Подібні до українського законопроекту норми вже давно успішно діють в європейських країн.
Верховна Рада України 4 жовтня у першому читанні ухвалила новий законопроект про мови. За нього проголосував 261 депутат.
Проект, який ухвалили, взагалі дуже поміркований, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень. Утім багато хто продовжує почуватися в бентезі, адже деяких тут лякають утисканнями та мовною інспекцією.
"Мовні інспектори, які повинні були штрафувати, якщо лікар скаже своєму пацієнту щось мовою, відмінною від державної", - розповідає народний депутат від фракції "Опозиційний блок" Олександр Вілкул.
До речі, статті про мовних інспекторів викреслили із законопроекту перед самим голосуванням. Хоча, скажімо, в Литві мовні інспектори працюють вже давно - вони можуть несподівано нагрянути в банк, школу чи лікарню і перевірити рівень знання мови, який чітко має відповідати тому, який зазначено в мовному сертифікаті.
Але це Україна. Українською повинен володіти кожен громадянин України. Всі чиновники – від президента і до найменшого клерка. Державні службовці - від директора школи до прибиральниці в поліклініці - на роботі повинні користуватися винятково державною. Якщо хтось з депутатів парламенту тепер заговорить російською – інші можуть вимагати синхронний переклад. Вільно почуватися російськомовні політики можуть лише в Казахстані, Білорусі та Киргизстані - там російська мова офіційна або навіть друга державна.
І якщо хтось в сфері управління колись ще заговорить, як розмовляв колишній прем’єр-міністр часів Януковича Микола Азаров, то втратить роботу. В Польщі, скажімо, він ніколи не зміг би претендувати на якусь посаду - для початку з таким знанням мови тут відправляють на безкоштовні мовні курси. Але якщо йтиметься про навмисне знущання над українською, то це вже кримінальна відповідальність.
Іноземні фільми будуть дублюватися винятково українською. В Азербайджані, наприклад, така норма протрималася лише кілька місяців - там глядачі не хочуть ходити в кіно на стрічки, дубльовані азербайджанською. Така ж біда в більшості країн СНД, від яких Україна стрімко віддаляється і каси кінотеатрів це вже довели.
Також кіно та телепрограми, що знімаються в Україні, мають принципово озвучуватися державною мовою. Якщо у фільмі будуть репліки іноземними мовами, їх потрібно озвучити українською чи принаймні зробити субтитри. Але таких реплік із субтитрами у фільмі має бути не більше 15%.
Цікава ситуація в новинних програмах. Гість у студії може говорити будь-якою мовою – ЗМІ повинні перекласти цю відповідь. Але журналіст має ставити запитання винятково українською.
Державною повинні виходити всі газети і журнали. Якщо вони виходять російською – редакція повинна забезпечити появу україномовної версії. Чи потягне це бізнес? А от в Естонії в 2016 році закрилися дві останні російськомовні газети, оскільки вони просто не витримали конкуренції з естонською пресою.
В газетних кіосках повинні бути в наявності обидві версії газети чи журналу. Звісно, це правило не діє, якщо ЗМІ зареєстровано, як інформаційний рупор котроїсь з національних меншин.
Все те саме стосується і Інтернет сегменту. Тобто за умовчанням завантажується україномовна версія сайту. А мови онлайн-додатків на ваших гаджетах встановлені чітко – українська або офіційні мови Євросоюзу. Тобто жодної російськомовної версії.
І чи не найважливіше – українською буде працювати вся сфера громадського обслуговування. Якщо ви приходите в магазин чи в кафе, до вас автоматично повинні звернутися українською. Якщо ви не знаєте української, то за згодою сторін можна продовжити спілкування іншою мовою.
Українською в Україні повинно говоритись і писатись майже все. Окрім побутового спілкування і приватної переписки. І вперше – за порушення мовних прав можна подавати скарги. Повинна з’явитися спеціальна інституція – Державний уповноважений із захисту української мови. Якщо з вами відмовилися говорити державною, надали письмову відповідь іншою мовою, порушили права в інший спосіб – просто пишете скаргу уповноваженому – його секретаріат вивчає її та в разі необхідності накладає штраф чи передає справу правоохоронцям.
Подібні закони є в більшості країн світу. Український варіант поки що у планах. Бо проект пройшов лише перше читання, і які пункти в ньому лишаться після масованих правок перед фінальним голосуванням не знає ніхто.
Станіслав Ясинський