Російська православна церква рішення Константинополя не визнала і розірвала з ним стосунки.
Ця краса українського бароко височіє над столичними кручами ще з 18 століття. Андріївська церква - на – Андріївській горі. Звідси – прекрасний краєвид на Київ, навіть попри похмуру погоду.
І звідси - найкраще можна умовно роздивитися: що ж зараз відбувається з українською православною церквою, її автокефалією та майбутнім Томосом, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень. Бо саме Андріївська церква уже стала його символом.
"Після історичного рішення Константинопольського патріархату щодо України – у нас відбувся такий важливий практичний крок. Це – передача Андріївської церкви Константинопольському патріархату у безстрокове, безоплатне користування", - розповідає релігієзнавець Олександр Саган.
Зміна центрів впливу з Москви на Константинополь - ось основний посил появи тут церкви, що представляє Вселенський престол. Та й взагалі Візантійська дипломатія вкрай любить символи. А тут їх більш ніж досить: і храм, що височіє над Києвом (щоб зразу було зрозуміло хто тут головний), і Андрій Первозванний - апостол , який за легендою зійшов саме на ці київські пагорби, зробивши їх новим центром християнства. І головне час, коли російський міф про канонічну територію розлітається як картковий будиночок. І всі ці Візантійські посили у Москві добре читають. І казяться: "Продовжується міжцерковний скандал. Здавалось би, з точки зору українців, Вселенський патріарх – молодець. Відтяпав у москалів українську церкву. Так думає і радіє нащадок Бандери. У цьому – сенс його існування".
Та біда РПЦ в тому, що Вселенський патріарх говорить не про 60 останніх років. А про 300 років російської релігійної окупації Київської митрополії. І підготував для цього таке ґрунтовне канонічне підґрунтя - що одразу ясно хто, кому розкольник. Бо саме про розкол заявив цього тижня Московський патріархат. Але все по порядку.
11 жовтня. Стамбул. Митрополит Гальський Еммануїл оголошує висновок Синоду Вселенського патріархату про продовження надання автокефалії українській церкві. Його слова експерти-релігієзнавці назвуть історичними. Бо, по-перше, зачиняється канал впливу "руського міру" на Україну, а по-друге, Помісна церква – це завершення процесу політичної незалежності України.
Аби в нас нарешті була створена помісна церква, повністю автономна від Москви – Константинополь робить й інші надважливі кроки. Із глави Української православної церкви Київського патріархату Філарета та предстоятеля Української автокефальної православної церкви Макарія знято анафему. На це все, уже навіть за мірками Москви, безбожно обуриться Російська православна церква. Її верхівка терміново влаштувала "партійний" з’їзд у Білорусі.
Схоже, саме Білорусь вибрана російськими церковниками зовсім не випадково.
"Формально, Білорусь – це територія Константинопольського патріархату", - пояснює релігієзнавець.
А це означає, що після отримання Києвом Томосу від Константинополя – Москва втрачає захоплену собі канонічність не лише на українській території. Теоритично - відновлена Київська Митрополія має відновити свій вплив і на території нинішньої Білорусі, що відповідає усім історичним документам і канонам визнаним в Вселенським престолом.
Тож, реакція російських чиновників у рясах – на межі істерики.
"Всі ці рішення, з точки зору РПЦ, беззаконні і канонічно нікчемні. На сьогоднішньому засіданні Священного Синоду було ухвалено рішення про повний розрив євхаристійного спілкування з Константинопольським патріархатом", - розповів глава відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату Митрополит Волоколамський Іларіон.
Виглядає така позиція, водночас нахабно і смішно. Бо гниле яблуко , що впало з гілки не може говорити про розкол з деревом, а тим більше заявляти, що виключає із-за цього материнське дерево з яблунь .
"Вичерпавши засоби політичного, економічного і морального тиску – вони уже як останній засіб впливу застосували формулу Євхаристичного розриву між церквами. Це означає, що ім’я патріарха Варфоломія не буде згадуватися в богослужіннях московської церкви. Що, зрештою, заборонено. Бо чітко вказано, що вони повинні це робити", - пояснює релігієзнавець.
Вслід за заявою Російської православної церкви про розрив стосунків з Константинополем , майже ідентичну заяву було поширено від Російської православної церкви за кордоном. Але це лиш імітація багатоголосся, бо РПЦ за кордоном, це лиш філіал того ж Московського Патріархату. Бо насправді жодного голосу, що суперечив би рішенню Вселенського престолу, крім як з Москви більше не прозвучало. А поведінка Кирила нагадує постріл самого в себе.
Зокрема, Афон таке модне паломницьке місце для росіян – і безпосередньо їхнього президента Путіна, де він навіть зайняв трон імператора – тепер для вірних російського патріархату фактично табу.
Таку ганебну позицію критикують вже навіть в самій російській церкві. Зокрема спеціалісти із канонічного права заявляють, що дії керівництва Московського патріархату "демонструють політичну ангажованість і безкарність чиновників Московської патріархії, які відважуються тепер висловлюватися про те, яким чином православним вірянам слід узгоджувати власні дії з ідеологічної лінією їх угруповання".
Хоча сам Константинополь по-божому відреагував на істерику Москви. А дипломати б сказали: показав майстер клас, і заявив, що і своєї сторони не розірвав спілкування.
А поки російські панотці розривають усі можливі дипломатичні стосунки з цивілізованим православним світом, за лідерами уже українського православ’я залишається поки одне, але найважливіше: провести об’єднавчий собор.
Тобто представники Київського патріархату, Української автокефальної церкви, та УПЦ Московського патріархату мають разом зібратися, щоб визначити, як існуватиме далі уже єдина православна церква. Мова йде саме про персоналії , а не про юридичні організації.
"Вселенська патріархія уже навчена негативним досвідом майже 20-річної історії об’єднання Київського патріархату з Автокефальною церквою. І на сьогодні не йдеться про те, що об’єднуються церкви. Йдеться про те, що об’єднуються єпископи. Вони будуть об’єднуватися як кожен індивідуально. Це унеможливить інституційний демарш", - пояснює релігієзнавець.
Тож священики зібравшись на собор оголосять про створення нової церкви і скажуть, , як вона остаточно називатиметься, який у неї буде статут і, хто, в результаті, буде главою уже об’єднаної помісної церкви. Після цього її предстоятель повинен отримати Томос від Вселенського патріарха у Константинополі.
І це дуже добрий алгоритм. Бо якби було інакше ми б уже мали тривожний дзвіночок у предстоятеля УАПЦ Макарія. Він, зокрема, вже почав розповідати про свої умови і перепони для собору.
"Об’єднавчий собор тоді ся відбуде, коли буде підготовлений статут, буде назва об'єднавчої церкви. Назви немає, немає статусу або моделі, яка буде чи устрій чи патріарший, чи митрополичий – з чим іти на собор?" - заявив Макарій. Релігієзнавець таку реакцію пояснює прагматично: "боязнь ніби розчинитися в київському патріархаті".
Ніби у відповідь на ці побоювання Київський патріарх Філарет вирішив змінити свій статус у міжцерковних стосунках. Він ніби понизив свій титул і тепер звучить як "Блаженнійший Архієпископ Філарет, Митрополит Київський і всієї Руси-України". Чим засвідчив покірність перед Вселенським Патріархом. Утім він і далі претендує на очільника нової церкви. І це подобається не всім.
Натомість Митрополит Онуфрій був на тому Білоруському синоді, де Кирило розривав стосунки з Вселенським престолом, і підтримав таке рішення. Те, що Москва докладатиме всіх зусиль для розбрату в Україні і зриву собору сумніватися не потрібно. Використають будь-яку зачіпку і перевернуть все догори дригом.
В той час, як російське православ'я зазнає дипломатичного краху і все більше перетворюється у такого противного їм самим "розкольника". В українського православ'я є всі шанси стати незалежною і впливовою у релігійному світі фігурою. Аби лиш тих, хто нарешті мають це зробити - не спіткав лукавий.
До речі, Андріївська церква як була державною власністю так і залишилася. Ніхто нікому її не дарував, як кричать про це російські медіа. А передали для безоплатного користування. Такий же договір був з УАПЦ , але він закінчився у 15 році. З тих пір Андріївський собор на реставрації. Та нині, є шанс закінчити реставрацію усієї Київської митрополії , що веде свою історію від апостола Андрія.
