ТСН.ua з'ясовував, чому Україна займає один з останніх рядків у рейтингу світової благодійності, обігнавши тільки Бурунді і Мадагаскар.
Найбільший британський незалежний благодійний фонд Charities Aid Foundation (CAF) представив дослідження за рівнем розвитку приватної благодійності у світі. Лідерами рейтингу стали Австралія і Нова Зеландія. І та, й інша країни мають тривалу історію доброчинності.
А ось Україна перебуває в самому кінці списку. Наша країна поділяє 147-149-е місця з Грецією і Сербією. Ненабагато попереду вирвалась Росія, посівши 138-е місце. Після нашої країни в списку значаться лише Бурунді і Мадагаскар.
Викорінити віру
Низький рейтинг нашої країни експерти пояснюють радянськими традиціями. Мовляв, за 70 років дії радянської влади в Радянському Союзі були викорчувані усталені в царський час традиції благодійності.
"Радянська влада боролася з церквою, яка закликала допомагати незаможним. Крім цього, тоді культивувалася тема "здорового щасливого радянського суспільства". Всіх запевняли, що у нас не було важко хворих, не було сиріт, не було жебраків ... ", - говорить Алла Сапронова, історик за фахом, аспірантка Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
Не сприяють зростанню благодійництва й скандали, які часто згадуються в контексті різних благодійних проектів. Один з найгучніших - Дитяча лікарня майбутнього.
У 2006 році, після попереднього багатомісячного агітаційного турне по Україні до завершення Всеукраїнського телемарафону "Дитяча лікарня майбутнього" організаторам даного проекту вдалося зібрати майже 240 млн гривень. Це кошти, які вже були перераховані на рахунок майбутньої лікарні, а також обіцяні (задекларовані) під час телемарафону. Станом на 25 грудня 2006 року сума задекларованих та зібраних коштів склала 250 млн гривень, з яких через мобільний номер 353 було зібрано 2,7 млн гривень.
Така ініціатива об'єднала понад півмільйона українців - вони відправили SMS-повідомлення вартістю п'ять гривень.
Відкрити лікарню планувалось до 2009 року... Але її українці поки не побачили, проте стали свідками серії скандалів, пов'язаних з будівництвом Лікарні майбутнього. До речі, об'єкт все ще зводять, причому, кошторис на його будівництво постійно зростає.
"Хто буде вірити в благодійність після корупційних скандалів? В історії сучасної України достатньо прикладів, коли так звані благодійні фонди використовувалися для "відмивання" грошей "- міркує Ольга Довга, психолог. Є й зворотний бік медалі - через подібні історії, звичайні благодійні фонди піддаються постійним перевіркам податкової.
"Багато бюрократії. Дивні закони. Наприклад, за кордоном благодійники та отримувачі допомоги звільнені від податків. У нас - ні. Благодійнику простіше принести гроші у валізі, ніж зв'язуватися з податковою службою та сплачувати чималий податок", - пояснює Максим Кияшко, волонтер одного з проектів, спрямованих на допомогу дітям-сиротам.
А екс-народний депутат, який не захотів називати свого прізвища, розповів ТСН.ua історію, як подарував родині, де є дитина-інвалід спеціальну інвалідну коляску. Через місяць від сім'ї отримав лист із проханням, щоб він забрав коляску назад - з цієї родини вимагали сплатити податок з коляски.
"Батькам дитини-інваліда потрібно було заплатити три тисячі гривень податків. Більш ніж пенсія цього інваліда! Це ж маячня!"- обурюється співрозмовник ТСН.ua.
Осколки філантропії
Крім перерахованих вище факторів, заважає розвитку філантропії в Україні та банальна відсутність якісної соціальної реклами.
"Часто, коли я знімаю гроші в банкоматі, мені пропонують перерахувати певну суму на благодійність. І для мене не проблема - віддати 50-100 гривень на ці цілі раз на місяць, але чи можу я бути впевненим, що гроші підуть за призначенням? Як я це проконтролюю? От якби соціальна реклама розповідала, як не тільки перерахувати гроші, але й там давалася б вичерпна інформація як контролювати витрату коштів, в Україні можна було б повернути віру у благодійність", - розміркує 55-річний киянин Костянтин Ніколаєв.
"Сто гривень - для мене чималенька сума. Навряд чи я можу дозволити собі стільки витрачати на благодійність. Я подаю жебракам на вулицях, ніколи не відмовлю в шматку хліба голодним ... Але такою сумою навряд чи я можу допомогти. На сто гривень я можу тиждень жити", - розмірковує Ірина Ходас, пенсіонерка з Харкова.
"Рівень доходів наших громадян значно нижчі, ніж в ЄС. Природно не всі наші співвітчизники можуть допомагати грошима. Та й більшість настільки стурбовані своїми турботами, що їм просто ніколи сісти і подумати на тему - чим я можу допомогти нужденним. А деякі просто навіть не хочуть вникати в чуже горе. Повірте, це теж не всім під силу", - пояснює Ольга Довга.
Втім, допомагати можна не лише грошима. Серед знайомих автора цієї статті безліч людей, які допомагають дитячим будинкам та будинкам пристарілих: віддають книги, речі, приносять техніку... Студенти проводять благодійні спектаклі і самі збирають кошти на допомогу тим, хто її потребує.
"Мій начальник просить мене переписати контакти дітей, які потребують операцій. І ми переводимо чималі суми, але це не афішуємо. В одному інтернаті ми обладнали комп'ютерний клас, в іншому - тренажерний зал. І так роблять багато його знайомих, хоча в бізнесі вони дуже жорсткі люди", - розповіла ТСН.ua прес-секретар власника великої будівельної фірми.
А ще в Україні набуває популярності так звана "підвішана кава" - в деяких кафе можна "підвісити" - тобто оплатити для якоїсь людини "каву". Ця ідея прийшла до України з Європи. До речі, українці "підвішують" не лише каву. А й сніданки і навіть спортивні зайняття у фітнес-клубах.
Поки українці пасуть задніх в рейтингу благодійності, у світі набирає популярності кампанія Giving Pledge ("Обітниця дарування"), яка стартувала в 2010 році. Основною умовою вступу в "клуб" є підписання зобов'язання віддати на благодійність більше половини особистого статку. При цьому пожертвування можуть бути передані на благодійність як за життя дарувальника, так і після його смерті.
До неї майже відразу приєдналися кінорежисер Джордж Лукас, мер Нью-Йорка Майкл Блумберг, інвестор Карл Ікан і співзасновники соціальної мережі Facebook Марк Цукерберг і Дастін Московіц. Пізніше до кампанії долучились Біл Гейтс, Уоррен Баффет, гендиректор Netflix Рін Хестінгс і голова ради директорів Intel Емеритус Гордон Мур. Українських "товстосумів" поки у цьому списку немає.
Світлана Єрьоміна
А чи допомагаєте Ви нужденним? Як? Залишайте свої коментарі під матеріалом.