Собачі "міни". Паразити з фекалій тварин полюють на українців

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Україна лише на початку шляху до того, щоб прибирання за собаками стало нормальною європейською звичкою для більшості громадян.

З весняним потеплінням містяни починають більше часу проводити на свіжому повітрі, влаштовуючи прогулянки і пікніки у парках, а діти вже давно бавляться у траві чи в пісочницях без рукавичок.

І тут їх можуть очікувати не дуже приємні "сюрпризи" – екскременти тварин – як безпритульних, так і тих, чиїх господарі не дуже переймаються прибиранням за своїм домашній улюбленцем під час вигулу.

Такі випадкові знахідки можуть бути небезпечними для здоров'я. За інформацією, зібраною активістами ГО "Це наш Київ", в одному грамі собачих фекалій міститься 23 мільйони бактерій, які можуть призводити до поширення кишкових, ниркових та інфекційних захворювань.

"Через екскременти можливе зараження гельмінтозами – токсокарозом, аскаридою собачою і котячою, ехінококозом. Також можливий токсоплазмоз – інфекційне захворювання, яке спричинюють паразитичні найпростіші токсоплазми. Воно вражає тканини різних органів, частіше мозку та жіночих статевих органів. Найбільш поширеними носіями токсоплазмозу є кішки. Також в екскрементах тварин можуть бути і мікроби, такі як стафілококи, стрептококи", – пояснив лікар-паразитолог Олег Данько.

Собаки, фекалії, собачі вбиральні_8
ГО "Це наш Київ"

Лікар також додав, якщо у випадку з мікроорганізмами є таке поняття як заражальна доза, тобто для зараження необхідна певна кількість бактерій, то у випадку з паразитами зараження відбувається, навіть якщо одне зріле яйце з личинкою потрапляє в організм.

Якщо людина не порпається руками у землі у парку і дотримується правил гігієни, вона все одно не перебуває у повній безпеці. Адже заразитися гельмінтами можна не тільки фекально-оральним шляхом. Зараження може відбутися через повітря, яким ви вдихаєте.

"Через скупчене проживання людей, велику кількість асфальтованого покриття і популярність утримування тварин, особливо собак (у разі недотримання вимог правильного вигулу) зростає кількість хворих на гельмінтози (особливо токсокароз). Якщо випорожнення собак не потрапляють глибоко в землю, тобто не прикопуються, яйця гельмінтів можуть потрапляти просто у повітря. Тож зараження можливе навіть від облизування губ у вітряну погоду", – зауважила імунолог Тетяна Бондаренко.

Собаки, фекалії, собачі вбиральні_2
ГО "Це наш Київ"

Своєю чергою гельмінтози, зазначила лікар, грають велику роль у розвитку алергічних захворювань – "чуми" нового тисячоліття.

Покращити епідеміологічну ситуацію могли би власники собак. Так, більш свідомі мешканці розвинутих країн обов'язково прибирають за своїми домашніми улюбленцями. Тим паче, що за ігнорування правил їм загрожує штраф.

В Україні ж культура більшості власників собак поки що залишається на низькому рівні. Підвищувати її взялися громадські активісти. Так, Громадська організація "Це наш Київ" займається встановленням спеціальних конструкцій для прибирання за собаками "Собачі вбиральні".

Це окрема сміттєва урна зеленого кольору, над якою встановлений інформаційний знак і прикріплений контейнер з пакетами для збору екскрементів.

Собаки, фекалії, собачі вбиральні_6
ГО "Це наш Київ"

Загалом, таких конструкцій по всій Україні було встановлено більше 300 штук. Їх можна знайти у більшості парків і скверів, на прибудинкових територіях ОСББ та забудов з керівними компаніями, зауважив засновник ГО "Це наш Київ" й ініціатор проекту "Собачі вбиральні" Дмитро Федоренко.

"У місці встановлення "Собачої вбиральні" одразу починають прибирати за своїм улюбленцем від 20 до 50% власників собак. І немає особливого значення, чи є в диспенсері на момент вигулу пакети. Саме у момент встановлення конструкції ця територія набуває статусу тої, де потрібно прибирати", – наголосив Федоренко.

Оскільки такі відходи є потенційно небезпечними, комунальники відсортовують їх окремо від іншого сміття та утилізують спеціальним методом.

Якщо у звичному місці вигулу собаки немає спеціального контейнера, це не знімає відповідальності з власника. У цьому випадку екскременти потрібно викинути хоча б у звичайний смітник. Можна використати як звичайні пакети, так і біопакети, що розкладаються на пил протягом 2-3 років.

Собаки, фекалії, собачі вбиральні_1
ГО "Це наш Київ"

До речі, міська влада у Києві також робила спроби впровадження подібних ініціатив. Так, у парку ім. Тараса Шевченка було встановлено спеціальні контейнери з пакетами. Проте люди дуже швидко розібрали пакети, а смітники заповнили купами звичайного сміття.

Очевидно, що для досягнення стійкого ефекту потрібно докладати більше зусиль з популяризації культури цивілізованого утримання тварин у місті.

"Збільшення кількості "Собачих вбиралень" в зонах вигулу собак вже саме собою створює прецедент у сприйнятті власників тварин. Але ми повинні розуміти, чим більше буде звичайних смітників в місті, тим менше буде спокуси викинути непрофільні відходи у спеціальні смітники для собак. Те ж саме й про пакети – чим регулярніше буде наповнення диспенсерів комунальниками, тим швидше українці звикнуть до того, що брати про запас не варто. Можна завжди прийти і взяти собі пакет дорогою на прогулянку", – каже громадський активіст Дмитро Федоренко.

Той факт, що гарний приклад заразливий, підтвердив киянин Віталій Фоков, який вже чотири роки поспіль прибирає за своїм 12-річним лабрадором Басом під час прогулянок.

Лабрадор Фоки Бас, собака
Instagram/Віталій Фоков
Домашній улюбленець Віталія – лабрадор Бас

"Я вигулюю в парку в Солом'янському районі, там є спеціальні урни. До речі, підсадив на прибирання ще двох своїх сусідів. Сам почав прибирати після поїздки в Одесу, де побачив собачників, які прибирали за своїми собаками на трасі здоров'я і на пляжі", – розповів Віталій.

Він зауважив, що таких свідомих власників собак насправді одиниці. Для збільшення кількості таких людей необхідне втручання держави.

"Для напрацювання стійкої звички потрібні два мотиватори – батіг і пряник. Як "пряник" ми встановлюємо "Собачі вбиральні", проводимо соціальні рекламні кампанії, розповсюджуємо біопакети. Але без батога у вигляді дієвого закону і штрафів – це так і залишиться нішевою ініціативою соціально-відповідальних власників тварин", – нарікає Дмитро Федоренко.

Собаки, фекалії, собачі вбиральні_5
ГО "Це наш Київ"

Влада дійсно не проявляє активності у цьому питанні. Так, ще у жовтні 2017 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект №7220 щодо запровадження обліку тварин, який серед іншого вводить відповідальність – штрафи – за неприбирання за собаками під час вигулу. Однак проект і досі не отримав навіть висновку від профільного комітету з питань екології.

А в липні 2016 року київська міська влада, розглянувши петицію щодо неприбирання за собаками, відмовилася вводити спеціальні штрафи, пославшись на чинні Правила утримання домашніх собак та котів, ухвалені ще 2007 року, та на Адміністративний кодекс, в якому прописані штрафи за порушення правил благоустрою. Згідно зі статтею 152 Адмінкодексу, штрафні санкції коливаються у межах 340-1360 грн. 

Проте ці штрафи не діють, тому що немає механізму їх збору, нарікають активісти. "Тому ми будемо наполягати на введенні змін в Адмінкодекс в цій частині і на внесенні посадових інструкцій для Патрульної поліції України", – наголосив засновник ГО "Це наш Київ" Дмитро Федоренко.

Ймовірно, що поліцейські дійсно потребують спеціальних інструкцій. Адже ще 2016 року КМДА підготувала подання до столичної Нацполіції з вимогою посилити під час патрулювання контроль за дотриманням Правил утримання домашніх собак та котів. Невідомо, чи стали правоохоронці більш прискіпливо стежити за вранішніми прогулянками громадян з собаками, проте ситуація з того часу принципово не змінилася. Тож, ймовірно, варто було б вжити більш дієвих заходів.

Україна лише на початку шляху до того, щоб прибирання за своїми собаками стало нормальною європейською звичкою для більшості громадян. Тим не менш певні успіхи все ж таки вже є. Дякуючи соціальній рекламі і прикладу першопрохідців, прибирати за собакою починає ставати модним.

Ольга Скичко

Залиште свій коментар

Вибір редакції