Малював їх звільнений журналіст ручкою, цибулею і кетчупом.
Продати картини, намальовані за ґратами, готується Роман Сущенко. Колишній політв’язень Кремля вийшов на пресконференцію. Після повернення в літаку з іншими у суботу, він лише тепер, як сам каже, оклигав. Планує залишитись у журналістиці, але передусім задумав благочинність, йдеться в ТСН.16.45.
Банер "Волю Сущенку" на балконі у середмісті столиці висів майже три роки. Сьогодні його власноруч знімає уже вільний Роман Сущенко. Численних журналістів він запрошує на пресконференцію до інформагенції, в якій працював і працюватиме далі.
Роман Сущенко одразу дякує усім, що не забували, він же ніколи не забуде, як усе було. Він із Франції, де на той час працював журналістом, прилетів до Москви до брата. В аеропорту його зустрічав давній приятель - російський військовий, він, як згодом з’ясувалося, й підставив. Що український журналіст у Московському СІЗО стало відомо зовсім випадково. До Лефортового приїхала група правозахисників з плановою перевіркою умов утримання арештованих. Журналістка у цій групі впізнала Сущенка.
У Росії Романа Сущенка звинуватили у шпигунстві на користь України і засудили до 12 років колонії суворого режиму. Через величезний розголос та публічну підтримку за ґратами, зізнається Сущенко, до нього ставилися стримано, агітували до співпраці... А тамтешні в’язні ставилися з розумінням і навіть цікавилися українською культурою. «Кілька місяців ми навіть віталися "добрий ранок", "на добраніч" казали саме українською мовою», - згадує колишній бранець.
Що його звільнять - він не знав до останнього. Та й оклигав, як сам сказав, лишень на четвертий день свободи. Він уже поновився у штаті інформагенції, планує підлікуватися - наступного тижня буде операція. А ще хоче всіляко допомагати іншим бранцям Кремля. Ручка, кетчуп і цибуля - цим у в’язниці Сущенко малював картини. Їх планує продати на благодійному аукціоні, а кошти віддати політв’язням та їх родинам. А щодо власної родини, то Роман готується до серйозної розмови з сином.
Його дружина та донька були присутні на пресконференції. Для них, зізнаються, день повернення чоловіка-батька додому стане родинним святом. І вони бажають, щоб таке свято було у кожній родині, що чекає з полону на найріднішу людину.
Кореспондент Інна Боднар