикуючи життям

Проте, сам рятівник про свій смілий вчинок нікому не розповідав. Він зазначає, що непросто згадувати той вечір. Йому першим вдалося вибігти з палаючого приміщення клубу, але потім пригадав, що хтось лежав під сценою. І це був його друг.

"Повернувся до клубу, мене спочатку, ніби не хотіли знову пускати", - каже Сергій Гловіцький, рятівник товариша.

П'ятнадцятирічний хлопець розповідає, коли зайшов до приміщення, у нього почав горіти одяг, але він все ж знайшов під сценою товариша. Після цього він взяв приятеля за капюшон куртки і потягнув до виходу.

"Хотів підняти, але у мене не вийшло, тоді потягнув за собою. Біля дверей вже передав комусь його в руки", - зауважує Сергій.

Його матір каже, що дізналась про вчинок сина, коли її покликав до реанімації тринадцятирічний школяр, аби подякувати. "Ми не знали. Цей хлопець пам'ятав, бо він одразу покликав мене до реанімації, хотів подякувати. Щоб передати Сергійкові, бо каже: Якби не він, я, можливо, і помер", - розповідає жінка.

Загалом, усі восьмеро дітей мужньо переносять свій стан. Одного найтяжчого, з опіками половини тіла, доправили до Києва в опіковий центр. Решта у хірургії місцевої лікарні. Кожного упродовж двох тижнів оперують. Найважче батькам, які не відходять від дітей ані на мить.

"Дуже прикро дивитися на їхній біль, щоразу після наркозу переживати як вони. Що говоритимуть, як реагуватимуть. Бо у кожного різний прояв: хтось кричав, хтось згадував ті страшні моменти, і наш ангелик часто говорив: "газ, гасіть", - ділиться спогадами Оксана, матір одного із постраждалих хлопчиків.

Одному із підлітків, який отримав найменше опіків, шістнадцятирічному Богдану вже зняли бинти з обличчя та однієї руки. Хлопчик найшвидше з усіх одужав, бо йому вдалося уникнути глибокого ураження. Він здогадався одразу, що слід облити опечене тіло холодною водою.

"Трошки школа навчила, "Основи здоров'я" й інтуїтивно. Якщо вогонь — це вода. Якщо гарячі рани, потрібно їх остудити", - зауважує Богдан.

Світлана Павук

Повʼязані теми:

Наступна публікація