Кардинал приголомшував людей відчуттям реальної причетності до святості.
Люди, які особисто знали архієпископа Любомира Гузара, зізнаються в тому, що він був схожий на святого – і зовні, і за тим, що випромінював, а люди – відчували в його присутності. Здавалося, самою своєю появою владика змінював простір навколо себе, і хоч був монахом, його відхід для багатьох одізвався справжнім родинним болем, ідеться в сюжеті ТСН.16:45.
"Я тоді був дияконом молодим, щойно висвяченим дияконом. І мав одну духовну дилему, яка мене турбувала і засмучувала. Я не знав, як вчинити, і прийшов до нього на пораду, а він з притаманним гумором так на мене подивився і пояснив мені правду – і мені так стало мирно", - зізнався діючий глава УГКЦ владика Святослав Шевчук.
Любомир Гузар прийшов у греко-католицьку церкву, коли вона була в підпіллі, і зміг не лише вивести її на державний рівень, а й налагодити стосунки з іншими конфесіями. Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату владика Філарет каже, що із супротивників вони зрештою стали з блаженнішим Любомиром добрими приятелями. "На початку 90-х років, як ви знаєте, на Галичині були протистояння між православними і греко-католиками, але коли став на чолі цієї церкви кардинал Любомир Гузар, у нас налагодились стосунки. Він був дуже такий лагідний, м'який", - каже патріарх Філарет.
Блаженніший ніколи не втручався в політику, але з'являвся там, де вважав, що його слово потрібне. Просити виступити його на Майдані під час Революції Гідності ніхто би не наважився, але його поява там стала світлим знаком. "Блаженніший Любомир Гузар з'явився на Майдані, я не знаю, як він прийшов. Він практично нічого не бачив, але його провели крізь увесь натовп, і він сказав своє пастирське слово. І сказав слово, яке відклалося у серцях. І його молитва допомогла нам перемогти", - переконаний секретар РНБО Олександр Турчинов.
Ієрарх був однаковий і з президентами, і з простими людьми. У людині бачив насамперед особистіть. В інтерв'ю Наталі Мосейчук блаженніший Любомир розповідав, як після багаторічного життя за кордоном повертався до Радянського Союзу потягом, і те, що найбільше вразило його в країні рад. "І, каже, я відвів очі, а він тоді ще трохи бачив, і побачив восьмеро жінок, які тягнуть рельсу, і бригадира в оранжевому жилеті, який їх поганяє і по-хамськи з ними поводиться. І так боляче мені стало за цих жінок, за цю країну, що сльози заслали мої очі. І коли він це розповідав, ком у горлі стояв", - розповіла Мосейчук.
Владика був близький до парафіян, часто ходив у гості й запрошував до себе. Мав вишукане почуття гумору та самоіронії. Просто ставився до того, що рано втратив зір і ніколи на це не скаржився. Умів і любив дарувати радість іншим. "Він любив дарувати подарунки і приймати подарунки на Миколая. І він дуже нагадував Святого Миколая. І ми завжди казали: "Ви подібні на Миколая", а він відповідав: "Вистачить того кадила, вистачить мене хвалити, ви ще це на похороні згадаєте", - розповіла народний депутат Олена Кондратюк.
Кореспондент ТСН Ольга Кошеленко