Це одна з найстресовіших професій, каже диспетчер Костянтин.
20 жовтня вартові неба відзначають Міжнародний день авіадиспетчера. Про тих, хто оберігає нас під час мандрівки йдеться в сюжеті ТСН.19:30
Без них не злетить і не сяде жоден літак. Вони направляють, підказують та дають орієнтири. Увесь політ авіадиспетчери на зв'язку з пілотом. Хоча і бачать лише маленьку цяточку на своєму моніторі, проте за нею – сотні життів.
"За кожне сказане мною слово я несу відповідальність. Тому воно має бути десять разів зважене, а потім видане в ефір", – каже авіадиспетчер Оксана Данилова. Вона за небом спостерігає в чудернацькій машині – це мобільний командний пункт.
Володимир Петровський, колишній авіадиспетчер, 35 років керував польотами. На його пам’яті – у літаків відмовляли двигуни, заважала негода. Згадує як допомагав посадити ТУ-154 з одним шасі. На Облавку 150 душ. Судно дві години кружляло над летовищем, аби використати зайве пальне. Злітно-посадкову смугу тим часом покривали піною.
Авіадиспетчер – одна з найстресовіших професій, яка вимагає сталевих нервів, упевненості та рішучості. Права на помилку, каже Володимир, немає.
"Для когось на моніторі це просто цяточки – але це все люди. Сотні людей, і ці душі треба берегти", - каже він.
Коли на летовищі година пік, диспетчер Костянтин Баклайкін не може всидіти в кріслі. Літак за літаком – одні піднімаються, інші сідають. Його завдання скоординувати, направити та безпечно посадити повітряне судно. При цьому жодної емоції – пілот мусить чути спокійний голос свого провідника.
Кореспонденти ТСН Алла Хоцянівська, Олександр Шиян.