Таку ідею останнім часом озвучував Клімкін та члени нинішнього уряду.
Рівно 28 років тому, 8 жовтня 1991 року, Верховна Рада ухвалила свій перший закон про громадянство. На той час він мав на меті окреслити певні правові рамки та підстави для отримання жителями України громадянства та власних паспортів уже незалежної держави. Згодом, 2001 року, Рада ухвалила новий закон про громадянство, який мав на меті удосконалити попередній, і саме він є наразі чинним.
Головним принципом обох документів був принцип єдиногромадянства, тобто заборона подвійного громадянства. За усі роки незалежності була низка спроб як посилити законодавство у галузі громадянства, так і навпаки – лібералізувати. Під кінець свого перебування на посаді міністра закордонних справ дискусію про подвійне громадянства розпочав Павло Клімкін. Певною мірою, його підтримав і чинний віцепрем’єр з євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба. Водночас, категорично проти цього виступають колишні українські дипломати.
ТСН.ua розповідає, як регулюється питання громадянства в Україні, що таке подвійне громадянство і чи можливе його запровадження.
Громадянство України
Громадянство – це право людини бути пов’язаною із певною державою і мати її права. Держава зобов’язується захищати свого громадянина, водночас громадянин має дотримуватись законів та правил цієї держави.
В Україні питання громадянства регулюється Конституцією, законом про громадянство, а також міжнародними договорами. Найголовнішим принципом є те, що громадянин України може мати винятково українське громадянство.
Український закон також визначає, що Україна має запобігати появі випадків, коли особи не мають громадянства, визнає право своїх громадян на бажання змінити громадянство, не має права позбавляти громадянства своїх громадян, зберігає громадянство для них незалежно від місця проживання та встановлює рівність перед законом усіх громадян України.
Окремо закон перелічує і підстави набуття громадянства, серед яких головними є за народженням (якщо дитина народилась в Україні або хоча б один із батьків є громадянином України) та за територіальним походженням, якщо людина або її близькі родичі проживали в Україні до 16 липня 1990 року.
Водночас, законом також встановлені і підстави для виходу із громадянства, втрати громадянства або офіційного його припинення. Наприклад, український громадянин може втратити громадянство, якщо добровільно набуде інше громадянство, вступить до військової служби іншої країни, або отримавши українське громадянство на підставі неправдивих даних (саме за цим пунктом свого часу позбавили громадянства експрезидента Грузії Міхеіла Саакашвілі). Позбавлення українців громадянства відбувається лише указом президента.
Однак найголовнішим в Україні законом лишається саме Конституція. У ній є кілька статей, які регулють питання громадянства. Зокрема, стаття 4 свідчить, що в Україні існує єдине громадянство, а стаття 25 – що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянства. Фактично, ці дві норми суперечать одна одній, оскільки, незважаючи на те, що закон встановлює позбавлення українця громадянства, якщо він отримав паспорт іншої держави, однак Конституція прямо забороняє це робити. Таким чином, у цьому плані в Україні існує певна правова колізія, а тому експерти найчастіше зазначають, що де-факто подвійне громадянство в нашій країні є, однак юридично заборонене.
Як працює подвійне громадянство у Європі
Чи не єдиною країною-членом ЄС, яка прямо забороняє подвійне громадянство, є Естонія. Хоча дискусії навколо цього питання тривають активні, а тому є великі шанси, що це питання буде невдовзі врегульовано.
Усі інші країни-члени, певною мірою, законно дозволяють мати кілька громадянств. Деякі країни дозволяють це робити винятково із країнами-партнерами, інші ж мають більш ліберальне законодавство.
Водночас, навіть країни, які не входять до ЄС, дозволяють подвійне громадянство. Для прикладу, це дозволено у Молдові, і, як не дивно, але законодавчо врегулювали це питання місцеві комуністи. Від 1991 року у країні було заборонено подвійне громадянство, однак згодом туди були внесені поправки, а 2007 ухвалено новий закон, якими дозволено мати кілька паспортів, але заборонено їм бути на високих державних посадах. Але навіть і ця норма була оскаржена у Європейському суді із прав людини і, зрештою, скасована.
Більшість країн Європи встановлюють принцип "інвестиції за громадянство", фактично, дозволяючи іноземцям придбати паспорт. Держави погоджуються надати особі громадянство, якщо вона внесе певну суму інвестицій у розвиток країни. Цим часто користуються світові бізнесмени та політики.
Найскладніше питання із подвійним громадянством на Балканах, де існує величезна кількість етнічних та релігійних конфліктів. Це зробило питання громадянства досить чуттєвим, однак всього кілька країн прямо забороняють подвійне громадянство – Боснія та Герцеговина, Чорногорія та Північна Македонія.
Чи є перспективи запровадження подвійного громадянства в Україні
Дискусію щодо подвійного громадянства останнім часом започаткував ексголова МЗС Павло Клімкін. Говорити про це він почав після гучного скандалу навколо видаванням угорських паспортів на Закарпатті.
"Угорська сторона мала б усвідомлювати, що тишком-нишком роздаючи громадянство етнічним угорцям України, вона тим самим створює для них потенційні проблеми. Наявність іншого громадянства може викликати цілком резонні питання при призначенні на державні посади, особливо у силових відомствах України. Та й у будь-якому випадку наявність двох громадянств у державі, яка визнає тільки одне з них, неминуче призводить людину до конфлікту між її правами й обов’язками перед двома різними країнами, змушує приховувати правду й кривити душею", - писав тоді він.
Клімкін почав поступово відстоювати ідею подвійного українського громадянства для діаспорян, які "хочуть приїжджати та змінювати Україну".
"Я взагалі за подвійне громадянство для таких українців і послідовно за це виступаю. Я вважаю, що ми маємо просто прописати критерії. Звичайно, ми маємо до цього йти. Ми втрачаємо тисячі і тисячі українців, які могли б працювати тут, і не тільки в державних органах чи якійсь бюрократії, чи бізнесі, але й також створювати сучасну українську культуру", - зазначав він.
Окремим завжди стоїть питання подвійного громадянства з Росією. У цьому Клімкін завжди висловлював категоричне "ні" другого паспорта із країною-агресором.
Певною мірою, у цьому його підтримали і вже у новому уряді, зокрема віцепрем’єр з євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба.
"Я не можу говорити від усього уряду, але моя особиста позиція полягає в тому, що подвійне громадянство об’єктивно назріло і відповідає інтересам України, за винятком визнання подвійного громадянства з РФ", - розповідав він.
Однак, далеко не всі сприймають цю ідею позитивно. Зокрема, категорично проти виступають українські досвідчені дипломати.
"Я не бачу тут жодних позитивів у такій ідеї, зважаючи на ті обставини, про які усі добре знають. Російська агресія, деякі шовіністичні сили в окремих країнах, які розташовані на Захід від нас, постколоніальність українського суспільства, коли поняття державності було фактично пригноблене в свідомості. Усі ці речі роблять, на мою думку, оцю тезу про полігромадянськість, за теперішніх обставин, дуже небезпечною. Тому я не бачу в цьому жодного сенсу", - розповів у коментарі ТСН.ua кадровий дипломат та міністра закордонних справ України 2007-2009 роках Володимир Огризко.
За його словами, цього не треба робити навіть в окремих винятках, оскільки потенційні ризики запровадження українського громадянства у сучасних умовах значно перевищують теоретичні здобутки.
У цьому його значною мірою підтримує перший посол України в ЄС та НАТО, а також у Британії 1998-2002 роках та представник України в Раді ООН із прав людини 2006-2010 роках Володимир Василенко. Він розповів ТСН.ua, що свого часу Росія навіть намагались внести пункти про подвійне громадянство у так званий "Великий договір" між Україною та РФ, однак тоді цю ідею українська влада не прийняла.
"Це все неприйнятно для України, тому що може створитись ситуація, коли в Україні буде існувати багатомільйонна армія громадян Росії, громадян Угорщини, громадян Румунії і так далі. І тоді під приводом захисту власних громадян будуть чинитись акти втручання у внутрішні справи України. Під приводом того, що йдеться про захист власних громадян", - пояснює він.
Про те, що питання подвійного громадянства в Україні є досить різностороннім і потребує врахування багатьох аспектів, розповідає експертка "Українського незалежного центру політичних досліджень" Юлія Тищенко.
"Приміром, ніхто не може бути позбавлений громадянства. Україна підписала і низку міжнародних угод, зокрема проти безгромадянства, щоб не було ситуації із так званими апатридами. Коли людина не має взагалі жодного громадянства, і тоді вона залишається у правовому вакуумі. Оці ігри з громадянством – взяли-забрали – для мене це також певною мірою питання. Законодавство має бути якось скоригованим, але складно в цій моделі яка є, дійсно знайти ті механізми, які б унеможливлювали ситуацію з апатридами з одного боку, які б дійсно відповідали захисту прав наших громадян", - пояснила вона у коментарі ТСН.ua.
За її словами, у питанні подвійного громадянства, наприклад з Угорщиною, є менші ризики, оскільки існують запобіжники у вигляді ЄС та НАТО. З Росією ж цей процес буде значно складніший, зокрема і її заклики до "захисту прав своїх громадян", що може стати черговим витоком агресії.
"Щодо Росії так, але якщо вона захоче щось тут "захищати", то їй і громадянство не треба. 2014 року (агресія відбулась – ред.) за формулюванням "захист російськомовних, російськокультурних". Тут ще питання у мотивації агресії. Громадянство важливе як додаткова опція, що "ми захищаємо інтереси громадян", - підкреслила вона.
Як би там не було, але подвійне громадянство в Україні є вкрай чутливим питанням. З одного боку, країна зможе залучати освічених діаспорян із країн Заходу у період трансформації, з іншого – створить небезпечний прецедент для втручання у внутрішні справи країни з боку агресивно налаштованих сусідів. А тому це питання потребує серйозного опрацювання, а насамперед – ретельного вдосконалення на тлі активного видавання російських паспортів українським громадянам на окупованому Донбасі та в Криму, яких, найчастіше, змушують їх отримувати.
Олексій Ярмоленко