Тактика Трампа провокує появу нових конфліктів і війн: інтерв’ю з Романом Безсмертним

Цими днями лідери країн-членів ЄС у Брюсселі мають нарешті дійти згоди щодо надання Україні репараційного кредиту на 140 млрд євро на наступні два роки фактично під заставу заморожених активів Центробанку РФ. У четвер, 18 грудня, прем’єр Польщі Дональд Туск перед початком засідання Європейської ради заявив: «Зараз у нас є простий вибір: або гроші сьогодні, або кров завтра. І я говорю не лише про Україну, я говорю про Європу».

Проте якщо європейські лідери не дійдуть згоди щодо використання російських заморожених активів, левова частка яких зберігається в бельгійському депозитарії Euroclear, це зроблять Трамп і Путін. Нагадаємо, що в їхньому «мирному» плані є пункт про спільне використання заблокованих активів Центробанку РФ. Саме тому в четвер, 18 грудня, і пролунали чергові погрози. Проте вже не з Москви, а з Мінська. Лукашенко заявив, що «Орешнік» уже розгорнутий у Білорусі.

Чому рішення про використання російських заморожених активів стане справжнім ударом для Путіна? Чи дійсно Росія зібралася воювати з європейськими країнами-членами НАТО? Чого українцям очікувати від «мирних» переговорів, які просуває адміністрація Трампа, 2026 року? Читайте в інтерв’ю ТСН.ua з відомим українським політиком, дипломатом і викладачем Романом Безсмертним.

— До чого готується Росія? Судячи з заяв російських посадовців, Україною їхні «апетити» не обмежуються.

— Я не маю сумніву, що ключова мета Росії — це те, що Путін і вся російська кліка називають «усуненням першопричин». Насправді це звучить як відновлення російської імперії або імперської мрії Москви — контролю над пострадянським простором і тим, що колись називалося Варшавським договором. Треба розуміти, що це не лише повне підпорядкування і контроль над Україною. Йдеться про Східну та Центральну Європу, Центральну Азію, країни Балтії, цілу низку африканських держав, азійський простір.

Мрією російського імперця завжди було помити ноги в Ла-Манші та Індійському океані. Все це є суттю зовнішньої політики Москви. Цим Росія жила за імперських часів, у період Радянського Союзу. Путін цю ідею повернув у суть російського імперіалізму. Тому коли хтось думає, що з Путіним можна досягти компромісу — це самообман, бажання паузи, передишки. Я можу це зрозуміти. Але мрії та цілі Путіна — це відновлення імперських амбіцій російської імперії.

— У середу, 17 грудня, на розширеному засіданні колегії Міноборони РФ очільник відомства Андрій Бєлоусов закликав російських військових бути готовими до війни з НАТО протягом наступних десяти років. Багато хто сприйняв цю заяву як першу офіційну погрозу Росії війною європейським країнам-членам Альянсу, ще й зроблену напередодні важливого для України саміту ЄС, де мають ухвалити рішення про надання нам репараційного кредиту фактично під заставу заморожених активів Центробанку РФ.

— Емоційність цих заяв, використання слова «підсвинки» (Путін назвав європейських лідерів «європейськими підсвинками» — Ред.) — це свідчення того, що справи в Росії дуже погані. І він (Путін — Ред.) не знаходить нормальних слів, щоб донести своє повідомлення, тому переходить на крики й образи. Він добре знає, що європейці мають кваліфіковану більшість щодо використання цих коштів. Інша справа, що перш ніж ухвалювати рішення, європейці їх завжди вимучують, що ще більше додає ненависті з боку Путіна. Тому все це ніщо інше, як чергова трансляція погроз.

Давайте відверто: чотири роки тому світ і думати не міг, що щодо якоїсь держави застосують такий об’єм санкцій. Те, що нині відбувається, ще п’ять років тому видавалося неможливим. І зрозуміло, що у Путіна в голові не вкладалося, що світ так відреагує. Він готувався до «прогулянки», швидкого захоплення України, а потім — Центральної Європи. Це не сьогоднішній план. Досягнення України в тому, що вона переламала всі карти і плани Путіна. Тому, перебуваючи в нинішніх умовах, він і верещить.

Путін чудово розуміє: якщо зараз європейці відберуть у нього ці кошти (заморожені активи Центробанку РФ — Ред.), це стане ще одним колосальним ударом. Тому правильно, якщо європейці не на це не реагуватимуть. І всі ці ігрища Путіна з Трампом абсолютно нічого не варті. Ви ж бачите, як Путін у цих висловлюваннях (на колегії Міноборони РФ — Ред.) ніби капсулює Трампа. Він говорить про попередню американську адміністрацію, про нинішніх «європейських підсвинків» тощо. Але капсулює Трампа, бо буде його використовувати.

— У четвер, 18 грудня, на ECFR вийшов аналіз можливого нападу Росії на Естонію. У середу, 17 грудня, російські прикордонники перетнули кордон і проникли на територію Естонії. В Европі розуміють: якщо у нас на фронті буде припинення вогню, Путін не поверне свою армію назад до Росії, а радше кине її проти однієї з європейських країн-членів НАТО.

— Для початку я скажу, що війна йде, і до неї залучається все більше людей, оперативних працівників, ресурсів. Щодо матеріалу в ECFR, він розробляє один з чотирьох давно означених варіантів, які нині існують, які проробляються штабами як ймовірний варіант можливого розвитку подій. І якщо подивитися, навіть Le Monde і The Telegraph дають фото, як облаштовується кордон Естонії, Литви, Латвії. Тобто вони показують: «Ми на вас (росіян — Ред.) уже чекаємо».

Так, там (в аналізі ECFR — Ред.) розповідається, що є проблеми. Але естонці тут попереду, розуміючи, що вони найменші. Вони, як і латвійці, литовці, фіни, шведи, готуються. Чи є це в якихось розроблених планах Кремля? У ситуації, яка нині є, Кремль буде використовувати тактику так званого обходу. Суть її полягає в тому, що жодних лобових стратегічних ударів вони завдавати не збираються. Якщо й будуть такі удари, то вони матимуть відволікальний характер. Основний удар буде спрямований по слабких місцях.

Зверніть увагу на те, як змінюється маневрування цього (шпигунського — Ред.) російського корабля «Янтарь». Він раптом з’являється біля Ірландії, ще якихось островів тощо. Тобто Росія буде завдавати дуже болісних ударів, використовуючи тактику обходу. Суть її полягатиме в тому, що вона буде вживляти цю «інфекцію» (війни — Ред.), щоб вона розповзалася.

Чи є ймовірність застосування фронтальних ударів? Зрозуміло, що вона є. Бо повернути зараз з фронту цю орду для Путіна — це переадресувати вину з зовнішнього ворога, яким є Україна, Європа, на внутрішнього. І ця орда поставить елементарне запитання: «А хто нами керує в такій ситуації?». Тому очевидно, що ніхто їх не повертатиме. Путін не буде перетворювати все це у внутрішні проблеми.

Куди їх кинуть? Я не виключаю, що їх можуть відправити в якісь безпосередні кінетичні атаки. Зокрема, не виключаю, що це може бути й щодо Польщі, Балтійських держав, Фінляндії. Якщо таке рішення в силу якихось причин не буде ухвалене, вся ця орда може опинитися в будь-якій африканській державі. Наприклад, вірмено-іранський кордон контролюється російською армією. Якщо подивитися на ОДКБ, кордони всіх цих держав продовжують контролюватися російськими військами ще з радянських часів. Війна для Путіна стала синонімом життя. Тому, крім війни, від Москви нічого очікувати не треба.

— Щодо «мирного» плану, який зараз просуває адміністрація Трампа. Напевно, всі ці переговори триватимуть і 2026 року?

— Безумовно. Я ділю це так: є діалоги в трійці Вашингтон — Брюссель — Київ (за Брюсселем ідуть усі європейські столиці), і є переговори, які Вашингтон веде з Москвою. Якщо брати і одне, й друге, то як Трамп може вискочити з переговорного процесу (про можливий вихід США з переговорів, зокрема, кілька тижнів тому говорив його син Дональд Трамп-молодший — Ред.), коли бізнес, який він зараз закрутив, можливий лише за умови продовження переговорів.

Всі ці поїздки Віткоффа — це прикриття бізнесу, який ведеться за закордонними активами «Лукойла» (їх продаж після запровадження США санкцій проти «Лукойла» та «Роснафти» — Ред.), «Південному» й «Північному» потоках. Зверніть увагу, як паралельно з переговорами то видаються ліцензії (на продовження виключення з санкцій — Ред.) на продаж російських активів «Лукойла» та інших за кордоном, то відтерміновуються.

Про що це говорить? Що насправді для цих людей — Віткоффа, Кушнера та інших — це заробіток. Зрозуміло, що це не бізнес — це корупція, зведена у вищий ранг.

Тобто все це буде триватиме. Трамп буде вести переговори, бо це ж не просто діалог з Україною чи європейцями. Ніхто ж не замислюється над тим, що буде, якщо «Північний потік» справді купить якась американська фірма і завтра прийде до європейців та скаже: «Нащо ми це все газовозами возимо? Давайте відновимо постачання трубопроводами».

— Давайте підсумуємо. Чого українцям очікувати від «мирного» плану та переговорів 2026 року?

— На моє переконання, переговори йтимуть паралельно з продовженням війни. І щодо цього завдання — швидше привести до тями європейців. Від Америки очікувати тут нічого.

— Можливо, переламним моментом стануть проміжні вибори до Конгресу США в листопаді 2026 року? Вже прогнозують, що демократи можуть взяти Палату представників.

— Ситуація почне ламатися вже навесні, коли буде видно, що кандидати Трампа — ніхто. І це нині видно, бо на цих внутрішніх партійних республіканських висуваннях люди відмовляються від підтримки Трампа. Вони більше цікавляться, хто буде від демократів. Коли демократи виставляють сильну фігуру, республіканці відмовляються навіть балотуватися. Вони чудово розуміють, чим це все закінчиться.

Тому, з одного боку, переговори триватимуть і війна триватиме. Інша справа, що агресивність Москви спадатиме. Економічна ситуація в Росії неприємна. Всі чудово розуміють, що Путін відправлятиме все більше й більше «м’яса». Він не має іншого варіанту. Однак інструменти ведення війни будуть обмежуватися. Бо як би там не було, санкції будуть запроваджуватися, буде проводитися перерозподіл російського майна. Його все більше буде переходити до американців.

А далі ситуація приведе до серйозного глобального зіткнення між США з одного боку та Китаєм і Росією — з іншого. Коли вся ця «мука» стане нестерпною для Путіна або Господь його забере — це буде колосальне випробування для відносин між США та Китаєм і тим, що залишиться в цій ситуації від того, що називається Росією. Але думати про те, що тактика, яку зараз обрав Трамп, може швидко вирішити всі ці питання — неправильно. Вона, навпаки, стимулює появу нових конфліктів і війн.