Військовий скандал навколо "Правого сектору". Хронологія і думки експертів

28 квітня на Дніпропетровщині базу батальйону Добровольчого українського корпусу "Правого сектору" (ДУК ПС) оточили військові Збройних сил України. Зокрема, бійці високомобільних десантних військ облаштували на місцині 11 блокпостів.

Такий інцидент стався на фоні перемовин між "Правим сектором" та Міноборони про легалізацію батальйону у складі ЗСУ і викликав хвилю невдоволення у соцмережах. Скандал коментували політики та активісти. Зокрема, висловлювалися припущення, що Генштаб планує роззброїти добровольчий батальйон силовим методом.

Однак наступного дня, 29 квітня, ситуація стала прояснюватися. Спочатку у Мінобороні заявили, що начальник Генштабу Віктор Муженко та лідер "Правого сектору" Дмитро Ярош постійно перебувають на телефонном у зв'язку. Зокрема вони обговорюють питання щодо виконання попередніх домовленостей стосовно інтеграції ДУК ПС у Збройні Сили України.

У першій половині дня Ярош прибув на базу ДУК ПС і переказав бійціям слова Муженка, що наказу роззброювати "Правий сектор" ніхто не віддавав.

Тим не менш бійці "Правого сектору" вдень вийшли на акцію протесту до Адміністрації президента на Банковій. Акція була нечисленною та завершилася без інцидентів.

В АП відреагували на події заявою, що роззброювати "Правий сектор" дійсно ніхто не збирається. "Жодного тиску на них не здійснюється. Заяви про те, що на бійців направляли зброю - абсолютно неправдиві. Ніхто нікого не роззброює, триває переговорний процес", - наголосив речник Адміністрації президента з питань АТО Олександр Мотузяник.

Мотузяник також заявив, що військові на Дніпропетровщині проводять навчання, після завершення яких блокпости будуть зняті.

Примітно, що представник генштабу ЗСУ Сергій Бесараб розповів інше. Мовляв, українські десантники на Дніпропетровщині просто "стали на привал" поряд із базою ДУК. "Ніяких акцій проти "Правого сектора" немає. Підрозділи Збройних Сил висуваються в зону антитерористичної операції, стали на привал і виставили охорону. От і все", - стверджує Бесараб.

За деякий час заступник глави АП Андрій Таранов повідомив, що Ярош провів перемовини із головою СБУ Валентином Наливайченком і проблема з ДУК ПС, а саме із входженням батальйону до складу ЗСУ, вже вирішена. А сам президент Петро Порошенко, за словами прес-секретаря партії "Правий сектор" Артема Скоропадського, пообіцяв Ярошу розблокувати базу протягом трьох днів.

Незважаючи на заяви про вирішення конфлікту, у "Правому секторі" називають ситуацію, яка склалася, провокацією, яка має політичний підтекст. "Таке враження, що нас вирішили перевірити на міцність, чи ми піддамося на шантаж і тиск, чи не піддамося. Тому що це політичне, а не військове рішення, а військові просто змушенні виконувати певні політичні вказівки", - заявив Ярош.

Легалізація добровольців

Експерти наголошують, що легалізація добровольчих збройних формувань важлива для національної безпеки. А Добровольчий український корпус "Правого сектору" - один із небагатьох досі нелегалізованих батальйонів.

Як розповів радник президента Юрій Бірюков, перемовини щодо легалізації ДУК ПС проходили дуже важко. Задля полегшення пошуку компромісу Яроша було призначено радником начальника Генштабу. Однак після попереднього досягнення порозуміння - створення резервної армії - почалися проблеми. За його словами, від керівного складу ДУК почали надходити нові умови в ультимативній формі і ситуація, яка склалася за останню добу, є результатом спроб зриву "Правим сектором" процесу інтеграції у ЗСУ.

ТСН.ua опитав військових та політичних експертів, чому навколо легалізації ДУК ПС розгонувся такий скандал та як мала би проходити "ідеальна" легалізація.

Директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця:

- Те, що не повинно бути незаконних збройних формувань - це вимога національної безпеки. Але знову ж таки треба розуміти, в якій ситуації ми знаходимося. Підрозділи "Правого сектору" сьогодні є чи не основною ударною силою, яка захищає наші позиції на Донбасі. Тим більше вірогідність наступу російських військ з дня на день загострюється, а тут ще всередині відбувається така дезорганізація і деморалізація.

Я думаю, що найбільш непідходящого часу для того, щоб роззброювати "Правий сектор" знайти не можна. Нехай краще роззброюють сепаратистів, а потім, після закінчення війни, вже розбиратися, як їх легалізувати чи демілітаризувати.

Той "Правий сектор" весь на фронті стоїть, а його розглядають як головну загрозу в Києві, як не дивно. Треба пам'ятати, що саме ці добровольчі батальйони зупинили російську агресію на Донбасі.

Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань:

- У нас триває процес легітимізації добровольчих батальйонів. І практично всі ці добровольчі батальйони зараз уже перебувають у системі МВС або Міноборони. Очевидно, що логіка вимагає, щоб "Правий сектор" так чи інакше став структурою, яка перебуває у загальній системі керівництва. Адже очевидно, що в країні не можуть існувати озброєні структури, які є недержавними.

З іншого боку зрозуміло, що і "Правий сектор" хоче зберегти свою структуру і певну автономію. Тому тут треба шукати якісь форми компромісу. Варіанти є і я думаю, що такі форми знайти можна, як це відбувалося із попередніми батальйонами. Якщо говорити про певну автономію, то можна утворити за аналогією з Естонією резервну армію. У такому випадку у штаб цієї структури вводяться кадрові військові. Другий компромісний варіант: на їхній базі можуть створювати спецпідрозділи, розвідувальні групи, які можуть потім входити до інших структур.

Інша річ, що можуть виникати якісь проблеми. Наприклад, хтось не хоче йти у підпорядкування армії, хтось не захоче бути у структурі Нацгвардії, але немає іншого виходу. Треба просто спокійно шукати цей вихід.

Такі спроби робляться, ми знаємо, що йдуть переговори, що Ярош є в системі, що він став радником начальником Генштабу. Це є одна з форм компромісу. Але якщо Ярош хоче залишитися, наприклад, командувати "Правим сектором", який стане частиною ЗСУ, тоді виникає правовий конфлікт. Адже не може народний депутат бути одночасно і керівником військової структури. Це саме, до речі, стосується решти депутатів, які представляються комбатами. Насправді відомо, що вони є такими почесними комбатами, а реально структурами керують інші люди. Бо інакше це суперечить праву: або ти депутат, або ти військовий.

Я розумію, що питання легалізації "Правого сектору" є делікатним і дехто підспудно може провокувати конфлікт, через що можлива дестабілізація. Я би намагався цього уникати. Якщо виникають якісь непорозуміння, конфліктні ситуації, то треба домовлятися, а не виносити це публічно у медіа тощо. Це питання національної безпеки. Якщо ми скандалізуємо ці процеси, виносимо ці конфлікти на публічне обговорення, з цього скористається наш ворог.

Зрозуміло, що ситуація, коли люди зі зброєю повертаються з лінії фронту, є вибухонебезпечною. Тому тут потрібна максимальна уважність і вивіреність дій. Відтак треба шукати порозуміння, виходити з правових норм і розуміти, що збройні структури повинні бути у відповідній системі - МВС або Збройних сил. Приватних армій у нас бути не може.

Генерал армії України Микола Маломуж:

- Легалізація добровольчих батальйонів на часі - це дійсно правильно. На першому етапі це було актуально не робити тому, що там найважливішим завданням було створити систему оборони та безпеки по окремих особливо важливих напрямках, тому не було часу створювати окремі структури в складі Міноборони, Нацгвардії, тобто їх переоформляти. А зараз, коли йде порівняно більш спокійний процес, усі батальйони повинні увійти у відповідні структури, оскільки вони повинні діяти дуже чітко, злагоджено, отримати офіційний статус, а кожен службовець, командир - отримати легально зброю та систему гарантій у разі поранення чи навіть загибелі.

Найголовніше - щоб ці структури діяли злагоджено, єдиним організмом. Але підійти до цього питання треба дуже вивірено, тобто все повинно відбуватися не силовим способом (тиску або роззброєння), а саме у чітких переговорних схемах. На цих перемовинах треба вирішувати, куди вони входять, до яких структур, який статус отримують, хто буде командирами першої, другої ланки, які будуть структури - бригади, батальйон, роти. Які вони матимуть озброєння. Хто підходить, за якими критеріями, хто не підходить.

Тобто усі моменти потрібно розглянути відповідно до закону, але в плані того, щоб досягти взаємопорозуміння у процесі переговорів з активом, керівництвом, колективом цих добровольчих батальйонів. Це буде правильно і не буде допущено конфронтації, не буде насильства. І тим більше, якщо говорити про серйозні протистояння, можливо навіть і збройні зіткнення, то це взагалі неприпустимо, тому що призведе до дестабілізації на лінії фронту або в ЗСУ. А противник, відповідно, використає це для того, щоб посилити свої позиції по окремих секторах, де є ослаблення наших дій.

Читайте детальніше у колонці Миколи Маломужа на ТСН.ua: Чого чекати від Путіна на травневі свята