"В 65 починають все спочатку": як татарська родина втекла від війни з Криму та Ірпеня і відкрила бізнес в Ужгороді

"В 65 починають все спочатку": як татарська родина втекла від війни з Криму та Ірпеня і відкрила бізнес в Ужгороді

Після повномасштабного нападу росіян на Україну родині Галімових вкотре довелося покидати рідний дім, але подружжя не опустило рук і вже через 3 місяці відкрило кав‘ярню в чужому місті, куди втекло від обстрілів.

Росія змусила родину татарів Галімових неодноразово покидати свою домівку і втікати від війни. Востаннє подружжя втекло з Ірпеня, куди приїхало з Криму після його анексії. Під Києвом сім'я заснувала свій бізнес – невеличкий кіоск, в якому готували каву та випічку. Але під час навали росіян ворожий снаряд знищив їхній кіоск, тож родина була змушена переїжджати. На цей раз вже до Ужгорода.

Історію подружжя, його втечі, стійкості і заснування нового бізнесу на Закарпатті розповів їхній син Акім Галімов на своїй сторінці у Facebook.

Альфад та Ельвіра Галімови народилися в Узбекистані, але після розпаду Радянського Союзу вони переїхала до Криму.

фото / Акім Галімов, Facebook

"Мої батьки переїхали до Криму в 1994-му. З Узбекистану. Вони народилися в маленькому містечку Алмалик, за 50 кілометрів від Ташкенту, там видобували уран, і це не була їхня рідна земля. Середня Азія була визначена Кремлем як нова "домівка" кримських татар і не лише їхньої після депортації з Криму. В 94-му батьки вирішили повертатися на батьківщину мого діда і рідну землю нашого народу, до Криму. Перші років десять в Криму не були легкими. Люди, що жили на той момент у Криму, зокрема, в будинках виселених колись кримських татар, вважали цю землю "споконвічно" своєю, до кримських татар ставилися як до чужинців", - розповідає Акім Галімов.

Син подружжя каже, що його батькам у 40 років довелося починати все заново в Криму - будувати будинок, шукати роботу та своє місце під сонцем.

"Вони впоралися, і життя в Криму в 2000-х стало добрим. Поки не настав 2014 рік. Вони ще намагалися прожити там кілька років, та зрештою не змогли, це було важко морально.

Тоді вони переїхали… в Ірпінь. В 60 років вони знову починали все заново. Але цього разу знайти роботу було вже непросто. Коли у тебе в паспорті роком народження значиться 1958, для багатьох роботодавців, на жаль, це означає, що поїзд їде на кінцеву. Разом з тим, коли закриваються одні двері, десь обов‘язково відкриються інші. Так мої батьки започаткували бізнес", - розповідає Акім.

фото / Акім Галімов, Facebook

Батько Акіма знайшов в Ірпені кіоск і вони вирішили продавати випічку й каву. Кіоск назвали "Баліш" - це татарська перепічка, яку випікала і продавала мама Акіма.

фото / Акім Галімов, Facebook

"Потроху збільшувалася клієнтура і воно пішло! Знайшли класних постачальників кави, і кава в тому кіоску була дійсно найсмачніша на районі. А потім росія догнала їх втретє. В кіоск прилетіло і він був знищений повністю, вони самі ледь встигли виїхати", - розповідає син подружжя.

фото / Акім Галімов, Facebook

Так родина Галімових покинула Ірпінь і поїхала на захід, поки не зупинилася в Ужгороді.

"Тато казав, що вони мають тут щось робити, по-перше, щоб забезпечити себе, по-друге, щоб платити податки. В 65 вони знову починають все спочатку", - розповідає Акім.

Подружжя вже мало досвід відкриття кав‘ярні, тож батько почав шукати місце під неї.

"Я не знаю як, але в якийсь день він сказав, що знайшов у місцевому парку старий трейлер, він був у жахливому стані і, якщо чесно, я не дуже вірив, що з ним щось можна зробити, а батьки повірили", - каже Акім.

фото / Акім Галімов, Facebook

Він зазначає, що саме так почалася "ужгородська історія" його батьків.

"Мені здається, що після Ірпеня у них з’явилося усвідомлення, що почати можна будь-що і будь-де, навіть з кількома тисячами гривень у кишені, навіть у чужому місті, де ти нікого не знаєш. Від цього усвідомлення зникає страх і апатія, натомість з‘являється план. А план - це завжди добре", - каже Акім.

фото / Акім Галімов, Facebook

Родина переїхала до Ужгорода наприкінці лютого, а в травні вже відкрила нову кав‘ярню в Боздоському парку із назвою "Ірпінь-кафе".

фото / Акім Галімов, Facebook

"У них там на трейлері є їхня історія у фото, і це завжди привертає увагу вимушених переселенців, таких самих, як вони. Біда одна, спільна на всіх, схожі історії, і тут за кавою можна про це поговорити. Цікаво, що їхні клієнти стають друзями. За цей час вони стали рідними і для багатьох ужгородців, у них дуже смачна кава від того самого постачальника, а ужгородці люблять смачний еспресо і знаються на каві. І дуже смачні вафлі з лососем і філадельфією. Пишаюся ними, для мене вони приклад того, що у всіх нас є сила робити щось. Адже в житті може трапитися будь-що, ми, українці, тепер знаємо про це як ніхто інший, але це "будь-що" - не привід розкисати. Навіть в 40, 60 чи 65. Головне - бути живим", - підсумував Акім.

фото / Акім Галімов, Facebook
фото / Акім Галімов, Facebook

Звільнення Київщини

Нагадаємо, всю Київську область, зокрема Ірпінь, Бучу та Гостомель, Збройні сили України звільнили від російських окупантів 2 квітня 2022 року.

Причетних до звірств на Київщині російських військових може виявитися до 5 тисяч.

Читайте також:

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Наступна публікація