Вундеркінди: як впливає рання слава на дітей-геніїв і чи не гублять вони своїх талантів через роки

Вундеркінди: як впливає рання слава на дітей-геніїв і чи не гублять вони своїх талантів через роки

pixabay.com

У геніальності є й інша сторона медалі.

Діти-генії спритніші, мудріші та вправніші не лише за однолітків, а й за дорослих. Їхні імена вже вписані в книгу рекордів України. Своїм розумом та силою вони дивують світ ледь не з пелюшок.

Як вплинула рання слава на вундеркіндів і чи не розгубили вони своїх талантів через роки - в сюжеті ТСН.19:30 у спецпроєкті "Покоління".

7-річним відтиснувся від підлоги 4 тисячі разів і побив усі рекорди

Таких хлопчиків як Андрій Косташ не було ані в Україні, ані за кордоном. Його запрошували в різні країни, аби лише подивитися на феномен – він міг віджатися більше, підняти важче чи зробити краще, ніж дорослі спортсмени.

Олександр Косташ, батько Андрія, почав виховувати чемпіона з 5-річного віку. У сім син уже жив за жорстким графіком: тренування, школа, знову тренування, англійська, японська, акторська майстерність. І все це під чітким керівництвом батька. Олександр навіть покинув роботу. Родина жила на спонсорські гроші.

Від колишніх перемог лишилися тільки нагороди, дипломи та відео.

Із цього чемпіонського графіку та життя Андрія витягла мама. Понад п'яти років тому вона розлучилася з чоловіком, забрала сина та двох дочок і виїхала звідси.

Андрію вже 15-ть і батько сподівається вкотре переконати сина взятись за розум. Колишній чемпіон і нині у хорошій формі, але вже не ставить світових рекордів. А живе буднями звичайного підлітка. З англійської та японської, яку вчив тоді, нині ледь пригадує окремі слова.

"Якщо дитина на той момент знала добре англійську, німецьку, французьку, китайську, але, разом із тим, вона ще й стикнулася із болем, то у неї витісняться усі знання", - пояснює дитяча психологиня Євгенія Шевченко.

Батько і сьогодні мріє зробити із сина зірку – тепер блогера, але Андрій, здається, уникає будь-якої слави. І навіть на шкільному конкурсі із підтягування зайняв друге місце, хоча міг більше.

"У них ось цей успіх асоціюється з якоюсь важкою роботою і стражданням. Жодна здорова людина не піде в страждання для того, щоб досягти якогось успіху. Є у нього ці медалі і що йому з ними робити?", - каже дитяча психологиня.

Всі завойовані титули і медалі залишилися у батька. Олександр викладає відео з сином і спілкується з фанатами у соцмережах. Там віртуально його син досі чемпіон.

У 2 роки вже отримала сертифікат книги рекордів України

В два Злату занесли до книги рекордів України – вона назвала всі прапори всіх країн світу. Відтоді минуло 4 роки.  Може здатися, що це звичайне гіперактивне дошкільня. Але під час дозвілля дівчина виконує математичні завдання, якими виписаний увесь мамин блокнот.

А читає вже зі швидкістю старших класів. В першому класі їй вже немає чого робити. Тому, за словами матері, цього року до школи вирішили не йти. Підуть у дистанційну.

Провідний спеціаліст Інституту обдарованої дитини Володимир Камишин не раз зустрічався із вундеркіндами. Каже, що у геніальності є й інша сторона медалі: "Коли дитина дуже успішно закінчує ліцей для вундеркіндів, приходить в суспільство, а воно не таке. Воно зовсім інше. Вона не може стати успішною в цьому суспільстві тому, що вона його не знає".

"Покоління": як впливає рання слава на талановитих дітей

"Покоління": як впливає рання слава на талановитих дітей

У 5 років пішов одразу до 4-го класу

У 5-річному віці Костя пішов одразу до 4-го клас і дивував дорослих знаннями про атоми. Легко вирішував математичні приклади, швидко читав і лише одне питання у нього викликало труднощі. Як йому маленькому – серед старших.

Зараз Костя, який подорослішав, каже, що краще бути звичайною дитиною, аніж вундеркіндом. Бо тоді легше у спілкування з людьми.

"В основному у мене найбільші проблеми зі спілкуванням, особливо з ровесниками. В мене просто маленьке коло друзів і все", - поділився Костя.

"Є логічне мислення, яке допомагає нам багато знати, а є емоціональний інтелект. Емоціональний інтелект і логічне мислення розділені. Вони по-різному розвиваються", - пояснює дитяча психологиня Євгенія Шевченко.

Тобто, емоції не прогресують так швидко, як логіка.

"У таких випадках потрібно шукати групи дітей, які будуть з ним нормально контактувати. Діти, які грають в шахи, діти, які теж чого-то вчаться", - радить психологиня.

У навчанні Костя і зараз не пасе задніх. У восьмому класі він переміг в олімпіаді з англійської за 9 клас і міг би легко перескочити в 10, але не хоче.

Справжня пристрасть Кості – це сучасні нанотехнології. Коли мова заходить про них, хлопець враз оживає.

Наступна публікація