Роковини розстрілу Майдану: у Києві згадують найкривавіші дні Революції Гідності

Роковини розстрілу Майдану: у Києві згадують найкривавіші дні Революції Гідності

Фото: ТСН

Рідним загиблих досі дуже болить і смерть близьких, і відсутність покарання вбивць.

В Україні вшановують Героїв Небесної Сотні – людей, які вийшли на мирний протест і загинули від снайперських куль у самому центрі столиці в 2014 році. Рідні полеглих напередодні роковин найстрашніших днів прийшли туди, звідки не повернулися їхні батьки, діти, брати та чоловіки, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Вшанування загиблих на Майдані почалося з відтворення подій розстрілу неозброєних мітингувальників на Інститутській. Рідні загиблих стали в живий ланцюг, аби символічно продовжити Алею Героїв Небесної Сотні. Від сліз матері, діти, брати, сестри, дружини та інші близькі не могли говорити. Люди поклали квіти до меморіалів та відвідали місця, де розгорталися головні події Революції Гідності.

Рідні полеглих під час Революції Гідності вшанували Героїв у центрі Києва

Рідні полеглих під час Революції Гідності вшанували Героїв у центрі Києва

Ті найкривавіші дні штурму і палаючого Майдану не пережив батько Ігора Кульчицького. У роковини він, теж учанисник революції, згадує, як під ранок догорав Будинок профспілок. Михайлівський собор уже перетворився на шпиталь, станом на 19 лютого вже було понад 500 поранених і 20 загиблих. "Тітушки" розстрілювали і били людей і поза центром міста, столичне метро залишалося перекритим, заблоковані були і в’їзди до столиці. За добу по місту затримали 77 протестувальників, а десь у владних коридорах вирішувалося питання, чи буде й армія брати участь у придушенні протестів. "Зустрічаєш людей, які були поруч у той день, і всі події спливають. І відчуваєш, бачиш те, чого вже тут нема", - кажуть учасники подій.

Госпітальєри згадують, як на власних плечах витягали поранених і просто на столах ресторанів біля Майдану робили операції. Найтяжче було, коли вперше приносили вже загиблих. "Лежать хлопці, 13 чоловік! І священник відчитує вже останню службу, і в одного хлопчини телефон дзвоне і дзвоне. Священник бере і мамі, а хлопцю 23 роки, і каже: твоєї дитини вже нема. Тоді дуже страшно було! Тоді таксі приїжджали і всіх відвозили у Михайлівський собор. Кров річкою йшла!  На тих столах то оперували, то серце запускали", - пригадують очевидці.

Батько наймолодшого героя, 17-річного Назара Войтовича, у спогади не вдається. Він каже, що йому було б значно цікавіше почути, коли покарають убивць його сина. "То найбільший біль усіх батьків. За чотири роки ні одна справа не дійшла до суду", - сказав він. Рідні загиблих зізнаються, що єдине, що може зараз їх розрадити – це якщо всі українці пам’ятатимуть, за що загинули герої.

Кореспондент ТСН Ганна Бока

Повʼязані теми:

Наступна публікація