Україна може зацікавити Трампа відправкою своїх військ на боротьбу з ІДІЛ

Дата публікації
Україна може зацікавити Трампа відправкою своїх військ на боротьбу з ІДІЛ

ТСН.ua

Політичний експерт зауважує, що така ініціатива не буде безкоштовною.

Останні кілька місяців виявили чимало охочих "врятувати" Україну. З'явилася низка планів щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Проте чомусь більшість із них передбачає "забуття" анексованого Криму та відмову від будь-яких претензій до Росії.

Плани "порятунку" в інтерв'ю "ТСН.Тиждень" прокоментував політтехнолог Тарас Березовець.

Водночас експерт наголосив, що наразі українській владі неабияк важливо зробити свою пропозицію, і головне, щоб вона була дуже вигідною для наших союзників, зокрема для Штатів. Одну таку - доволі непопулярну - Березовець озвучив сам.

- Яка ваша оцінка тих ініціатив, що були озвучені стосовно врегулювання ситуації на Донбасі?

- Російська Федерація зараз шукає всі можливості для того, щоб вийти з-під режиму санкцій і перегорнути сторінку з окупацією Криму, тому з'являється велика кількість різних планів, які можуть відрізнятися в якихось нюансах, але головні ключові пункти одні й ті самі. Це стосується так званого мирного плану Артеменка, мирний план Тарути, мирний план Пінчука, які були озвучені публічно.

- В чому вони полягають?

- Перше - знаходження способу легалізації Криму в складі Російської Федерації, починаючи від ідеї, як каже Пінчук, "забути" на 15 років про Крим, а потім повернутися, і завершуючи ідеєю Аретменка, який пропонує здати півострів в оренду на 50-100 років. Тобто закриваємо питання тим, що де-факто Крим російський, де-юре він залишається українським, але ми забуваємо про це.

Наступний пункт стосується окупованих районів Донецької і Луганської областей. Тут теж є нюанси, але головне: це повна амністія бойовиків. Саме тому були зачищені найбільш одіозні польові командири, знищені Мозговий, Гіві, Моторола і подібні їм, щоб їм на зміну прийшли люди, які не вчиняли військових злочинів, і терористи могли сказати, що давайте всіх амністуємо.

Варіант "порятунку": реакція політиків та Кремля на скандальний план Артеменка

Варіант "порятунку": реакція політиків та Кремля на скандальний план Артеменка

Далі - проведення виборів на цих територіях і зміни до Конституції України для того, щоб Україна стала федеральною державою і ці території відповідно мали право вето на ухвалення будь-яких зовнішньополітичних рішень, проголошення нейтралітету України. А також офіційна відмова від курсу на НАТО і Європейський союз.

І третій пункт, який об'єднує всі плани, - це повне скасування антиросійських санкцій за Крим і за війну на Донбасі.

Що цікаво, жоден з цих планів, крім хіба що Пінчука, не передбачає жодної відповідальності Росії за розв'язання війни і завдані Україні збитки.

- Чому так, на вашу думку?

- Якщо порахувати збитки, які були завдані Україні від анексії Криму і Донбасу, то озвучують такі цифри: анексія Криму коштувала від $ 300 млрд до $ 1 трлн. Це повна втрата інфраструктурних, військових об'єктів, банківських закладів, бізнесу, природних ресурсів тощо. Тільки газове родовище, яке контролювала компанія Ахметова, має покладів газу за обережними підрахунками на більше ніж $ 200 млрд. А зараз це, по суті, відійшло до Росії. І щодо окупації Донбасу обережні цифри коливаються від $ 20 млрд до $ 200 млрд. Тобто це втрачена інфраструктура, знищені величезні об'єкти. Той самий ДАП, Донецький аеропорт, коштував Україні під час будівництва $ 450 млн. І це тільки один об'єкт, а таких об'єктів там величезна кількість.

- Чому саме зараз різні люди активізувалися щодо ініціювання таких планів? Чи вони ніколи не припиняли активності?

- Коли я ще влітку був у США (це було ще за президентства Обами), почув від своїх співрозмовників у Конгресі, що російські лобісти дуже активно ходять по урядових структурах - Державний департамент, Білий дім, Конгрес - з цими самими пропозиціями. Що дивно, їх озвучував в тому числі директор-розпорядник ВТБ, одного з найбільших російських державних банків, Андрій Костін. І вже тоді влітку всі ці пункти були озвучені. Перше - легалізація Криму. Друге - скасування будь-яких санкцій. І третє - ситуація щодо Донбасу. І коли з'явився план Пінчука, а пізніше план Артеменка, я взагалі не здивувався, тому що це було абсолютно логічно.

Потім під час виборчої кампанії активно почалися ці розмови з представниками виборчого штабу тоді ще кандидата в президенти Дональда Трампа. На чому погорів колишній радник президента з питань нацбезпеки Майкл Флінн? На тому, що він вів саме ці розмови з послом РФ у Вашингтоні Сергієм Кисляком. І саме про ці пункти вони говорили. І тому кар'єра Флінна достроково обірвалася. Він формально не порушив закон, але це абсолютно протирічить нормам американської демократії і політики - не можна такі речі обговорювати з представниками недружньої держави.

- Наскільки цей план реальний?

- Він реальний. Тому що є так званий план Big deal. Це назва, яка походить з адміністрації Трампа. Тобто це "Велика угода" між Трампом і Путіним стосовно перезавантаження системи. Зробити своєрідний reset, ідеологом якого, до речі, свого часу виступала Гілларі Клінтон у рангу держсекретаря, коли вони з Сергієм Лавровим підписали перезавантаження стосунків США і Росії. Тому ризик ухвалення цієї великої угоди між США і Росією залишається. Інша річ, що було завдано дуже багато критичних ударів по тих персоналіях в адміністрації Трампа, які обстоювали найгірший варіант цього плану. Тобто там було багато таких цинічних людей, типу Флінна, яких Україна, чесно кажучи, мало турбує. Їм треба було домовитися з Путіним і питання наших окупованих територій вони - лише вони, я не кажу про Трампа, - були готові розміняти.

Зараз на зміну їм прийшли прагматики, той самий Макмастер, новий радник президента з питань нацбезпеки. У нього абсолютно інші погляди і він буде відстоювати зовсім іншу позицію. Вона кардинально відрізняється від позиції Флінна, жодних зв'язків із росіянами у нього немає. У нього дуже жорстка візія того, як треба поводитися з Кремлем. Він якраз у своєму виступі перед виборами сказав, що з Росією треба говорити тільки з позиції сили. Жодних компромісів, жодних поступок з нашого боку. Путін не виконає своїх зобов'язань, зокрема щодо мінських угод.

- Тобто ризику підписання цієї великої угоди більше немає?

- Він знизився, але не зник остаточно. Тому що Трампа як бізнесмена все одно цікавить економіка. І коли він бачить, що Америка втрачає можливості торгівлі і співпраці з Росією, він готовий іти на компроміси, для нас дуже болісні. Але це абсолютно вкладається в його ідеологію "America first" (Америка на першому місці). І для нього тут нічого надзвичайного немає. Це не значить, що він піде на це. Але ми повинні тримати у голові: якщо ми не запропонуємо кращі умови оборудки для Трампа... А вони на це чекають. Реально чекають, що Порошенко приїде і привезе їм оборудку. В чому полягатимуть пункти цієї угоди насправді ніхто не знає, навіть у США. Це сира ідея. Але якщо цієї пропозиції не буде... Як правило, їхній зовнішньополітичний курс завжди формується за шість місяців. Це означає, якщо Україна нічого не запропонує, десь до липня у Трампа будуть вже зовсім інші плани. І не факт, що наші інтереси будуть враховуватися.

- Власне ми до цього і підійшли. Що Україна може зробити за цих обставин і в чому мала би полягати наша ініціатива?

- В України, на відміни від Путіна, насправді є не так багато, що ми можемо запропонувати Дональду Трампу. Що його реально цікавить - він хоче зняти українське питання з порядку денного, щоб українська влада прогарантувала, що на цій території, включаючи окуповані, буде безпека. Але це означає, що ми маємо знайти спільну мову з Росією, домовитися про виведення військ, щоб ми контролювали цю територію. Тоді Трамп розуміє, що на сході Європейського союзу для його союзників немає небезпеки. Зараз Україна сприймається як зона хаосу, дестабілізації. І якщо ми гарантуємо, що знімаємо цю проблему... Для нього це є важливим political point, в обмін на який він готовий нам щось дати, наприклад, летальну зброю. До речі, все керівництво Пентагону і новий радник з питань нацбезпеки належать до тих людей, які підтримують ідею надання Україні летальної зброї.

- Але чим це було б вигідно американцям?

- Ми можемо наполягати на збільшенні нам оборонного бюджету. Україна отримала $ 350 млн - останнє збільшення від Обами. Але, для порівняння, Ізраїль має вже $ 28 млрд допомоги щорічно. Ці цифри не співмірні. Але чому їм було би вигідно нам збільшити. Порошенко мав би сказати: "Ми гарантуємо безпеку, в обмін ви нам надаєте зброю". І це вигідно Трампу, тому що всі ці замовлення (на зброю, - ред.) підуть на американські оборонні корпорації. Тобто вони з державного бюджету профінансують свої збройні корпорації, а зброя піде в Україну. Це нормальна умова для Трампа. І це він зрозуміє.

Крім того, оскільки він поставив завдання Пентагону знищити ІДІЛ до кінця 2017 року, українські військові мають унікальний досвід протистояння терористичним військам. Більше того, українська армія сьогодні сприймається як одна з найсильніших на континенті і входить у 20-ку найсильніших армій світу. Я зразу скажу, що це непопулярна теза, але якщо Україна надаватиме свій військовий контингент для боротьби з ісламськими терористами, це теж те, що однозначно буде потрібно Трампу, тому що Америка завжди прагне військових коаліцій, щоб розділити відповідальність із союзниками.

Крім того, його потішить те, що Україна має найбільший оборонний бюджет в Європі. 5% ВВП витрачається на оборону. Тоді як країни ЄС в середньому мають 2% на оборону. І Порошенко може сказати: "Дивіться, ми витрачаємо на свою безпеку, ми є віддані справі загальної безпеки і ми готові допомогти Америці в тому числі нашими військовими потужностями для боротьби з ісламськими терористами". І це те, що йому цікаво.

Це непопулярна теза в Україні. Я розумію, що будуть говорити, що у нас же своя війна. Але якщо ми хочемо грати глобально... Ми ж на цьому ще можемо заробити, це не буде безкоштовно. Тобто Америка завжди сплачує за можливість використання військового контингенту союзників. І у них є тоді привід нам надавати летальну зброю за це.

- Тобто ми опинилися у такій критичній залежності від США?

- Абсолютно. Починаючи від 2014 року, наша залежність від США тільки зростає. Я не згадую навіть значення США для співпраці з Міжнародним валютним фондом, яка була заморожена - і всі це знають - тому що адміністрація Обами ввімкнула жовте світло і сказала, що ми не припиняємо, але призупиняємо. І будь-які розмови з директором МВФ паном Ваше позбавлені сенсу, тому що він не ухвалює рішень. Він робить тільки те, що йому кажуть із Вашингтона. І якщо Америка не скаже "так" МВФ, то ми не отримаємо траншу, а відповідно без цього траншу у нас будуть величезні проблеми і дірка у бюджеті.

Тому наша залежність від США стала справді критичною. Особливо на тлі втрати підтримки з боку європейських країн, в яких почалися свої проблеми.

Розмовляв кореспондент ТСН.Тиждень Сергій Швець

Наступна публікація