Від статус-кво до заморозки: три головні сценарії війни — до чого готується Путін

У середу, 29 квітня, під час чергової півторагодинної телефонної розмови Путін поскаржився Трампу на нібито українські атаки по цивільних об’єктах на російській території, запропонувавши тимчасове перемир’я на 9 травня. Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко заявив, що ініціатива очільника Кремля припинити вогонь саме на 9 травня винятково прагматична. Він переживає за свою пропагандистську подію — щорічний парад «побєдобєсія» — бо не здатен гарантувати безпеку навіть у Москві через перевантажену російську ППО.

ТСН.ua вже писав, що вперше за 20 років цьогорічний парад на Красній площі відбудеться в «усіченому форматі» без техніки через буцімто «терористичну загрозу» з боку Києва. Цього тижня Путіну довелося особисто публічно визнати наслідки ударів по НПЗ у Туапсе, де навіть стався витік у море, а в місті кілька разів падав нафтовий дощ й оголошували часткову евакуацію. Очільник Кремля звинуватив у цьому Україну, бо російські війська «просуваються на лінії бойового зіткнення», а Київ «щодня втрачає території». Щоправда західні розвідки зазначають, що це насправді Росія стикається з величезними проблемами, втрачаючи щомісяця на фронті солдат більше (за словами президента Зеленського, у березні втрати Росії були найбільшими за всю війну — понад 35 тис.), ніж здатна рекрутувати.

Водночас, блокування в Росії соцмереж, зокрема Telegram, та заборона виїзду російським призовникам за кордон через Білорусь свідчать про можливу підготовку Кремля до масштабної мобілізації за зразком вересня 2022 року. Останні заяви Путіна вказують, що попри величезну діру в бюджеті, суттєво пошкоджену ударами нафтопереробку та проблеми з набором нових солдатів зупинятися він не збирається. Щоправда, це також може бути й димова завіса, щоб виторгувати максимум на переговорах про припинення вогню чи заморозку війни.

Тож у цьому тексті ТСН.ua розгляне три можливі сценарії подальшого розвитку подій:

1. продовження війни;

2. тимчасове перемир’я;

3. заморозка за корейським сценарієм.

Сценарій №1 — продовження війни

Свіжі дані соцопитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за 20-27 квітня свідчать, що 48% українців очікують завершення війни 2027 року. Також 38% з них говорять саме про другу половину наступного року. Водночас частка тих, хто готовий терпіти війну стільки, скільки буде необхідно, продовжує зменшуватися: якщо у березні таких було 54%, то на кінець квітня — вже 48%.

У новій книзі «Війна майбутнього» академік перший секретар РНБО Володимир Горбулін та директор Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак зазначають, що за коротко- й середньострокового прогнозування, ймовірно, три-п’ять років війна зберігатиме комбінований характер з розвитком тренду інтеграції ШІ в зброю. А наступне десятиліття відзначатиметься стрімким переходом до війни нового типу — змагання інтелектуальних платформ.

В Європі це прекрасно розуміють. Саме тому співпрацюють з Україною — єдиною, яка на європейському континенті має досвід ведення війни нового покоління в умовах, коли військовий вихід США з Європи — це вже доконаний факт і лише питання часу. Так, у середу, 29 квітня, Дональд Трамп дописав у Truth Social, що США зараз вивчають й аналізують можливість скорочення чисельності своїх військ у Німеччині. Й річ не лише в образах Трампа на Європу чи в його палкій публічній суперечці з канцлером Мерцом щодо війни проти Ірану.

Йдеться про довгострокову американську стратегію, за якою конвенційний захист Європи — це виключно проблема самої Європи. Країни-члени ЄС мають бути зацікавлені в інтеграції України у спільний європейський безпековий простір — Євросоюз і НАТО. Проте ключові європейські лідери кажуть, що це неможливо, поки триває війна. Натомість Україна має самотужки стримувати російську загрозу в межах своїх кордонів. Водночас, за словами президента Зеленського, союзники просили Україну не бити по енергетичній інфраструктурі Росії на тлі війни на Близькому Сході та цінового нафтового шоку.

За цих умов сценарій №1 — продовження війни зі збереженням умовного статус-кво — має вигляд найбільш реалістичний.

У коментарі для ТСН.ua голова Напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», асоційована дослідниця LSE Ideas, головного аналітичного центру з питань зовнішньої політики при Лондонській школі економіки, Марія Золкіна зазначила, що разом з тим статус окупованих територій не зміниться ані легально, ані в результаті якихось воєнних кампаній, залишиться більш-менш передбачувана лінія фронту без проривів з російського та українського боку.

«Не буде змін і на дипломатичній ниві, бо не буде підписано ані режиму тиші у вигляді якихось домовленостей, ані тим паче якогось більш всеосяжного договору про врегулювання. На користь сценарію збереження умовного статус-кво з деякими некардинальними змінами свідчать декілька чинників», — зауважує Марія Золкіна.

Перший, за її словами, це відсутність дипломатичного тиску з боку США на Європу і Україну для підписання миру на будь-яких умовах, вигідних Росії.

Другий — спроможності України чинити опір невигідному миру за останній рік частково збільшилися за кошт третього чиннику.

Третій — зміна позиції самої Європи, яка спочатку намагалася підлаштуватися під Трампа, а зараз чітко говорить йому «ні», повноцінно самотужки фінансуючи Україну без американської допомоги, й готуючись відбивати російську агресію в одній з країн-членів НАТО без допомоги американців.

Четвертий — обмеженість російських ресурсів. Водночас, вони ще не є до кінця вичерпаними.

«Ще якийсь час на цьому "паливі" Росія може протягнути — рік точно — коли вона не має можливості зламати лінію фронту чи організувати колапс української оборони. Так звана весняна кампанія росіян почалася й завершилася майже непомітно з точки зору аналізу змін на фронті. Тому що у росіян очевидно вже немає ресурсів. У України є ресурси для асиметричної боротьби, але не для наземних операцій. Проте поступово технологічна перевага буде на боці України. Ми зараз довели до максимуму свої спроможності нищити російську військову і нафтопереробну інфраструктуру, маючи можливості бити майже на 2 тис. км вглиб Росії», — підсумовує Марія Золкіна.

Сценарій №2 — тимчасове перемир’я

У свіжому звіті Transatlantic dialog center експерти зазначають, що бачення ЄС та США щодо припинення війни Росії проти України суттєво відрізняються. Пріоритет адміністрації Трампа — швидке припинення вогню, уникаючи покладання відповідальності за війну на Росію та здійснюючи більший тиск на Київ, ніж на Москву. Через війну на Близькому Сході, яка триває вже більше двох місяців, переговори в трикутнику США-Україна-Росія в глухому куті. Водночас після останньої телефонної розмови з Путіним Трамп заявив, що очільник Кремля був готовий укласти угоду, але деякі люди ускладнили цей процес.

Президент США не сказав, що це за люди, додавши, що запропонував Путіну запровадити «невеликий режим припинення вогню». У четвер, 30 квітня, Володимир Зеленський повідомив, що доручив українським представникам зв’язатися з командою президента Трампа й з’ясувати деталі російської пропозиції про короткострокову тишу: йдеться про кілька годин безпеки для параду в Москві чи про щось більше.

«Наша пропозиція — припинити вогонь довгостроково, гарантувати надійну безпеку для людей і довготривалий мир. Україна готова працювати заради цього в будь-якому достойному та ефективному форматі», — сказав президент Зеленський, додавши пізніше, що росіяни хочуть, щоб парад пройшов спокійно й після цього відновити атаки.

У розмові з ТСН.ua аналітик European Policy Institute Kyiv (EPIK) та Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) Андреас Умланд підкреслює, що в Європі є великий інтерес, щоб все закінчилося, люди дуже бояться поширення війни. На жаль, є й ті, які вважають, що Україна має піти на якийсь компроміс, віддати території тощо. Проте велика частина людей виступає за збільшення тиску на Росію, щоб таке перемир’я сталося.

«Зараз для цього більше можливостей, ніж рік тому. Економічна ситуація в Росії стала гіршою. В Москві можуть подумати, що хоча б тимчасове перемир’я їм теж потрібне. Думаю, в Україні розуміють, що воно буде лише тимчасовим. Потім все це може відновитися. Проте для України це буде шанс, коли можна поговорити про гарантії безпеки, вступ до якихось структур, до яких Україну зараз бояться включити. Тому, якщо такий шанс дійсно з’явиться, краще піти на перемир’я. Звичайно, Росія цим теж скористається, бо може бути, наприклад, менше санкцій. Але в цілому більший шанс буде саме для України», — вважає Андреас Умланд.

Проте Росія вже неодноразово демонструвала незацікавленість навіть у короткостроковому припиненні вогню. Саме тому для реалізації сценарію №2 у Кремлі висувають нереалістичну умову — територіальні поступки. Нещодавно Володимир Зеленський розкрив деталі переговорів з американцями: адміністрація Трампа надасть Україні гарантії безпеки лише після виходу української армії з Донбасу. Й судячи з нещодавньої заяви Мерца, вступ України до ЄС в Європі теж пов’язують із територіальними поступками з боку України.

Сценарій №3 — заморозка за корейським сценарієм

У великому репортажі з Південної Кореї та в інтерв’ю з південнокорейським генералом ТСН.ua багато писав про те, чому закінчення війни Росії проти України за так званим корейським сценарієм малоймовірне. Проте цей сценарій продовжують обговорювати як у самій Україні, так і на Заході, зокрема в адміністрації Трампа.

Нагадаємо, що корейський сценарій передбачає не лише глухий кут у війні через виснаження сторін. Заморожування Корейської війни по 38 паралелі 1953 року стало можливим після смерті Сталіна. Ба більше, після досягнення Корейської угоди про перемир’я, яку Сеул так ніколи й не підписав, США та Південна Корея підписали Договір про взаємну оборону, яка передбачає допомогу в разі нападу й дозволяє Америці розміщувати свої війська в Республіці Корея. Й наразі в Південній Кореї дислокується 28,5 тис. американських військових. Нічого подібного американці не пропонують Україні.

До того ж асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа» Наталія Бутирська нагадує ТСН.ua, що Корейська війна була все ж таки громадянською, до якої після Другої світової війни долучилися різні сторони, а США та СРСР умовно розділили свої зони впливу по 38 паралелі. Потім виникли військові дії між вже сформованими ідеологічно протилежними урядами, які прагнули об’єднати країну під своїм керівництвом. Коли ж американці побачили, що все це може закінчитися встановленням комуністичного режиму, США увійшли, але під егідою ООН.

«Ми зараз під егідою ООН навіть миротворчий контингент не зможемо залучити. І на момент, коли вже йшли переговори, там стояв іноземний контингент, була розділена паралель і сторони спинилися. У нас не громадянська війна — це війна Росії проти України. На цей момент тривають різні дискусії щодо того, що ми не можемо відновити контроль над своєю територією. Тому, коли говорять про корейський сценарій, єдина схожість — це заморожування війни. Але Росія на це не погоджується, вимагаючи віддати українські території, які не може завоювати», — пояснює Наталія Бутирська.

Наразі експертка не бачить, як Україна може запозичити для себе так званий корейський сценарій. Саме тому, оцінюючи ймовірність реалізації сценарію №3, варто говорити про можливість заморожування війни по нинішній лінії бойового зіткнення.

Найбільше це підпадає під сценарій Мінська-2 — других Мінських домовленостей, які існували від 2015-го до 2022 року. Й Україна неодноразово наголошувала, що готова обговорювати можливість встановлення довгострокового припинення вогню з одночасним отриманням гарантій безпеки з боку США та ЄС, збереженням чисельності української армії та збройної допомоги. Категорично проти цього Путін. Спроби американського посередництва, які тривають вже понад рік, засвідчили, що адміністрації Трампа ближча радше позиція Москви, аніж Києва. Європа натомість, як бачимо, не в стані збільшити тиск на Росію, щоб посилити позицію України за столом переговорів.