Повернення в’язнів Кремля додому: сльози і радість великого обміну 7 вересня

Дата публікації
Перегляди
7638
Повернення в’язнів Кремля додому: сльози і радість великого обміну 7 вересня

unian.net

У "Борисполі" вдень вирували світлі емоції.

35 українців, яких Росія утримувала в своїх катівнях, сьогодні вдень повернулися до України. Лишається тільки здогадуватись, яка робота була проведена, щоб це повернення стало реальністю, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

О 9:30 ранку літак із тризубом на хвості здіймається в небо зі столичного аеропорту "Бориспіль". Він порожній, офіційне місце приземлення не вказано, але всім зрозуміло – державний борт прямує на Москву. Звідти в цей же час теж порожняком летить у Київ російський Ту-204. Цілі у обох бортів однакові – забрати своїх.

Росія повернула до України захоплених українських моряків та низку політв'язнів

Росія повернула до України захоплених українських моряків та низку політв'язнів

За годину в Москві на злітну смугу аеропорту "Внуково" під’їжджають два автобуси. Першим на милицях виходить Едем Бекіров – кримський татарин із ампутованою ногою і шунтами в серці самотужки підіймається на український борт. За ним йде Станіслав Клих і решта 33 – у цей момент уже майже вільні українці. На облавку 24 українські моряки обіймаються і усміхаються – вони були в кремлівському полоні 9,5 місяців.

Ті, хто просидів в російських тюрмах більше, поводяться стриманіше. Сашко Кольченко сидить поряд з Павлом Грибом, Олег Сенцов біля Миколи Карпюка. Тільки-но літак перетинає повітряний кордон і опиняється в Україні, всі пасажири голосно аплодують. Тим часом на злітній смузі "Борисполя" їх вже чекають рідні. На землі не стримують емоції, щойно бачать літак, який заходить на посадку.

АН сідає і підрулює до натовпу. Першими на українську землю ступають моряки, потискають руку президенту і тут же їх поглинає натовп. Журналістів більше сотні, вони нетерплячі, загороджують прохід рідним, здіймається галас, але врешті всі опиняються в обіймах рідних. Усіх звільнених заручників Кремля люди біля літака зустрічають радісними вигуками та оплесками.

Понад 5 років він був символом незламності в російському полоні, але сьогодні Олег Сенцов – просто тато, який міцно обіймає вже дорослу доньку Аліну, і незважаючи на журналістів, спокійно чекає, поки вона поплаче. А потім всім дякує і нагадує про головне: "Боротьба не закінчується". Але зізнається, наскільки йому зараз добре: "Я дихаю свіжим повітрям, киснем, атмосферою України, атмосферою волі".

Про майбутнє вже думає і Микола Карп’юк – він хоче наверстати те, що втратив за останні 5 років. "Я найбільше хочу зараз розібратися в ситуації. Зрозуміти до кінця те, що відбувається в Україні. Я відстав сильно в інформаційному плані", - каже він. А Володимир Балух обіймає маму і друзів, просто на злітній смузі перевдягається в футболку із козаком – саме така була в нього до полону. І постійно жартує. "Я ледь не забився з хлопцями, що це буде АН. І це був наш рідний АН", - каже він.  

Бадьоро виглядає і Сашко Кольченко. Що буде робити нині – поки не думав, але на майбутнє, натякає, плани вже є. "Доки Путіна не повалять, буду на континенті", - каже він. Зустріч зі сльозами радості на злітці у Едема Бекірова з донькою Елеонорою, вона боролася за батька з грудня минулого року. "Емоції переповнюють, слів нема. Дякую всім, хто взяв участь у звільненні цих людей", - каже Бекіров.

З аеропорту колишні бранці мають їхати в лікарню, але чимало з них зізнаються, що хотіли б одразу додому. Та й чекає їх не лише родинний затишок. "Ми люди військові, коли скажуть, тоді і поїдемо", - пояснює В’ячеслав Зінченко. Моряків нагороджують та підвищують у званні, кожному з 35 звільнених обіцяють нові квартири. Офіс президента зараз збирає інформацію, кому в якому місті і якого метража оселю шукати.

Уже через годину після прильоту на злітній смузі нікого немає, звільнені українці і моряки поїхали в лікарні, а працівники аеропорту прибирають літак. У Київ звільнені заїжджають трьома автобусами, журналісти їх супроводжують, а по всій бориспільській трасі лунають вітальні водійські сигнали.

Кореспондент ТСН Мар’яна Бухан