Українців-заробітчан продовжують тримати у полоні в Лівії. Деяких годують здоровою їжею, а деяких б'ють і тримають в наручниках.
Українців, які перебувають більше восьми місяців в заручниках у лівійських повстанців, судитимуть.
Про це і про своє життя в полоні розповіла одеситка Ольга Шадрова, яку 14 березня звільнили з неволі, пише "Сегодня".
Про те, що лівійці готують судовий процес над полоненими, Ольга дізналася 27 березня - після того як з нею з Тріполі вдалося зв'язатися одному з одеситів-заручників.
Вона згадує, перед затриманням весь персонал "Дакара" (фірми, яка запросила українців на роботу) очікував відправки на роботу на свердловини в пустелі. Для проживання іноземних фахівців компанія надала кемпінг в Тріполі. Але як тільки в місті почали стріляти, керівництво фірми забуло про своїх співробітників.
"21 серпня до нас в кемпінг увірвалися повстанці. Під дулами автоматів нас змусили швидко зібрати речі і зануритися в машини. Чоловікам зв'язали руки дротом. Виїхавши за ворота, колона потрапила під обстріл - дивом нікого з наших не зачепило. Тому два автомобілі з основною групою наших хлопців проїхали, а третя машина відстала через перестрілку. Через це п'ятеро хлопців потрапили в руки іншого угруповання повстанців - міського революційного комітету", - згадує подробиці арешту Ольга.
У момент затримання у всіх українців відібрали документи, гроші, мобільні телефони та ноутбуки. Зараз заручникам вдається зв'язуватися з рідними в Україні тільки по милості одного з лівійських охоронців, який іноді надає свою трубку для хвилинної розмови з сім'єю. За словами Ольги Шадрової, основна група - 27 слов'ян - була захоплена бригадою "Хатіба Кака" польового командира Отмана Млекта. До речі, за свідченням екс-заручниці, ставлення до полонених у різних угруповань повстанців розрізняється.
"До нас ставилися нормально. Через загальну нервозність спочатку перепало тільки моєму чоловікові Максиму, його вдарили прикладом. Але потім лівійці заспокоїлися, нікого з нас не били і не катували", - зізнається Шадрова.
Менше пощастило п'ятьом заручникам, що потрапили в руки інших повстанців. Для їх проживання визначили будинок в районі Мітіга в Тріполі.
"Українські медсестри, котрі відвідували там хлопців, розповідали нам, що їх били і довго тримали в наручниках. Через це на руках у них утворилися незагойні рани", - стверджує одеситка.
Примітно, що лівійці відразу заявили: затримали не нафтовиків, а снайперів.
"Коли ми запитали, хто з людей похилого віку снайпери (більшість затриманих - літні люди), нам відповіли, що наймолодші наші хлопці працювали снайперами: 27-річний Діма Писаренко, 33-річний Максим Шадров і я. А старі, мовляв, наш "обслуговуючий персонал" - вони нібито приїхали до Лівії, щоб підносити нам патрони! Правда, потім лівійці зрозуміли, що це не так", - говорить Шадрова.
Спочатку полонених годували тричі на день місцевої кашею кус-кус, сиром, молоком і рисом. Іноді вітамінів у вигляді огірків і помідорів полоненим підкидав українське посольство. Після затримання основну групу заручників розмістили в корпусі лівійського інституту нафти і газу. Бранцям дозволяли гуляти по двору і навіть тренуватися на турніку. Ольга Шадрова з Максимом жили в окремій кімнаті - за мусульманськими звичаями, жінка повинна жити з чоловіком.
"Після Нового року всіх заручників, крім мене і Максима, закрили в одній кімнаті. У приміщенні вікна заварені залізними листами з гратами, кондиціонера немає. Пол бетонний. У кімнаті жахливо сперте повітря, вогкість. Всі кашляють. Через тісноту розвернутися ніде - туалет спільний для всіх. Води гарячої немає. Більшість полонених - літні люди зі своїми хворобами", - згадує Шадрова.
На питання бранців, коли ж їх відпустять, лівійці відбуваються відмовками, мовляв, поки нічого невідомо. Саму Шадрову вдалося відправити на батьківщину лише після довгих переговорів українських дипломатів з повстанцями. За рахунок посольства був куплений авіаквиток Тріполі - Київ. Також дипломати виписали Шадровій тимчасове посвідчення особи. А ось до Одеси з Києва Ользі довелося добиратися за $ 50, які їй позичила українська медсестра в Тріполі.