Карпатська народність є однією з найцікавіших етнографічних груп України.
Лемки – етнографічна група українців, яких розкидало по всьому світу. Про них відзнято чергову серію проекту "Етнокод", ідеться в сюжеті ТСН.19:30.
Михайло та Ірина Громощаки народилися на питомих лемківських землях – нині це Польща, але у 1945-му, коли лемків примусово переселяли до Радянського Союзу, опинилися на Тернопільщині. Жінка з пам’яті витягує рецепт лемківського соусу з молока, борошна та яєць під назвою мастило – це смак дитинства. Її чоловік суворий суддя. "Вона не варила його вже років 40-50", - каже він.
На Закарпатті лемки ладні заради гостей переходити на літературну українську, але поміж себе спілкуються винятково лемківською говіркою. Лемківські землі – це захід України, південь Польщі та північ Словаччини. Масова депортація і операція "Вісла" розкидали горян по всій Україні, нині їх найбільше на Тернопільщині. Ці люди вважають, що метою комуністичних держав була асиміляція їх народності через непокірливість. "Нас виселили брутально з наших земель і ми мусили єднатися, мусили і собі і цілому світу доводити, що ми є, лемки є", - пояснюють вони.
Лемки впізнають своїх у тих, хто прославив їх на весь світ – це всесвітньовідомий художник-примітивіст Никифор Дровняк та засновник світового поп-арту Енді Ворхол. Його батьки назвали Андрій Воргола, і він теж лемко. Однак роботи митців серед сьогоднішніх селян великим попитом не користуються, і справа не в ціні. "У нас село боголюбиве, чесно кажучи, і у нас більше у хатах ікони", - пояснює голова села.
Тепер лемки переживають період власного культурного відродження. Талантів їм ніколи не бракувало – поміж лемків і автор музики Національного Гімну України Михайло Вербицький, поети, громадські діячі, оперні співаки і ціла плеяда єпископів. Реквієм Революції Гідності "Плине кача" – це теж лемківська пісня. З огляду на історію цієї народності не дивно, що така тужлива пісня виникла саме серед них.
Кореспондент ТСН Валентина Доброта