Лікарі бояться кримінальної відповідальності і отримати тавро чорного трансплантолога.
Новорічна реформа практично зупинила операції з пересадки органів в Україні. Від 1 січня почав діяти новий прогресивний і довгоочікуваний закон про трансплантацію. Він мав створити у нас цілу скоординовану систему пересадок за європейським зразком, а натомість просто зв’язав руки хірургам, вже готовим рятувати хворих навіть за недосконалих попередніх умов, ідеться у сюжеті ТСН.Тиждень.
У чотирьохрічної Міланки не працюють нирки, тому шість разів на день мама чи тато робить їй діаліз черевної порожнини. Без цієї процедури Мілана загине. Дитина пристосувалась до катетера в животику та неможливості для себе багатьох дитячих ігор та смаколиків, а батьки – до постійного життя в ритмі зміни прозорих пакетів з фільтрувальною живіт речовиною. Родина звикла до постійних переїздів в різні міста ближче до лікарень, інститутів, медичних центрів. Після рідного Льовова була Вінниччина, потім Варшава. Тепер вони орендують квартиру в спальному районі Києва. В Інституті трансплантології імені Шалімова Мілані мали пересадити нирку її батька, але не встигли. Від 1 січня почав діяти новий закон про трансплантацію в Україні. Закон, про який ми розповідали більш ніж півроку тому – прогресивний та вкрай корисний. Головний прогрес - він перевів трансплантацію на новий рівень із разових ситуативних домовленостей між ентузіастами в чітку державну систему, де вся Україна повинна перетворитися на струнку мережу, де спеціальні трансплант-координатори в лікарнях швидкої допомоги вносять дані потенційних донорів в єдину інформаційну систему, де об’єднано 9 реєстрів, включно з переліком тих, хто потребує пересадки органів та тих, хто дав згоду на вилучення в нього органів в разі раптової смерті. Минуло півроку. Вся ця чітка система так і лишилася стрункою конструкцією, яка існує лише на папері.
"МОЗ за час від ухвалення закону до кінця 2018 року не зробило нічого, щоб цей закон запрацював. І донор, і рецепієнт мають бути в реєстрі. Реєстри не створені. Також немає трансплант-координаторів, які мають запитувати дозволу у родичів про забір органів у померлої людини, якщо заяви написаної за життя пацієнтом немає. В реєстрі, яких, знову ж таки, немає", - сказав громадський активіст Юрій Андрєєв.
Перед самим новим роком в уряді зібрали термінову нараду – вирішували, як працювати лікарям в умовах, коли життя не встигає за паперами.
"Я не зможу змусити людину, яка не матиме законодавчого захисту, підійти до хворого. Якби це від мене особисто залежало, я міг би відповісти за себе. А якщо в цьому задіяно цілий інститут фахівців і якщо вони будуть не захищені, я не знаю як я зможу це зробити", - заявив директор Інституту трансплантології імені Шалімова Олександр Усенко.
Замість заступника міністра Олександра Лінчевського, який обіцяв встигнути, трансплантацію два останні місяці курує заступник в.о. міністра Роман Ілик, який наголошує на бракові часу та фінансів.
"Якщо говорити, що закон ухвалений і опублікований в кінці червня, то для того, щоб реалізувати норми закону, було відведено трошки менше шести місяців. Виходячи з цього ми говоримо про 20 підзаконних актів, які необхідно ухвалити на рівні Кабінету міністрів, щоб це зробити потрібно мінімум рік часу", - повідомив чиновник.
У міністерстві наголошують – всі трансплантації, які носять ургентний, тобто невідкладний характер, будуть робитися незалежно від норм закону. Але в Інституті Шалімова неофіційно повідомили – планових операцій нема, більшість лікарів знаходяться у відпустках. Коментувати ситуацію тут не хочуть, до себе запрошувати – не поспішають. Тож після численних переговорів ми їдемо в столичну лікарню швидкої допомоги. Ця величезна лікарня – найкраща з 110 подібних закладів, де за новим законом повинен відбуватися забор органів у мертвих донорів.
Тут стоїть найсучасніше обладнання для порятунку життя і зовсім скоро запрацює абсолютно нова та надсучасна реанімація.
В тутешню реанімацію найчастіше потрапляють потенційні донори органів, мозок яких помирає від травм. Але справжній донор – це людина без інфекційних хвороб, яка не вживає наркотики. Але навіть якщо сюди потрапить такий донор і він відповідатиме всім вимогам, а родичі дадуть згоду на використання органів, лікарі не скористаються нагодою - надто великий ризик потрапити під кримінальну відповідальність та отримати тавро чорного трансплантолога. "Немає трансплант-коордінаторов. Він повинен встановити чи була прижиттєва волевиявлення на згоду. Ось ця неузгодженість може призвести до наслідків. Тому ми відчуваємо такий напружений стан. Я знаю, що МОЗ робить все можливе, але системи поки немає. Як працювати в цих умовах? Напевно поки будемо чекати на подальші кроки", - сказав завідувач відділенням реанімації Ігор Малиш.
Цей лікар не дарма хвалить власне відомство – там схаменулися і намагаються надолужити втрачений час. 1 лютого розпочнуться перші навчання трансплант-координаторів, а наповнювати електронну систему трансплантології повинні почати у квітні.
"Ми щодня втрачаємо людей. Щодня за статистикою 9 людей помирає, не дочекавшись свого органу. Щороку в Україні близько 5 тисяч людей потребують трансплантації", - нагадав громадський активіст Юрій Андрєєв.
Для того, щоб Мілану і таким, як вона, почили робити принаймні родинні трансплантації, депутати планують одразу після виходу з відпустки ухвалити всі необхідні зміни до закону, які два тижні не давали лікарям безпечно працювати. Для того, щоб в одному зі своїх наступних блогів Міланка змогла сказати, що їй пересадили нирку і вона повністю одужала, Міністерство охорони здоров’я обіцяє прискорити роботу над створенням системи транспланталогії.
Станіслав Ясинський