Закиди у надзвичайній жорстокості та троє свідків, які нічого не бачили. Повне обвинувачення гвардійця Марківа

Українського військового затримали в Італії і закидають йому обстріл журналістів, який призвів до загибелі італійського фотокореспондента.

Прокуратура міста Павія, де живуть батьки убитого в 2014 році фотографа Андреа Роккеллі, вимагає залишити за ґратами до кінця суду українського військового Віталія Марківа. Його затримали на початку відпустки в місті Болонья, куди він прилетів з Києва, прямуючи до матері. З'ясувалося: її телефон два місяці прослуховували, і в день, коли мав приїхати військовий, а саме 30 червня,, підписали постанову про арешт. ТСН отримала цей документ, де містяться усі наявні в прокуратори звинувачення , та викладає її зміст у перекладі на українську мову. (Повний текст у додатку в кінці статті).

У чому звинувачують Віталія Марківа

Згідно матеріалів справи: "Маючи базою позиції на схилі "Карачун" і керуючись навмисною кримінальною метою, спровокував смерть італійського громадянина Андреа Роккеллі, використовуючи проти останнього (і проти всіх тих, з ким останній проводив фоторепортаж на місцевості) спочатку багаточисленні постріли з вогнепальної зброї, а потім, після того, як Роккеллі сховався у невеликому яру, з метою врятувати своє життя, випустив 20 пострілів з міномета по його сховищу, прицілюючись таким чином, щоб точніше вразити ціль, і потрапити в Андреа Роккеллі, який внаслідок цього був вбитий разом зі своїм російським колегою Андрієм Мироновим, а також важко поранити французького журналіста Вільяма Роглона та інших двох осіб української національності, яких немає змоги ідентифікувати".

Також наголошується, що "в якості обтяжуючих обставин враховується надзвичайна жорстокість та тип зброї, який використовувався, щоб поцілити в безпорадну людину (яка відійшла і намагалась сховатись в яру), а також кількість пострілів та калібр озброєння".

Хто свідчить проти українця

Перший свідок - французький фотограф Вільям Роглон, який на власні очі бачив обстріл, бо супроводжував загиблих Андреа Роккеллі та Андрія Миронова - російського дисидента, учасника антиурядових протестів, який допомагав італійцеві. Також у матеріалах справи фігурують троє італійських журналістів, які стверджують, що неодноразово спілкувались з Марківим у зв'язку з професійною діяльністю, оскільки він один з небагатьох серед українських військових володіє італійською мовою.

Які свідчення лягли в основу обвинувачення

Серед всіх свідків лише Роглон був присутнім на місці загибелі Роккеллі. За його словами, обстріл стався на місці, де він разом з Роккеллі та Мироновим збирались фотографувати знищений проросійськими сепаратистами потяг дорогою від Слов'янська до Краматорська. Фотограф запевняє, що постріли чув з висоти, яку займали українські військові. У документі наводиться такий діалог:

"ПИТАННЯ: Пан Роглон, в Вас виникали сумніви щодо місця, звідки лунали постріли? ВІДПОВІДЬ: Я дуже впевнений, що постріли лунали з боку українських позицій, оскільки після всього того, що сталося, втікаючи в протилежну від пострілів сторону, я наскочив на групу проросійських сепаратистів, яких було чоловік 30.

ПИТАННЯ: Пан Роглон, звідкіля лунали звуки пострілів?

ВІДПОВІДЬ: Самі постріли падали зверху, але шум від них йшов від поля, звідки лунали раніше постріли з легкої зброї".

Троє інших журналістів стверджують, що у розмові з ними Марків, який нібито командував підрозділом, неодноразово наголошував, що вони "стріляють по всьому, що рухається в радіусі 2 км". Зокрема наводиться така цитата зі статті журналіста:

Ми змогли додзвонитися до військового, який в той період на вежі координував захист міста: "Тут не до жартів, це місце стратегічно важливе для нас, не можна наближатись" відповів солдат.

"Зазвичай ми не стріляємо по містах або по цивільних, але тільки ми бачимо якийсь рух, відразу беремося за важку артилерію. Так сталося з автівкою двох журналістів та перекладача. Ми звідси можемо досягти ціль на відстані півтора кілометра. Тут немає чіткої лінії розподілу, це не Лівія. По всьому місту йдуть перестрілки, ми лише чекаємо на добро для фінального наступу".

Зазначимо, що записами розмов італійських кореспондентів з українцем свідчення не підкріплені. Обвинувачення спирається лише на розповіді журналістів.

Які неспівпадіння є у документі

Протягом всього обвинувачення прокурор наголошує, що Марків не був кадровим українським військовим, хоча ця інформація не відповідає дійсності і зокрема заперечується й у самій аргументації прокурора. у підслуханій спецслужбами телефонній розмові вітчим Віталія розповідає своєму братові, що хлопець навчається у військовій академії.

Обвинувачення заявляє, що журналістів обстріляли зі стрілецької зброї, а згодом з мінометів. Проте максимальна дальність стрільби з автомата Калашніков - 625 метрів. Відстань між Карачуном та місцем, де загинув Роккеллі - більше 1,5 кілометрів. Мінометів на озброєнні в батальйону Кульчицього, твердять бійці і числені волонтери та військові кореспонденти, в 2014 році не було. Найтяжче озброєння, яке мали військові, - протитанкові гранатомети, вони теж мають набагато меншу дальність стрільби.

Свідки-журналісти стверджують, що Марків був командиром підрозділу та міг віддавати накази про відкриття вогню. Проте за словами товариша по службі Віталія Марківа, Мирослава Гая, на день 24 травня 2014 року на Карачуні усього перебувало приблизно 30 військових з батальйону Кульчицького. Жодного "командира" там не було, за кожну ділянку роботи відповідало по 5-6 людей. Людина, що їх координувала, не мала жодного права давати наказ стріляти, і ніхто цього не робив.

Обвинувачення не заперечує, що загиблий Роккеллі здійснював професійну діяльність у зоні антитерористичної операції, однак Генпрокуратура України повідомила, що офіційного дозволу української влади на роботу в "сірій зоні" фоторепортер не мав.

Переклад повного тексту постанови про затримання Віталія Марківа в Італії from tsnua

Кореспонденти Яна Слєсарчук, Катерина Нестеренко та Катерина Саділова

 

ВідеоІталійська преса спекулює та перекручує факти у справі Віталія Марківа

Залиште свій коментар

Наступна публікація