Що таке любов до себе та як цього навчитися

Психологиня розповіла, як полюбити себе.

Любов до себе – це концепція, навколо якої у нашому суспільстві утворилося багато стереотипів. Насправді ж, любов до себе – це позитивне ставлення людини до себе, яке формується з прийняття себе, самоповаги, уважного ставлення до своїх емоцій, почуттів і потреб та відчуття реалізованості.

Але часто, коли ми починаємо з увагою ставитися до себе та своїх потреб, ми одразу отримуємо ярлик егоїста. З одного боку, сама концепція любові до себе засуджується соціумом, а з іншого, довкола неї існує певний історичний та культурний спадок, який має безпосередній вплив на уявлення того, як можна (і треба) ставитися до себе. 

Наприклад, за радянських часів не можна було якось вирізнятися, тому люди намагалися обмежувати яскраві прояви своєї особистості. Але такі соціальні обмеження (та самообмеження) демонструють людині, що вона не є прийнятною такою, як вона є насправді, - і це підриває і повагу до себе, і спроможність до самоприйняття. 

Зараз європейська культура відходить від обмеженої думки про те, що таке любов до себе. Ще в другій половині ХХ ст. почав формуватися рух за права людини, почало формуватися розуміння того, що таке базові (фундаментальні) права людини, а отже, й почала зростати увага до особистості, її потреб, саморозвитку людини, її спроможності добре ставитися до себе і поважати себе.

Часто кажуть про те, що людина може любити інших лише настільки, наскільки вона спроможна любити себе. Це досить справедлива концепція: наприклад, якщо у мене немає поваги до себе - у мене, по суті, немає ресурсу, з якого я можу поважати інших людей. Якщо у мене немає глибокого розуміння себе, своїх потреб, навичок, переживань, у мене немає і навички із розумінням і прийняттям ставитися до переживань інших. 

Якщо, до прикладу, у людини відсутня повага до себе та вона не вміє піклуватися про себе, то, цілком ймовірно, що про інших вона або взагалі не зможе піклуватися, або піклуватиметься лише через почуття провини або сорому (які спричинятимуться її слабкими особистими межами. Такою людиною дуже просто маніпулювати.

Чи можна просто взяти і навчитися любити себе?

Часом доводиться чути такі поширені поради, як-от: опануй себе, просто піди і купи собі щось нове - і одразу стане краще. Жодна така порада, навіть якщо людина докладатиме значних зусиль, аби їх дотримуватися, не допоможе сформуватися кращому ставленню до себе. Мало просто змінити стиль одягу, купити книжки з саморозвитку або вступити в нові стосунки. Це не дає можливості наблизитися до себе, тому що любов до себе - це не просто позитивні відчуття, а спроможність приймати себе, цінувати і бути вдячним за те ким я є. Це одночасно і почуття, і дія

Самоприйняття – перший крок до любові до себе

Сьогодні активно розвивається рух "самоусвідомленість" (mindfulness), який водночас є методом психотерапії. Йдеться про напрацювання навичок до зосередженого, сфокусованого спостереження за собою, що дозволяє глибше відчувати та розуміти свої внутрішні процеси. 

Першим кроком у процесі формування любові до себе є неосудливе самоспостереження, спрямоване на прийняття себе, а саме спостереження за своїми внутрішніми процесами та розуміння того, які потреби лежать в основі цих процесів (саме цього назагал навчає людину психологічне консультування чи психотерапія). Навички неосудливого самоспостереження дозволяють уникати реактивних, автоматичних дій, до яких часто схильні люди та які дозволяють не задумуватися над тим, чому, як і навіщо щось відбувається у житті. 

Полюбити можна лише того, кого знаєш

Спроможність розпізнавати емоції - перший крок до самопізнання. Це складно, бо цього не навчають у дитинстві, бо часто родителі й самі цього не вміють. Уміння спостерігати за собою та іншими без моментальних гострих реакцій та без засудження - це дуже важлива навичка. Багатьом людям вона дається важко, тому що всередині нас є хор гучних осудливих голосів, які критикують, і ми навіть і не чуємо нічого за ними. Спостереження без осудження - це дуже важка навичка і це перша навичка на етапі прийняття себе і ставлення до себе із повагою та любов’ю. 

Любов до себе, як і до іншої людини - це процес

Любов до іншої людини складається з переживання і дій, і це взаємопов’язані процеси. Говорити про свою любов, робити приємні речі, демонструвати увагу - все це допомагає глибше переживати почуття любові.

Ця ж система працює і у стосунках із самим собою. Тому ритуали, які людина формує із почуття любові до себе та з потреби піклування про себе, - це прекрасно.

Що можна робити для себе

Ми маємо доглядати за собою. Чим з більшою увагою ми ставимося до себе, тим краще у нас це виходить. 

Ось умовний список того, що можна (та й варто) робити: 

·  піклування про стан здоров’я (обов’язкові медичні огляди, вчасне лікування тощо); 

·  дотримання гігієни сну (8-годинний глибокий сон, під час якого людина дійсно відпочиває); 

·  гарне харчування (споживання овочів та фруктів в достатній кількості);

·  наявність достатньої кількості близьких інтимних стосунків (стосунки глибокої прив’язаності з людьми, не тільки сексуального характеру);  

·  наявність хороших соціальних контактів (друзі, колеги та близькі на яких можна покластися), які нас не отруюють (не є деструктивними для нашої особистості);  

·  дбання про власні межі і самозахист від руйнівного впливу, наприклад, токсичних стосунків (розривати стосунки з людьми, які мають поганий вплив); 

·  захист від людей, які привносять нелюбов в наше життя;

·  самопіклування (наприклад, прогулянки в парку під час обідньої перерви у дуже напружений робочий день, масаж, відвідини спа-салону, медитація тощо).

Ще одна порада, яка є дуже важливою в контексті любові до себе, - це цілеспрямоване життя. Важко жити - і дрейфувати у житті, не знати, для чого ти живеш.

Питання про сенс життя є складними, і не завжди можна знайти на них пряму відповідь. Натомість, можна поставити собі за мету жити значуще життя. Йдеться не про бізнес-цілі, а про те, що кожен крок у житті має бути значущим: у ньому має бути сенс для мене як для особистості. Якщо сенс життя полягає у тому, щоб прожити значуще і здорове життя, відкривається величезний простір, в якому можна діяти змістовно, а не реактивно – просто діючи в залежності від обставин.

У людей зі слабкими межами часто виникає проблема з тим, щоб сказати "ні", через що вони діють скоріше у відповідь на прохання чи вимоги (прямі або ні) інших людей, а іноді навіть у відповідь на те, чого, на їхню думку, від них очікують. А от людина, яка піклується про себе та розуміє, у чому полягає сенс її життя, може відповісти і "так", і "ні", враховуючи свої справжні потреби і те, чи дійсно їх хочеться щось зробити для інших. Потреба щось зробити для іншої людини має виростати із власних інтересів (та й власних потреб).

Якщо поставити собі за мету включити у своє щоденне життя хоча б одну з порад, наприклад, вчитися самоприйняттю, читати про це, практикувати, - це вже колосальний крок. Зазвичай ми цього не робимо, а було б варто. 

Ідея всепрощення може бути небезпечною

Від людей часто можна почути думку про те, що потрібно пробачати інших, але з психологічної точки зору ідея всепрощення дуже складна і не зовсім коректна, а подекуди нею навіть користуються для маніпуляцій. Ідеї всепрощення, прийняття та психологічної спроможності до розвитку часто плутаються у суспільній свідомості під впливом християнської етики.

Іноді "просто пробачити" буває неможливо. Натомість можливо навчитися ставитися із прийняттям - і це радикально інакша ідея. Адже ставитися із прийняттям не значить погоджуватися. Людина, яка піклується про себе та ставиться до себе із повагою, можливо, поставитися із розумінням до того, що агресор не може інакше, як чинити насильство, але цьому відмовиться дозволяти чинити насильство над собою або близькими.  

За теоретичну базу дякуємо психологині, магістерці психології та ґендерних студій Наталії Монаховій (facebook.com/monakhovapsy), з якою говорила Ірина Мещерякова.

Відео Дівчина, яка перемогла рак і стала лікарем, змушує хворих полюбити себе і життя

Олександра Васильченко - дівчина, яка в дитинстві перемогла саркому і вирішила попри все стати лікарем-онкологом. Своїх пацієнтів вона не тільки лікує, а може зрозуміти, що вони відчувають, і правильно їх налаштувати. Про лікаря, яка по обидві сторони боротьби проти раку, - у сюжеті. 

Дівчина, яка перемогла рак і стала лікарем, змушує хворих полюбити себе і життя

Залиште свій коментар