Як і де реалізовують себе українські науковці

Дата публікації
Перегляди
2876
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Як і де реалізовують себе українські науковці

Дослідники Ігор Кравчук та Людмила Болотова.

Хто він – науковець?!

У когось одразу виникне образ Альберта Ейнштейна, який показує язик і здається трохи божевільним. Хтось назве ім'я Стівена Гокінга, що більшу частину своїх днів провів у візку. А комусь на думку спаде Сергій Корольов, завдяки якому людство змогло вийти у космос. Сьогодні науковці  – це розумні, успішні та амбітні люди, які своїми розробками дивують та рятують людство. В часи пандемії українським вченим також є чим похизуватися. 

Чого бракує українській науці?

"Хороший рівень та умови для розвитку науки –  це необхідний процес, який має стратегічно створюватися в країні протягом багатьох років", – переконаний науковець Ігор Кравчук, який працює у компанії "Фармак". 

"Біль" української науки – недофінансування. Адже якщо немає грошей, то немає необхідного обладнання, якісних реагентів, та найважливіше – низькими зарплатами важко втримати молодих спеціалістів. Тому не дивно, що чимало вчених їдуть за кордон, або йдуть реалізовувати себе за межами наукових установ. Експериментальна наука потребує дорогих приладів і реагентів. Не завжди наші інститути можуть собі дозволити купити те, що за кордоном вже давно рутинно застосовують. А якщо немає доступу до пристрою, який необхідний, то немає досліду. Молодь – найактивніша у сфері, часто працює на ентузіазмі. Якщо людина справді хоче займатися наукою, а не воювати з обставинами, то вона або їде за межі країни, або шукає інше місце, де зможе реалізувати себе. Насіння має проростати на ґрунті, а не на асфальті”, – додає Ігор Кравчук.

Винятком є приватні компанії, для яких наука та розробки – це невід’ємний складник розвитку. Однією з найбільш наукоємних є фармпромисловість, яка вкладає багатомільйонні інвестиції у розробки та дослідження (R&D). У середньому у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) фармгалузь витрачає майже 12% своєї валової доданої вартості на R&D. Ці показники співставні із тим, скільки у розробки вкладають  виробники електроніки, або авіаційна та космічна промисловості. Щоб бути конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на експортних ринках, українська фарма також інвестує значні кошти у розвиток. Наприклад, компанія "Фармак" у 2019 році  вклала у розвиток понад 1 млрд грн. 

Одна з останніх розробок "Фармак" – ПЛР-тест-системи для виявлення коронавірусу та його штамів, який створили дослідники Людмила Болотова та Ігор Кравчук, співробітники відділу інноваційного пошуку та прототипів компанії.

Дослідники Ігор Кравчук та Людмила Болотова.

Як українські науковці реагують на виклики реальності

Про ПЛР-тест розробники розповідають із запалом в очах, але стримано. Кажуть, що не часто дають інтерв'ю, та і їм ближчі пробірки та колбочки, аніж диктофон. Ідея створення ПЛР-тесту з'явилася ще у травні минулого року.

"Ми з чоловіком перехворіли на коронавірус. І як науковці розуміли плюси й мінуси тих систем, які на той момент були в Україні, і на яких нас тестували. Під час хвороби в нас виникла ідея створити український продукт, який би відповідав міжнародним стандартам. Ми з колегами пів року працювали над виробничою серією тесту: спілкувалися з іноземними колегами, розробляли теоретичне підґрунтя та перевіряли все на практиці, шукали якісні реагенти та вели великі стоси документів, адже кожний наш крок повинен був чітко розписаним”, – згадує перші кроки науковиця.

Людмила Болотова каже, що наука стала дуже мобільною, і поспілкуватися з науковцем з іншої країни чи частини світу вже не становить великої проблеми. "Коли працювали над фундаментальною частиною, вирішили звернутися до іноземних фахівців, які вже мали досвід розробки тестсистем. Знайшли колегу з Німеччини за допомогою соцмереж. Він з радістю з нами спілкувався, ділився власним досвідом, розповів про необхідні етапи, аби нашу розробку визнали у світі та занесли до міжнародної бази”, – згадує Людмила.

Людмила показує тест-систему для проведення ста аналізів: сім пробірок з реагентами помістилися у невелику картонну коробку. За словами науковців, намагалися зробити набір легким у користуванні, а тому продумали його до найменших деталей.

"Ми поклали сюди маркер та додали лінійку, аби лаборант міг фіксувати кількість використаних реакцій. Коли працюєш з набором, важливо не забути, яка доза залишилася. Обрали пробірки, які можуть стояти та мають приєднані кришечки. Важливо, щоб компоненти випадково не змішалися. А ще кожна пробірка має свій колір, аби візуально вирізняти їх”,– розповідає Людмила Болотова.

Тест-система для виявлення коронавірусу складається з чотирьох компонентів. Зокрема, з середовища, в якому відбувається реакція, та реагентів, які забезпечують проходження реакції. У своїй розробці українці використали американські реагенти. Кажуть: вони одні з найбільш якісних. 

Фактична розробка українських науковців – один з компонентів ПЛР-системи – суміш олігонуклеотидів. Це ті ділянки ДНК, які можуть специфічно взаємодіяти з вірусним геномом і ідентифікувати, що це саме коронавірус. Багато тестів використовують лише дві такі ділянки, але вони характерні й для інших вірусів. "У нас таких ділянок три. Третя – специфічна саме для SARS-CoV-2. Завдяки великій кількості досліджуваних параметрів є більше шансів на те, що виявлений буде саме коронавірус, а не інша вірусна інфекція”, – наголошує Людмила Болотова.

Науковці кажуть: коли запускали в компанії метод секвенування, купували необхідне для цього обладнання та реагенти. Утім,  зіткнулися з тим, що самим доводилося вчитися всьому з нуля. Людей із реальним досвідом в країні не виявилося.

Стартап як двигун науки

Розробка ПЛР-тесту – це внутрішній стартап, ініціатива співробітників компанії, що була підтримана та профінансована керівництвом. 

Паралельно "Фармак” співпрацює з акселераційним хабом Sector X, активно інвестує в стартапи з напряму охорони здоров’я та запускає пілотні проєкти. Нещодавно компанія інвестувала значні кошти в медтехстартап та розглядає можливості подальшої співпраці зі стартапами. 

Подібні акселераційні хаби та розвиток внутрішніх стартапів можуть бути однією з рушійних сил розвитку науки в країні. Українські науковці давно в пошуку додаткових фінансувань — це і гранти, і кооперація з приватними підприємствами, і залучення спонсорських коштів. Утім, якщо система стартапів вже десятки років успішно працює за кордоном, то в нашій країні це лише зароджується. Інвестори не поспішають вкладатися в ідею, адже будь-який науково-ємкий проєкт не завжди гарантує успіх, а кампанії націлені на реальний результат.

"Аби досягти рівня, який за кордоном, підтягнутися треба й самим стартапам. Багато з них існують лише як ідея, а ідея — це не прототип, який можна відтворити. Сама по собі теорія менш цікава. Якщо йдеться про фармстартапи, то це мають бути певні медичні засоби, препарати, які потім можна було б комерціалізувати. Такі стартапи мають відповідати рекомендаціям і міжнародним вимогам, мати всі необхідні документи", – пояснює Людмила Болотова. Так, під час розробки тест-системи науковці "Фармак" проводили клінічні випробування в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Громашевського НАМН.

За словами пані Людмили, винахід тест-систем – це гарний приклад того, як симбіоз інвестицій та інтелекту може принести гарний результат. За кордоном працюють за аналогією: наука і бізнес – взаємодія та рух в одному напрямі.

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
2876
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація