Перейти до змісту
Визначено дату саміту Кримської платформи — це 23 серпня
ТСН.ua

Бажаним для України було б укладення між Україною та Угорщиною так званої джентльменської угоди.

Нинішній 2021 рік навряд чи стане для України, як і всього світу, кращим за попередній. Виклик подолання пандемії коронавірусу залишається на порядку денному. Києву доведеться докладати ще більше зусиль задля привернення уваги міжнародних партнерів щодо допомоги, нарешті, покласти край війні з Росією, яка триває вже сьомий рік, деокупації Донбасу та Криму, як і вирішенню суперечок з найближчими сусідами України. Проте навіть за ці декілька тижнів нового 2021 року у нас є певні досягнення. Зокрема — відновлення діалогу України і Молдови на найвищому президентському рівні. Попереду не менш знакова подія — проведення саміту Кримської платформи, який дасть старт початку деокупації півострова.  

Про все це у першій частині інтерв'ю ТСН.ua поговорив із заступником керівника Офісу президента України Ігорем Жовквою, який опікується зовнішньополітичними питаннями. 

- Пропоную почати наше інтерв'ю із зовнішньополітичних пріоритетів України на 2021 рік. Окресліть, будь ласка, топ-3. 

- Якщо говорити про топ-3, можу повторити те, що говорив президент. Передусім, це, безумовно, питання Донбасу, повернення миру на Донбас на українських умовах, та деокупація. Це основний пріоритет, про який ми постійно говоримо. Також це деокупація Криму — те, що ми вже розпочали у 2020 році, — повернення Криму на порядок денний. Ця тема також лунатиме поточного року у зовнішньополітичному вимірі. Хоча вона стосується не лише зовнішньої політики. І третій топпріоритет — це продовження розвитку відносин з нашими ключовими стратегічними партнерами і досягнення визначених умов, щоб Україна володіла достатнім зовнішньополітичним інструментарієм для захисту своїх національних інтересів.  

- А виклики? 

- Виклики України нічим не відрізняються від світових. Безумовно, ми не можемо не рахуватися з викликом пандемії. Це також, до речі, завдання для дипломатичного блоку. І події на Донбасі, на жаль, залишатимуться для нас викликом увесь цей рік. 

- Про пандемію і вакцини ми ще поговоримо. Ви згадали про Крим. Саміт Кримської платформи планується вже цього року в Києві. Проте з датою поки що не зовсім зрозуміло. Планувалося провести саміт навесні, потім його начебто перенесли. То коли ж він відбудеться? 

- Я можу вам сказати, що вже чітко визначена дата проведення саміту Кримської платформи — це 23 серпня 2021 року. ОПУ працює з МЗС щодо підготовки запрошень світовим лідерам, а також у питаннях  для підготовки концепції, програми саміту, всіх організаційних моментів. Часу мало, але ще трохи є. Без сумніву, цей саміт стане топподією. Але, знову ж таки, наголошу, що ми не проводимо саміт заради саміту. Нам не потрібно провести зустріч і знову забути про цю тему. Тому після саміту має з’явитися відповідна Декларація, а ще більш важливо — скоординований міжнародний інструментарій для деокупації Криму та захисту прав українців в Криму.  

- Тобто, я так розумію, цей саміт буде об’єднано з 24 серпня — 30-ю річницею незалежності України. 

- Абсолютно правильно. Саміт Кримської платформи відбудеться 23 серпня, а 24 серпня — традиційні урочистості з нагоди 30-ї річниці Дня незалежності України.  

Відео Ігор Жовква назвав дату саміту Кримської платформи

В інтерв’ю ТСН.ua заступник керівника ОПУ Ігор Жовква розповів, чому установчий саміт про початок деокупаціі півострова вирішили організувати під День незалежності 

Ігор Жовква назвав дату саміту Кримської платформи

- Яких лідерів вже запрошено на 30-ту річницю незалежності? 

- Запрошення наразі готують. Будемо працювати за дипломатичною лінією, щоб підтвердити  участь  якомога більшої кількості іноземних лідерів.

- Але світові лідери приїдуть? Багато? 

- Безумовно. Президент запрошує лідерів під час своїх телефонних розмов. Кожного з лідерів, з якими ми розмовляли, чи з президентом Франції Емануелем Макроном, чи з президентом Португалії, ми запрошували їх на ці урочисті події. Сподіваємося на широку міжнародну присутність під час цих двох днів.

- На спільній пресконференції президентів України та Молдови ми чули, як Володимир Зеленський запросив і Маю Санду. Знаєте, в моєму особистому переліку зовнішньополітичних пріоритетів ще місяць тому була Молдова. Візит Маї Санду до Києва 12 січня став не просто знаковим. Він, по суті, "розморозив" відносини Києва та Кишинева на президентському рівні. Створили Раду президентів. Чим вона буде опікуватися? 

- Так, ви маєте рацію, це дійсно був перший закордонний візит президентки Молдови Маї Санду після її обрання. Це дуже важливо для Молдови, та не менш важливо для України. Цьому передувала певна дипломатична робота. Ви пам’ятаєте, що президент Зеленський першим привітав Маю Санду телефоном із перемогою і запросив до України. Дійсно, у спільній декларації двох президентів, яка була підписана за результатами візиту, передбачено створення Ради президентів. Це координувальний механізм за участі двох президентів, які на регулярній основі, щонайменше раз на рік, будуть зустрічатися, щоб підбивати підсумки розвитку відносин і досягати нових домовленостей, які потім необхідно буде реалізовувати. Зауважу, що з досить обмеженою кількістю країн ми маємо такий механізм. Тому була ідея президента Зеленського — запровадити такий механізм з Молдовою. Цю ініціативу шляхом підписання документа, як ви бачили, було підтримано. Тобто, ми не просто відновлюємо наші відносини на президентському рівні, як ви правильно сказали, а переводимо їх на регулярний діалог. А питань у нашому діалозі досить багато. 

- Давайте детальніше про домовленості. По-перше, будівництво сучасної магістралі, яка з’єднає Київ та Кишинів, та прикордонно-мостового переходу через Дністер. Коли старт і що з фінансуванням? 

- Дійсно, під час візиту було укладено окремий меморандум між двома президентами про співпрацю в інфраструктурній галузі. Одним із проєктів, який ми почнемо негайно, стане будівництво мосту через річку Дністер у районі Ямпіль-Косеуць, і відповідної магістралі, яка з’єднає Київ і Кишинів. І не просто з’єднає, а дозволить майже за 5 годин доїхати автомобілем від Києва до Кишиніва через новозбудований міст. Фінансування будівництва цього мосту здійснюватиметься за рахунок державного бюджету України. Наголошу,  будівництво всього мостового переходу здійснюється за рахунок України. Укравтодор уже працює над відповідним нормативно-правовим забезпеченням цього фінансування. Так само Україна добудує частину магістралі від Києва безпосередньо до мосту. Там більшу частину вже побудовано, відновлено або реконструйовано. Залишилося завершити будівництво решти. Молдова, зі свого боку, добудовуватиме власну частину цієї магістралі. І, знову ж таки, у них частина цієї дороги вже побудована. Тому це абсолютно реалістичний проєкт із реалістичним фінансуванням. Залишилося тільки його виконати. Відповідні доручення двох президентів українська і молдовська сторона отримали.

- Тобто, до кінця року можна очікувати, що з Києва до Кишинева поїдемо за п’ять годин? 

- Я дуже не люблю називати терміни. Давайте цю магістраль побудуємо і тоді говоритимемо, що ми навіть перевиконали терміни.

- По-друге, збільшення зберігання обсягів природного газу молдовської̈ сторони в українських сховищах, відновлення постачання електроенергії до Молдови та транзиту електроенергії з України до Румунії через територію Молдови. Як все це реалізувати? Бо спроби були й раніше, але все так і залишилося на папері. 

- Не згоден з вами, що все це залишилося лише спробами. Вже є конкретні результати. Давайте по черзі. Якщо говорити про зберігання молдовського газу в підземних газових сховищах України, на сьогодні там є 50 млн куб м газу, закачаного ще восени минулого року. Тобто, технічно це можливо. Перша прокачка відбулася, газ перебуває в газосховищах. Коли необхідно буде його підняти, а зараз ми бачимо зимовий сезон, зниження температури, молдовська сторона може тим скористатися. Об’єми такого зберігання можуть бути збільшені. Українські підземні газосховища дозволяють зберігати значно більший об’єм, в тому числі і молдовського газу. Пропозиція щодо збільшення об’єму молдовській стороні була зроблена. Президентка Молдови почула цю пропозицію, а далі обговорення переходить на рівень фахівців. В обох делегаціях були представники енергетичної сфери, які цими питаннями займуться. 

До речі, ви не згадали ще один важливий аспект — транзит європейського газу, зокрема Трансбалканським газопроводом, через територію Молдови, зокрема для потреб України. Це один із варіантів збільшення диверсифікації постачань газу до України. Є можливість закачувати відповідний газ із LNG-терміналів, наприклад, у Греції. Також є й інші варіанти. Цей проєкт на технічному рівні вже проробляється і є можливим.  

- Уточню. Ви сказали про транзит газу Трансбалканським газопроводом для диверсифікації. Це питання постало на порядку денному після підвищення тарифів на газ для населення? 

- Ні, воно жодним чином цього не стосувалося тарифів і пророблялося на технічному рівні ще раніше. Під час візиту президентки Молдови до України його обговорили, бо все було підготовлено. Президенти не обговорюють питання, які не підготовлені. Тому така можливість існує. 

Щодо електроенергетики. Це теж важливий компонент. Тут є декілька напрямків. Один, про який ви згадали, це транзит української електроенергії через Молдову до Румунії. Для цього треба відновити лінію електропередач, які зараз, на жаль, у не надто належному стані, від Південно-Української АЕС до Ісакча в Румунії. Цей проєкт абсолютно реалістичний. Знову ж таки, фахівці України й Молдови обмінялися думками з цього приводу.

Інший не менш важливий проєкт — це експорт української електроенергії до Молдови. Є можливість збільшення цього експорту. Ви зараз знову запитаєте, чи були спроби такого експорту раніше? Спроби були у 2019 році, 630 млн кВт/год було експортовано. У І кварталі 2020 року також був експорт України, а потім Молдова за попереднього керівництва, на жаль, припинила відкриті тендери і закуповувала електроенергію в однієї конкретної компанії з Придністров’я, яка мала безкоштовний газовий ресурс (із Росії, а борги за це покладаються на офіційний Кишинів. — Авт.). Тому президентка Молдови під час перебування в Києві сказала, що готова повернутися до цього питання. Для цього треба змінити відповідне законодавство в Молдові і потім ми зможемо про це говорити. Україна має стати одним із найбільших, якщо не основним, постачальником електроенергії до Молдови. І це абсолютно реально.

- По-третє, безпека. У нас із Молдовою спільна проблема — Росія. Мая Санду виступила за реформування місії миротворців у Придністров’ї, перетворення її на цивільну та виведення оперативної групи російських військ. Ще у 2016 році обговорювалася можливість надання Україною зеленого коридору. Що про це думаєте?  

- Питання придністровського врегулювання безумовно обговорювалося двома президентами. Президент Зеленський вкотре підтвердив позицію України, що ми підтримуємо суверенітет і територіальну цілісність Молдови у міжнародно визнаних кордонах. Україна ніколи не буде противником процесу перетворення так званої військової миротворчої місії на цивільну, поліцейську під егідою тієї чи іншої міжнародної організації. Ви знаєте, у нас схожа ситуація з окупованим Донбасом. Ми працюємо з СММ ОБСЄ. Можемо говорити, що в Молдові може бути така сама місія. Можливо, від інших організацій. Україна завжди сприятиме цьому процесу. Нагадаю, що Україна в форматі "5+2" є посередником і готова активно виконувати свою роль. На жаль, формат "5+2" в останні два  роки загальмував. Якщо виведення цієї миротворчої місії і заміна її на поліцейську розпочнеться, Україна ніколи не буде заважати, а відповідним чином лише сприятиме.

- Ми готові надати зелений коридор? До речі, для цього потрібне рішення Верховної Ради. 

- Отже, таке рішення Верховної Ради буде прийнято. 

- Тобто, Україна буде всіляко підтримувати демілітаризацію цього регіону, але все впирається в позицію Росії, так? 

- Ви прекрасно розумієте, що цей регіон важливий для України, зокрема і з безпекової точки зору. Ми не хочемо ще одного вогнища на наших південно-західних кордонах. Тому ми всіляко сприятимемо. Молдова має виконати свою частину роботи, а Україна буде тут надійним посередником і партнером.

- Ну, і останнє про Молдову, щодо делімітації маленької ділянки кордону на Дністрі, де розташована частина греблі Дністровської ГЕС-2. Ми не почули цього від президентів на спільній пресконференції. 

- Це питання порушувалося на переговорах. І воно більш комплексне, ніж лише делімітація маленької частинки. До речі, це лише одна неделімітована частина. Інша — в районі населеного пункту Джурджулешти. Питання ширше та глобальніше. Ви знаєте, що воно відоме під назвою "пакетні домовленості". 

- Так, про це президент Зеленський згадав на пресконференції. 

- Якщо ми говоримо про Дністровський гідровузол, першим має постати питання визначення власності цього об’єкта. Україна говорить про те, що має право власності на цей об’єкт з огляду на той досвід, який був уСРСР, будівництва цього об’єкта й експлуатації. Молдова має іншу позицію. Але ми домовилися, що спершу мають бути вирішені питання власності, а після цього логічно буде вирішене питання делімітації, бо воно набагато простіше, ніж питання власності. Та, знову ж таки, не забуваймо, що це комплексне питання… Обидва президенти дали доручення своїм фахівцям ще інтенсивніше попрацювати з цього приводу. Там створено чотири робочі групи, кожна з них займається своїм аспектом — від Фонду держмайна, до Міністерства енергетики, "Укргідроенерго" тощо. Тому фахівці попрацюють і будемо сподіватися, що вже на наступній зустрічі двох лідерів це питання буде знято як проблемне з порядку денного наших двосторонніх відносин. 

- Перейдемо до інших наших сусідів — Угорщини. Події на Закарпатті минулого року знову загострили відносини між нашими державами. В МЗС казали, що погодилися на пропозицію Будапешту щодо перезавантаження відносин. Чи є у вас спільний план виходу з кризи? 

- Безумовно. Ми з вами сьогодні говоримо про перспективи. Розвиток подій у 2020 році ми бачили, але ми про це нині не говоримо, бо ми вже у 2021 році. Він починається з візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до України. 27 січня на запрошення міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, міністр закордонних справ Угорщини прибуде до України і проведе низку офіційних зустрічей. До слова, буде обговорюватися весь комплекс питань. Ми неодноразово заявляли, що бажаним для України було б укладення відповідного договору чи угоди між Україною та Угорщиною, які б врегулювали цей комплекс питань. Так звана джентльменська угода — угода про паритетність, рівність, взаємовигідність відносин. Над таким документом робота ведеться, за дорученням президента такий документ було підготовлено українською стороною, передано угорський стороні, отримано їхню реакцію і зараз процес триває. Тому, от вам план, про який ви говорите. У цьому документі буде закладена так звана, як це модно зараз казати, дорожня карта.

- Вона буде підписана на рівні міністрів чи лідерів двох країн? 

- Думаю, що на рівні міністрів 27 січня вона точно не буде підписана. А коли вона буде готова, ми подивимося, можливо, це буде підписано дійсно на рівні лідерів держав, у даному випадку — прем’єр-міністра Угорщини та президента України.

- Тобто, під час візиту Віктора Орбана до Києва? 

- Під час візиту Віктора Орбана до Києва. Ми завжди раді приймати його в Києві, завжди готові з ним говорити. Нічого кращого в дипломатії, ніж діалог, не придумано. Але цей діалог, така розмова, така зустріч, такий візит мають бути належним чином підготовлені. Тому міністр закордонних справ і, до речі, й інші міністерства, працюють над підготовкою такого візиту.

Відео Україна та Угорщина укладуть джентельменську угоду

В інтерв’ю ТСН.ua заступник керівника ОПУ Ігор Жовква розповів, що, можливо, Володимир Зеленський і Віктор Орбан підпишуть цей документ   

Україна та Угорщина укладуть джентельменську угоду

- Але дати ще немає? 

- Дати ще немає. Вона з’явиться тоді, коли до цього будуть готові обидві сторони. 

- У цій, як ви сказали, джентльменській угоді, йтиметься про зняття блокування з боку Угорщини проведення Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні? 

- Безумовно. Ми цього очікуємо. 

- Щодо суперечки з Угорщиною стосовно закону України про освіту, яка бере початок ще з 2017 року. Ми виконали всі рекомендації Венеційської комісії. Але Угорщина все одно має до нас претензії. Як зняти цю суперечку з порядку денного? В цій угоді це теж буде? 

- Ви абсолютно правильно говорите, ми виконали всі 7 рекомендацій Венеційської комісії, які вона нам надала. Є визнання з боку світової спільноти, що ми виконали ці резолюції. До речі, ми інформували про це і наших партнерів по НАТО. І всі з цим згодні. Дійсно, на сьогодні питання відповідної позиції Угорщини в НАТО, і, на жаль, іноді в ЄС, залишається. Як домогтися зняття цього блокування? Ви напевно чули позицію генсека НАТО про те, що це двостороннє питання України і Угорщини. І це дійсно двосторонні питання двох наших держав. Виносити це на міжнародний загал, або наприклад в таку інституцію, як Північноатлантичний альянс, контрпродуктивно, до речі і для самої Угорщини. І це слід визнати. Тому будемо намагатися вирішувати це питання на двосторонньому рівні. Знаєте, я вірю, що нам це вдасться і питання блокування буде знято. Якщо переходити до відносин з НАТО, то активна участь України в інституціях НАТО, у прийнятті відповідних рішень — здобуток не лише для України, а й для всіх членів Альянсу.

- Чому я питаю про це блокування. Минулого року, коли Україна отримала статус партнера розширених можливостей НАТО, Угорщина нічого не блокувала. Восени, коли на саміті НАТО ухвалюватимуть стратегію НАТО-2030, де ми розраховуємо побачити перспективу отримання ПДЧ… Правильно? 

- Так. Ми над цим активно працюємо. Дійсно, ми брали участь, вам це відомо, у так званому reflection process, коли група експертів готувала пропозиції для генерального секретаря НАТО щодо елементів, які мають бути закладені в стратегії-2030. Безперечно, інтереси України там мають бути враховані, свої відповідні пропозиції ми надали. Наші експерти також брали в цьому участь. Щодо партнерства розширених можливостей, тут теж ви до речі правильно згадали, що рішення було прийнято консенсусом. Але ще важливіше, що це рішення тепер імплементується і реалізується. Президент Зеленський направив свої пропозиції до генерального секретаря НАТО щодо бачення України, як цей механізм можна використовувати. Тепер ми очікуємо, що кожна країна-член НАТО включиться в обговорення цих пропозицій і ми матимемо реакцію. Ми працюємо, а не стоїмо на місці. Це, до речі, щодо ПДЧ, яке іноді є якимось фетишем чи манною небесною. Головне — працювати, тоді з’явиться і ПДЧ, і членство. 

- Ну, я знаю, що, наприклад, Франція проти надання Україні ПДЧ. Але ми говоримо про Угорщину. Чи є загроза, що Будапешт може заблокувати включення перспективи ПДЧ для України до стратегії-2030? 

- Ви пам’ятаєте, що рішення в НАТО приймаються консенсусом. Але з огляду на ту інтенсивну роботу, яку ми ведемо з угорською стороною, сподіваємося, що такого блокування не буде. 

- Білорусь — ще одна наша сусідка. Останні заяви Лукашенка щодо України якось дуже сильно резонують. Чи вважаєте ви, що з дружньої для нас країни Білорусь перетворилася на ворожу?  

- Я б такі терміни не вживав. Заяви ми безумовно бачимо, фіксуємо. Ви бачили і реакцію МЗС наприклад на останню заяву Лукашенка. Тому, ні, я б так не сказав. Дійсно, на даний момент політичні контакти між нашими державами відсутні на будь-якому рівні, починаючи від президентського й закінчуючи міністрами закордонних справ тощо. І це нормальна реакція на те, що відбувалося в Білорусі, і ті заяви, які лунають з боку їхнього керівництва на адресу України та керівництва України. Ми чітко тримаємося позиції ЄС, якщо йдеться про засудження подій, які відбулися в Білорусі, а також того, що відбувалося пізніше, і застосування відповідних санкцій. Ви знаєте, що ми послідовно приєднуємося до відповідних заяв ЄС і пакетів санкцій. Є й інший аспект — економічний. Він нікуди не зникає, бо ви знаєте, що це дві традиційно переплетені економіки, які мають працювати. Тому я б не вживав таких гучних термінів. Але Україна, без сумніву, уважно стежитиме за тим, що далі відбуватиметься в Білорусі, не залишить без уваги жодної особливо образливої заяви на адресу України та керівництва України, і буде відповідним чином коригувати свої дії.  

Відео Чи стала Білорусь ворожою для України

В інтерв’ю ТСН.ua заступник керівника ОПУ Ігор Жовква розповів, як після скандальних заяв Лукашенка на адресу України змінилися відносини між нашими країнами. 

Чи стала Білорусь ворожою для України

- Чи могла Україна разом із партнерами й сусідами Білорусі відіграти активнішу роль і стати регіональним лідером з допомоги врегулювання кризи всередині Білорусі? Чи це, зрештою, справа самих білорусів? 

- Україна ніколи не втручалася у внутрішні справи жодної з держав, включаючи Білорусь. Такої позиції ми будемо дотримуватися й надалі. Водночас ми були в постійному діалозі, одразу після початку відповідних подій в Білорусі, і з керівництвом Польщі, були відповідні телефонні розмови між двома президентами. Потім, пам’ятаємо, що президент Польщі Анджей Дуда відвідував Україну, тоді  це питання також порушувалося. Польща знає нашу позицію, ми знаємо позицію Польщі. Так само було з Литвою, президенти мали декілька телефонних розмов. На жаль, минулого року так і не відбувся візит президента Литви до України з об’єктивних причин, через пандемію. Але такий візит заплановано вже нинішнього року. До речі, з Литвою також діє президентська Рада. Тобто, ми координуємо позицію з цими двома державами, які ви згадали. І не лише з ними, до речі, а також із керівництвом ЄС, президентами Європейської ради і Єврокомісії ми постійно це питання обговорюємо. Так само, як і з іншими світовими та європейськими лідерами. Україна тримає руку на пульсі цих подій. До нас інколи звертаються із питанням, яке ваше бачення ситуації, ви ж найближчі сусіди, ви краще бачите. Ми даємо нашу реакцію і визначаємо відповідним чином нашу позицію. 

Відео Хто розхитує Закарпаття: чому в українських селах співають гімн іншої країни

Цього тижня Закарпаття опинилося в центрі міжнародного скандалу: погрози, обшуки, резонанс на всю Європу. Угорські політики заявляють, що Україна буквально атакує угорську меншину, а наш північний ворог намагається довести, що в Україні починається громадянська війна. Що насправді відбувається у прикордонних селах і що за гру затіяла Росія на наших західних кордонах – дивіться далі.    

Хто розхитує Закарпаття: чому в українських селах співають гімн іншої країни