До 2100 року в Україні території з надмірною кількістю опадів залишаться тільки в Закарпатській області.
Десь між Суданом і Чадом – так науковці оцінюють водне забезпечення України. Зі 180 країн світу ми опинилися на 125 місці, поруч із африканськими державами.
Водне питання вже розглядає Рада національної безпеки та оборони. Про те, скільки може коштувати нам імпорт питної води та опріснення, 12 лютого йдеться у ТСН.19:30 ексклюзивно у спецпроєкті "Пий до дна".
Батько сімох дітей Сергій із села Колодисте Черкаської області щодня змушений долати горами кілометр шляху, аби дістатися до найближчого джерела із водою. Чоловік розповідає, що раніше бачив таке хіба що в міжнародних новинах, тоді як нині щоразу намагається встигнути першим, оскільки вода швидко вичерпується. "Щоб її набрати, потрібно стояти в черзі", - каже селянин.
Тим часом у Раді національної безпеки та оборони скликають екстрене засідання. Тема занепокоєння – вода, що зникає. Так, якщо на початку незалежності штучного зрошування в Україні потребував лише Кримський півострів, то нині червоний колір все вище піднімається на північ. За прогнозами експертів, до 2100 року території з надмірною кількістю опадів залишаться тільки в Закарпатській області, а там своя біда - сміттєвий колапс.
У Миколаївській області вже три роки бракує опадів. Місцеві, зокрема, показують, як на місці русла річки Солона нині ростуть соняхи.
"Це землі водного фонду, їх ніхто не переводив у землі сільського господарства. Ми маємо ознаки самозахоплення, отже, це є ознаки здійснення кримінального злочину", - наголошує віцепрезидент професійної асоціації екологів України Валентин Щербина. Але про цей злочин ніхто нікого досі не повідомив, а розоране русло, навіть коли опади підуть, вже не втримає воду.
У РНБО ж складають план: що протиставити зневодненню – рукотворному та природному. "Нам потрібно зрозуміти, які ліси саджати зараз, якщо температура повітря буде підніматися і ті ліси, які ми саджаємо зараз, можуть не витримувати ту температуру. Ми вже ведемо дослідження, дивимося на насадження, які ростуть в більш жаркому кліматі", - запевняє президентка професійної асоціації екологів України Людмила Циганок.
Екологи радять копати глибше - вивчити запаси артезіанської води. Утім, це лише відстрочити той день, коли Україні доведеться просто купувати воду за кордоном. Це не фантастика. Приміром, Мальта вже сьогодні імпортує 80 відсотків власних потреб питної води. А країни, що експортують цей ресурс, роблять на цьому мільйонні статки.
Ерсін Сен – представник великої турецької кампанії, що танкерами возить воду по всьому світу. Ми попросили його прорахувати - скільки може коштувати така розкіш для України. За статистикою, українці споживають всередньому 1,5 мільярди кубометрів на рік. За його словами, доставка такого об'єму з Туреччини до України коштуватиме приблизно 400 мільярдів доларів, включаючи податки.
Елементарна калькуляція - шокує! Це ж 267 доларів за метр кубічний, або 7,5 тисяч гривень. Може, дешевше опріснення? Багаті країни Близького сходу не лише возять воду з-за кордону, а ще й опріснюють на місці. У нас є два моря!
Віцепрезидент із розвитку водного та енергетичного бізнесу Хорсе Салас Орта зовсім не здивувався запиту з України.
"Я знаю, що Чорне море та Азовське не такі солоні, як Середземне чи Аравійське море в Індії, де ми вже мали досвід будівництва станцій. Це здешевить процес опріснення. Кінцева ціна води для споживачів ще й залежатиме від енерговитрат. Відсотків у вартості опрісненої води – це електрика", - зазначає він.
Тож три умови: потужні електромережі поблизу, доступ до найчистішої морської води і близькість населеного пункту. За нашими підрахунками, будувати опріснювальну станцію варто десь між Бердянськом та Маріуполем. Загальна вартість проєкту може сягнути 50 мільйонів доларів. Але потім куб набагато дешевше привозної.
Відтягнути катастрофу може кожен, зокрема економлячи воду, не викидаючи сміття в каналізацію, та обмежуючи використання миючих засобів, при цьому відмовляючись від фосфатних та з мікропрластиком. Детальніше - у спецпроєкті "Пий до Дна":
