Тікали, хто чим бачив: кіньми, велосипедами. Свідки вибухів під Калинівкою розповіли про моторошну ніч

Вночі, 26 вересня, мешканців Калинівки, що на Вінниччині, та околишніх сіл, нажахали потужні вибухи та свист.

Як виявилося, близько 22:00 зайнялися бойові снаряди на 48-му арсеналі Міноборони (в/ч А-1119). Снаряди вибухали у повітрі, здіймали неймовірний галас та загрожували мешканцям усіх околишніх сіл.

Саме тому, з населених пунктів було евакуйовано щонайменше 30 тисяч місцевих мешканців, більшість з яких виїхали самостійно, хапаючи найнеобхідніше та залишаючи помешкання та домашніх і свійських тварин.

ТСН.ua поспілкувався із безпосередніми свідками нічного кошмару під Калинівкою та дізнався, як люди його пережили та що очікують найближчим часом.

Мешканка села, що опинилося у безпосередній зоні небезпеки, розповіла, що люди вибігали із домівок у домашніх халатах та тікали хто на чому міг.

"Дуже страшно. Я що бачила, я вже немолода, але таку страхоту цієї ночі пережила. Як ті люди на тому Донбасі? Бог їх знає. Дуже страшно.  

Діло було так - я лягла, задрімнула. І просинаюся я від того, що не розумію що то таке робиться. І мені здається, що стеля падає, хата трясеться, у хаті блиск, блищить все.

І собаки не гавкають, нічого. Ми бистренько накинули халати – і  в погріб, у підвал забігли, посиділи хвилин десять. Та що в тому підвалі - всидіти не можна. І вискакуємо, біжимо в сусіднє село. Через це – ще в село. Хто чим бачив: хто кіньми, хто велосипедами, хто моторолерами. Такий двіжняк транспорту був, всі летіли на Іванів. А взаді стріляє догонним. Я в нічній сорочці, у халаті і цілу ніч на дворі була. І люди голі, босі…

Хату залишили десь о 22:30. До того часу ніхто нічого не казав, ніякої евакуації не було.  Не знали люди – куди, що. Бігли, хто куди бачив, і самі здогадувалися. Бо ця частина біля нашого села. Самі знали, що там боєприпаси. Багато місцевих людей там працює, але ніхто не був в курсі.  

Казали, що вночі подали автобуси і людей вивозили вночі. Але ми цього не бачили, бо ті, що біля нас люди живуть і ми – всі своїм транспортом.

Кажуть, що згоріла одна хата точно. Десь посеред села. Кажуть, повністю згоріло".

Я що бачила, я вже немолода, але таку страхоту цієї ночі пережила. Як ті люди на тому Донбасі? Бог їх знає.

За словами жінки, їй вдалося повернутися додому зранку, аби забрати все необхідне та виїхати до Вінниці. Утім, у селі ще залишалися люди. Крім того, сільські мешканці були вимушені залишати своїх тварин.

"Бачили одну стареньку бабу, яка там і не виходила звідти. Вона собі там сидить. Вона не знає, чи то війна, але вона старенька.

Тварин лишили. Падіж (смерть тварин – Ред.) буде капітальний, бо не можемо доступитися. Кругом ревуть, людей нема.

Не можна виїхати, село оточене, кругом міліція. Пости стоять, все перекрито. Село закрите, не можна нікуди доступитися".

Роман Рогозянський, який проживає у селі за п'ять кілометрів від Вінниці з іншого боку від Калинівки, уявляючи масштаб проблеми, вирішив надати допомогу місцевим.

"Перші вибухи були такі сильні, що від вибухової хвилі закрилося вікно. Я одразу зрозумів, що це можуть бути склади у Калинівці. Вирішив поїхати туди, можливо необхідна допомога. На той момент вже було відомо, що між Вінницею та Стрижавкою є блокпост, через який нікого не пускають",- пояснив Роман.

Чоловік доїхав до блокпоста близько опівночі. Коли сказали, що їм до Стрижівки, через блокпост пропустили. Другий блокпост зустріли на виїзді зі Стрижівки, через нього також вдалося проїхати. Тоді вже поїхали до Павлівки об'їзної Калинівською дорогою. З неї зняли відео.

У Павлівці де-не-де було світло у вікнах, загалом паніки на вулицях не було. Кілька машин курсували населеним пунктом та збирали людей, які хочуть виїхати, також мікроавтобус "Богдан" збирав людей. Водночас водій автобуса, якого підняли за тривогою та наказали збирати людей, не мав гадки, куди потім їх везти.

"Дорогою зустріли двох наляканих жінок – мати з донькою – які в паніці шукали, як їм виїхати. Казали, що їм все одно, куди, аби подалі. В їхньому будинку, який розташований на найближчій до Калинівки вулиці, повилітали вікна і наче обвалилась стеля. В селі зустріли ще одного місцевого жителя, він навпаки перебував у гарному настрої і сказав, що залишається вдома і нікуди їхати не збирається", - розповідає волонтер.

На виїзді з села стояв ще один автобус для евакуації, який вже мав координати пункту для прийому евакуйованих осіб.

Водій автобуса, якого підняли за тривогою та наказали збирати людей, не мав гадки, куди потім їх везти

Рогозянський поїхав у бік Корделівки, де зустрів ще один блокпост. Цей пост вже машин не пропускав, однак пропустили до села, оскільки в ньому вже був координаційний пункт. Через знайомих у керівництві ДСНС вдалось дізнатись, що є штаб у Черепашинцях, де можна розмістити евакуйованих.

"Там був будинок культури, на момент, коли ми приїхали, було близько 100 евакуйованих осіб. Там організували для людей розміщення, харчування та медичну допомогу", - пригадав чоловік.

Важко було від того, що мало хто володів інформацією, але винуватити в цьому нікого Роман не хоче, адже у такій надзвичайній ситуації все вирішувалось за хвилини.

Журналіст Петро, який прибув до Калинівки ближче до 4 ночі, пояснив, що по місту помітні ушкодження, а у будинках побиті вікна. Бачили й такі, що були зі знесеними дахами, які й досі димляться.

Крім того, на вулицях бачили нерозірвані снаряди, зокрема від Граду, однак місцеві мешканці все одно ходять вулицями.

"Ну лежать вони - це не так, як було, наприклад, у Балаклії чи у Сватовому. Правда, тут нам вдалося побачити один нерозірваний снаряд від Граду. Можливо, є більше. Але люди вулицями, принаймні там, де вони не бачать снарядів, ходять спокійно. А вже трохи менше, ніж за добу, вже звиклися з тими вибухами, які були всю ніч і півдня", - пояснив чоловік.

Люди почали повертатися до Калинівки з самого ранку. Комусь вдалося потрапити до міста, утім пізніше блокпост на межі міста почав працювати лише на виїзд. Тож, люди почали йти пішки до самого міста та навколишніх сіл.

"Наразі у місті доволі тихо. Люди ходять вулицями. Паралельно ходять наряди поліції, Нацгвардії і, здається, я бачив Збройні сили. Вони мають не допустити мародерства. У них зброя, автомати", - розповів журналіст.

За словами Петра, люди стривожені, але особливої паніки він не спостерігав. Зранку він бачив лише напівпорожні автобуси для евакуації: "Були люди, яких вивозили централізовано. Були люди, які кажуть, що "ми нічого не знали, нічого не чули", і залишились тут на всю ніч. Зрозуміло, що це до кінця не відпрацьовано було".

"Таке враження, що стихли ці вибухи, хоча вже кілька разів було враження, що от-от воно має затихнути, а потім знову розгоралося. От ще раз почув вибух. Але принаймні інтенсивність менше ніж та, що була вночі і зранку", - додає Петро.