Життя привчило жінку цінувати прості речі та не зраджувати принципам людяності.
Голодомор і дві війни пережила Катерина Ременюк із Чернігівщини. Днями їй виповнилось 106 років, але вона й досі пам‘ятає про голод 30-х років так, ніби це було вчора, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Катерина Лавринівна народилася 1913-го, скільки їй років тепер – і сама збилася з ліку. В родині, крім неї, було ще 11 братів і сестер. Ніхто з них не помер голодною смертю. "Цвіт акації їли з сіллю, одна сусідка моя нарве та й вмочає у сіль, воно ж солодке. А я не могла їсти. Усі їли, знаєте як, бур'ян їли всякий", - розповідає вона. З початком голоду вона разом із батьком поїхала в Запоріжжя до родичів і повернулася, коли вже все скінчилося. "Я така страшна була, все згадую, як баби казали: ця дівчина скоро вмре. А я тоді одужала і не вмерла", - каже старенька.
Із трьох її дітей двоє синів померли, жива зараз тільки донька Галя. У наступному році їй виповниться 80. Чоловік пройшов обидві війни й помер у 1950 році через хворобу. Про нього пенсіонерка досі згадує з тремтінням у голосі й любов'ю. Вона вирощує на городі овочі, а цьогоріч запікала груші зі свого дерева. Навіть сама розтоплює піч. Жінку доглядає соціальна працівниця Лідія. Каже - старенька ніколи не сидить без роботи.
У молодості Катерина Лавринівна зачитувалась Шевченком. Слова його віршів пам'ятає й дотепер: "Москаль любить жартувати – жартуючи кине. Піде в свою Московщину – а дівчина гине". Жінка вважає, що навіть у злиднях потрібно залишатися людьми, тож секрет свого довголіття пояснює коротко: "Ніколи я ні з ким не лаялася, ніколи". Наостанок бажає всім найважливішого й уже запрошує на свій 107-й день народження: "Щоб дожили до моїх років".
Кореспондентка ТСН Інна Лебеденко