Теребовлянський замок – споруда, оповита легендами: мужня жінка тримала оборону міста та легенда про скарби за 12 дверима

Теребовлянський замок, збудований на крутій горі над річкою Гнізна, не лише досі вражає своєю архітектурою, а й оповитий численними легендами, які передавалися від покоління до покоління.

ТСН пише про героїчну оборону 1675 року та яку роль у цьому зіграла жінка.

Теребовля — одне з найстаріших міст України, перша згадка про яке міститься в Іпатіївському літописі 1097 року. Назва міста походить від давньоруського слова «теребівля», що означає місце, випалене в лісі.

Найголовніша пам’ятка міста — руїни замку, який вражає п’ятиметровою товщиною стін.

1389 року Теребовля отримала Магдебурзьке право. Ця подія є знаковою в історії міста. Воно переходило з рук в руки до князів, магнатів і старост.

Наприкінці ХІ століття Теребовля була центром удільного князівства князя Василька Ростиславовича, правнука Ярослава Мудрого. Василько прагнув створити тут власну резиденцію. Теребовлю за ним закріпили за на Любецькому з’їзді князів 1097 року.

Князування Василька в Теребовлі припало на період міжусобних війн. Київський князь Святополк разом з волинським князем Давидом, побоюючись Василька, запросили його до Звенигорода на День Ангела і підступно осліпили. Після того Василько перебував в ув’язненні на Волині, звідки його визволив його брат, перемишльський князь Володар. Разом вони 1099 року розгромили війська київського та смоленського князів на Рожному полі біля Золочева, а потім спільно з половцями — угорське військо біля Перемишля.

Теребовлянська Жанна д’Арк — Анна Дорота (Софія) Хшановська, яка змінила долю замку

Упродовж 1605 — 1625 років Теребовля і фортеця пережили 15 татарських нападів. Зазнавши значних руйнувань, замок втратив свою оборонну міць. Для забезпечення краю від посягань ворогів виникла потреба в будівництві нової, більш могутньої, фортеці.

1675 року до Теребовлі прийшла звістка, що західною Україною рухається величезне 10 000 військо Ібрагіма Шішмана, який на той час захоплював усі замки, які траплялися йому дорогою. На той час очолював гарнізон замку військовий командир Ян Самуель Хшановський. Коли замок оточила турецька армія, він зібрав нараду, щоб вирішити — чи здати замок без бою і вивісити білий прапор, чи все ж таки захищати замок до останньої краплі крові.

Самуель Хшановський розуміючи, що на території самого замку перебуває не більше 200 воїнів й протистояти проти величезного 10 000 війська неможливо, вирішив проголосувати за те, щоб здати замок. Жінка переконала чоловіка продовжити оборону. Однак коли її чоловік вже зневірився в обороні, Софія вихопила у нього кинджал, приставила йому до горла і пригрозила: якщо він здасть без бою у руки ворогам замок та його жителів, то загине від рук своєї власної дружини.

Дорота не лише відсторонила капітулянтів (закривши їх у підвалі), а й очолила збройні вилазки проти турків. Однак сили обложених танули.

Турки чотири рази штурмували фортецю. Під час облоги вбили 48 драгунів із залоги Хшановського та чимало міщан, була велика кількість поранених. І в цей час надійшла рятівна допомога. Король Ян Собеський зібравши значні сили рушив до Теребовлі. Довідавшись про це, турки замість чергового наступу зняли облогу і відступили. Місто було врятоване.

Завдяки мужньому вчинку тендітної жінки замок і місто було врятовано, тому народ дав їй нове ім’я — Софія, що означає мудрість.

Що ще каже легенда

За іншою легендою місто врятувала від турків ікона Матері Божої Теребовлянської. Турки облягали Теребовлю вже два тижні, в місті почався голод. Одна жінка постійно молилася до ікони Божої Матері, а згодом до неї приєдналися інші жителі. Сьогодні ця ікона зберігається у соборі Святого Юра у Львові.

Легенда про потаємні замкові скарби

Ще один цікавий переказ, який і досі передається з уст в уста, пов’язаний з незліченними багатствами, які нібито зберігаються під Теребовлянським замком. Начебто у підземних лабіринтах, за дванадцятьма важкими дверима сховані великі скарби. Двері ті відкриваються на короткий проміжок часу лише раз на рік, і якщо не встигнеш звідти вийти — так і залишишся замкненим на дванадцять місяців.

Подальша доля замку

Що ж стосується історії замку, то напади турків і татар тривали і надалі. 1687 і 1688 роки стали для Теребовлянського замку фатальними.

1687 року турки захопили і остаточно зруйнували замок, після чого він вже ніколи не відновлювався. А після вигнання турків — 1699 року — потреба в фортеці взагалі зникла.

Австрійці збудували на території фортеці казарми, знесені 1880 року. Пізніше замкові мури почали розбирати на будівництво доріг. Наприкінці ХІХ століття залишки почистили і прибрали.