Одним з перших, хто придбав книгу "Розстріляне відродження", був президент України.
26 квітня в Києві презентували літературну збірку "Розстріляне відродження". До книги видавництва "Основи" увійшли кращі українські твори часів радянських репресій: поезії Євгена Плужника, Михайля Семенка, Миколи Зерова, Павла Тичини та Максима Рильського, а також прозові твори Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського та Остапа Вишні.
"Ми свідомо внесли до збірки не лише розстріляних і засуджених письменників, але й тих, хто протягом усього життя відчував тиск радянської машини. Наприклад, Павла Тичину і Максима Рильського, за якими стежили до кінця їх днів", ― каже упорядник книги Анна Копилова.
Ілюстрації до книги створив один із найцікавіших сучасних ілюстраторів Сергій Майдуков.
"Я наполегливо працював над ілюстраціями 5 місяців, бо вірю, що сучасне оформлення класики ― найкоротший шлях до голови юного читача. Я б дуже хотів бачити шкільну літературу оформленою різними ілюстраторами. Уявляю, яким чудесним це могло б бути для мене в мої шкільні роки! Тоді я не читав узагалі нічого, бо більш нудної подачі матеріалу складно собі уявити", - розповідає Сергій Майдуков.
Одним із перших збірку "Розстріляне відродження" придбав президент України Петро Порошенко.
На презентації проекту відвідувачам також представили архіви КДБ: листи, доноси, вердикти — усе, що було суворо засекречене протягом десятків років та пов'язано зі справами, що вели проти українських митців. Варто зазначити, що вже на початку травня на основі даних документів стартує спеціальний проект на tsn.ua.
"На мій погляд, ці документи надають творчості письменників додаткового забарвлення. Важко уявити, як той же Остап Вишня писав смішні сатиричні твори і в той же час говорив друзям про свій скорий арешт", - каже видавець Дана Павличко.
Доба Розстріляного відродження — особлива сторінка в історії української літератури. Цей короткий період (1920-ті – початок 1930-х років) умістив таку кількість талановитих митців, зухвалих новаторських експериментів та безкомпромісних шедеврів, якої вистачило б на ціле сторіччя. Відчувши дух свободи після падіння Російської імперії, українська інтелігенція нарешті змогла заявити про себе і зробила це з усією енергією, що накопичувалась роками. Проте розквіт української поезії, прози, перекладацької майстерності, театрального та образотворчого мистецтва аж ніяк не вписувався в плани сталінського режиму. Кожен із визначних діячів Розстріляного відродження відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи. Біографія майже всіх митців цього покоління завершується словами "розстріляний", "загинув у засланні", "наклав на себе руки". А ті, кому вдалося вціліти, вже ніколи не змогли творити так само сміливо й самобутньо, як під час цих буремних років.