Ультиматум Трампа щодо Ірану: експерт оцінив, які наслідки він може спричинити

Експерт оцінив ультиматум США щодо Ірану. Так, подібна риторика демонструє нерозуміння природи іранського режиму та складної регіональної динаміки.

Про це написав експерт та директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Якими можуть бути наслідки ультиматиму США Ірану

Він наголошує, що погрози ударами по цивільній енергетичній інфраструктурі є вкрай небезпечними, адже можуть бути розцінені як крок до воєнних злочинів і спровокувати ширшу ескалацію в регіоні.

«Погроза ударами по цивільній енергетичній інфраструктурі межує з погрозою воєнним злочином. Країни Перської затоки сприймають це з острахом, оскільки розуміють: відповідь Ірану припаде саме на їхні електростанції та опріснювальні установки», — зазначає він.

Це, у свою чергу, здатне втягнути в конфлікт додаткові сили, зокрема хуситів.

«Іран, ймовірно, відповість на ультиматум ударом по інфраструктурі однієї з арабських країн Затоки, щоб продемонструвати готовність „підпалити регіон“. Саме тому, країни Затоки, будучи першочерговими цілями, прискорять власні зусилля щодо деескалації, фактично діючи всупереч стратегії США», — пояснив експерт.

Семиволос підкреслює, що Іран розглядає контроль над Ормузькою протокою як ключовий стратегічний ресурс. Відтак йдеться про класичну пастку стримування для США. Річ у тім, що Іран не змінить свою позицію. Натомість президент США Дональд Трамп опиняється у «глухому куті»: або розпочати новий етап ескалації, або відступити, остаточно зруйнувавши авторитет американського стримування.

«Для Ірану закриття протоки — це головний політичний актив. Вони не відкриють її добровільно, оскільки саме це дає їм владу в поточному моменті», — відзначає аналітик.

Тегеран, вважає він, може застосовувати тактику контрольованого обмеження проходу суден, використовуючи протоку як інструмент постійного тиску. Примітно, що іранські танкери продовжують рух до Китаю через альтернативні маршрути, окремі судна отримують вибірковий дозвіл на прохід.

«Це дає Тегерану постійний важіль без формальної капітуляції і без повної ескалації — керований клапан тиску, яким можна торгувати в будь-який момент. Саме тому будь-який ультиматум про „повне відкриття“ апріорі програє іранській логіці часткових поступок — і саме це робить стратегічну підготовку США до цього сценарію фундаментально неадекватною», — каже Семиволос.

Як вважає експерт, у Вашингтона є лише два варіанти:

• пряме застосування масованої сили

• зміна режиму в Тегерані.

Семиволос акцентує, що «безнаслідкові» погрози з боку США лише підкреслюють нерозуміння того, що Іран — це не Венесуела. Він готовий до екзистенційної ескалації.

Причому, якщо Вашингтон хоче гарантовано відкрити протоку, йому доведеться контролювати берег. А контроль берега — це вже сухопутна операція. Трамп намагається купити «результат» за ціною «ракет», але логіка Ірану змушує його або платити «кров’ю солдатів», або відступати.

«Не позаздриш», — завершує Семиволос.

Рвніше президент США Дональд Трамп заявив, що Іран має 48 годин для повного відкриття Ормузької протоки. У разі відмови США погрожують ударами по іранській енергетичній інфраструктурі, включно з електростанціями. Трамп наголосив, що першою ціллю може стати найбільша електростанція Ірану. У Вашингтоні заявляють, що блокування протоки становить загрозу глобальній енергетичній безпеці. Рішення Ірану щодо протоки розглядається США як критичний фактор подальшої ескалації конфлікту.