Прототипи героїв американського "Чорнобиля" розповіли, чому невдоволені мінісеріалом

Дата публікації
Перегляди
11к
Прототипи героїв американського "Чорнобиля" розповіли, чому невдоволені мінісеріалом

"Чорнобиль" нині б'є рекорди переглядів у всьому світі.

Фільм не дивились, але засуджують. Більшість героїв мінісеріалу "Чорнобиль", який нині б'є рекорди переглядів у всьому світі, зокрема, і в українському ефірі на "1+1", нині живуть у Києві. Вони всі вже немолоді. І дуже обурені американським кіно про їхнє життя. Автори серіалу вже заявляли, що їхнє творіння не є документалістикою. Фільм художній.

Що саме не подобається прототипам героїв, ідеться в сюжеті програми ТСН.19:30.

У Києві є пантеон пам'яті – сквер ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Розташований він у спальному столичному районі Троєщина, адже тут нині проживають приблизно 20 тисяч чорнобильців. Зокрема, і прототипи головних героїв фільму – це і Людмила Ігнатенко, і Віктор Брюханов, і родина Анатолія Дятлова. Щоправда, багато хто з них розмовляти з журналістами нині не хочуть. Хтось не хоче згадувати про саму трагедію, а хтось дуже ображений на авторів фільму, про який зараз говорить чи не весь світ.

Валентина Брюханова - дружина директора Чорнобильської станції, який керував об'єктом у 86-му, і якого пізніше засудили на 10 років. Знімати чоловіка вона не дозволяє. Віктору Брюханову 82. Він багато років хворіє і не встає з ліжка. Пані Валентина після довгих вмовлянь таки погодилась подивитись американський фільм "Чорнобиль", але лише фрагментами.

Актор, каже, на Брюханова схожий. Але засмучує пані Валетину, що її чоловік в серіалі - антигерой. Як, наприклад, у сцені, де Брюханов примушує інженера Ситнікова піднятися на реактор. Насправді, каже пані Валентина, керівництво станції усвідомлювало катастрофічність подій. Вимагало евакуації людей. А в Москві забороняли, боялись паніки.

Чому прототипи героїв американського "Чорнобиля" не вдоволені серіалом

Чому прототипи героїв американського "Чорнобиля" не вдоволені серіалом

Сергій Володін - командир екіпажу гелікоптера, який першим облетів реактор. Він дивиться кадри серіалу "Чорнобиль", як ґвинтокрил падає у реактор, і обурюється. Каже, такий випадок справді був. Але троща сталася за пів року після вибуху на ЧАЕС, коли реактор уже не горів.

"Увечері, коли вони працювали, вони заходили проти сонця, видимість була поганою, їх сліпило трішечки. Попередили бути уважним. Це був людський фактор, абсолютно вірно. Неуважність я не можу сказати, просто знеможений просто", - розповів Сергій Володін.

Не подобаються чорнобильцям навіть ті моменти, де автори героїзували їхню нібито звичайну роботу. Як от у сцені, коли водолази йдуть спускати воду з-під реактора. Олексій Ананенко був одним з тих, хто це робив. Каже, добровольців тоді не шукали. В радіоактивну воду, якої було лише по коліно, полізли ті, що були на зміні.

Людмила Ігнатенко для фільму "1+1" "Розщеплені на атоми" погодилася дати чи не останнє інтерв'ю. Нині пані Людмила виїхала зі своєї квартири на Троєщині. Принаймні, так кажуть сусіди. Будь-яких розмов з журналістами вона уникає. Її історію першою записала нобелівський лауреат і автор книги "Чорнобильська молитва" Світлана Алексієвич. Телефоном з Мінська вона пояснює - Людмилі досі важко згадувати все те, що вона втратила.

"Весь світ уболіває за неї, співчуває їй і захоплюється тим, як вона любила, як багато зробила для цієї любові", - каже Алексієвич.

Сама книга Світлани Алексієвич про Чорнобиль нині знову хіт продажу. Людей цікавить усе про трагедію, що сталася 33 роки тому.

У музеї "Чорнобиль" у Києві зібрані факти, документи, фотографії, одяг та історії тих, хто ліквідував аварію на ЧАЕС. Після виходу мінісеріалу, каже керівництво музею, відвідувачів у них збільшилось приблизно на третину. І більшість з тих, хто сюди приходить, - це іноземці. 12-річний Максим живе в США. На літні канікули приїхав до бабусі в Київ. Подивився серіал "Чорнобиль" і тут же попросив відвести його в музей.

Мар'яна Бухан