Залізничне гетто: під Одесою кілька сімей вже десятки років живуть у ржавих вагонах

Останні

Більше новин

Популярні

Більше новин

Коментують

Більше новин

Керівництво "Укрзалізниці" годує їх обіцянками виділити нове житло.

Село Усатове. Десять кілометрів від центру Одеси. Тут, між коліями зі жвавим вантажним рухом та промисловою зоною, ніби спеціально заховали подалі від людського ока долі родин залізничників. Ось тут, приміром, живе сім’я Світлани. Тут – сім’я Олега. Тут – Саша зі своєю Оксаною та донькою…

Ось це, щоб ви розуміли, вікно до дитячої. Оце – вікно до вітальні, вона ж спальня для батьків. І оце сусіднє вікно – це і кухня, і ванна, і все що тільки не хочеш, йдеться у сюжеті ТСН.Тиждень.

КМС-261, таке собі вагонне містечко, де люди цілими сім’ями живуть, вірніше виживають, десятиліттями. За майже рік тут фактично не змінилося нічого. Лиш іржаві вагони ще більш потрухлявіли. Тутешні діти стали на рік старшими. А у їхніх батьків померла надія, що вони сюди більше ніколи не повернуться.

ВідеоЖителям "вагонного поселення" на Одещині досі не виділили житла

Чверть століття тому на умовах тимчасового проживання працівників залізниці поселяли у вагони. Ставили їх на квартирні черги та врешті почали прописувати. "Гетто на колесах" їде без упину вже 20 років. Наприкінці минулої зими керівництво одеської залізниці показувало план-схему будинку, на який виділяли десятки мільйонів на будівництво, і у який вже цього місяця мали заселитися мешканці вагонів. 

Жителям "вагонного поселення" на Одещині досі не виділили житла

"Тут я готую їсти. Тут у мене дитина ось миється. Це – в дитини ванна, 8 років дитині скоро. На холодній підлозі, я підстиляю одіяльце, кладу дитині тазик і дитина миється тут", - так ще минулого березня господиня цього вагончика, Оксана, показувала домашній який-не-який побут. Її домівку на колесах, у вагоні 1954 року.

КМС-261 – це колійно-машинна станція, підрозділ Одеської залізниці. Чверть століття тому сюди на умовах тимчасового проживання поселяли працівників станції. Ставили їх на квартирні черги та врешті почали прописувати у вагонах.

І з часом хтось, та й отримував довгоочікуваний дах над головою – з газом і каналізацією. Востаннє це було 12 років тому - у  2006.

Ось, наприклад, в цьому вагоні уже давно ніхто не живе. Але відрізнити його від, так би мовити, житлового вагону – ну, неможливо. Тому що він такий самий трухлявий. І такий самий старий. До того ж зараз  день – а, отже, жителі сюрреалістичного гетто гнуть спини десь на інших ділянках цих рейок.

"Все залишилося на тому ж місці, які і рік тому. До нас приїжджали, дивилися, обіцяли. Але воз і нині там", - бідкається один із чоловіків.

Оксана, Саша, Олег. Ось підійшла ще Світлана та ще один Саша. Це – навіть не третина тих, хто живе тут в умовах, які не передають ні слова, ні камера.

"Ось-ось, пальцем пробиваєш вагон! Диви! І весь отак, пройдись, і он отут ось теж. Ну, що: варить не можна. Молотком стукнеш– воно все розсиплеться", - розповідає місцевий житель.

Тут + 45 влітку. А від морозів рятує тільки вугільна піч , яку не можна лишати без вогню інакше в системі полопають труби. Уявіть собі: щоби мешканцям крайнього вагончика, даруйте, потрапити банально до вбиральні – потрібно пройти метрів сто по суцільному морозу. Усе це змушує тутешніх мешканців соромитися і свого житла, і самих себе.

"Коли начальник казав, що все, ми до Нового року обіцяємо вам житло. То я думала: Господи, якщо той Бог є на світі, нехай він зараз почує, що він зараз говорить… І все. І жодної надії", - бідкаються місцеві.

На жаль, це гетто не колесах їде без упину вже 20 років. І стільки ж його пасажирам обіцяють - що ці вагони нарешті кудись прибудуть. Ось план-схема будинку, який наприкінці минулої зими мені показало керівництво одеської залізниці. Той самий, на який виділяли десятки мільйонів на будівництво і у який вже цього місяця мали заселитися мешканці вагонів. То де гроші і де будинок?

"Ми дослідили досить багато варіантів найбільш комфортного і швидкого розміщення людей. В тому числі – і будівництва. Але в кінцевому варіанті прийшли до висновку, що придбання житлової нерухомості вже готової і з економічної, і з точки зору швидкості переселення людей є найбільш обґрунтованим і реалістичним варіантом", - розповідає  директор з економіки і фінансів ПАТ "Укрзалізниця" Андрій Рязанцев.

Тобто топ-керівництву "Укрзалізниці" знадобився майже рік, аби з’ясувати: купити дешевше, ніж збудувати. Для них – це рік у столичному кабінеті. А для людей – це рік у прогнилих вагонах.

Прес-секретарка Одеської залізниці мені показує неподалік тієї ж Одеси майбутні квартири для мешканців вагончиків.

"В цьому будинку планується придбати квартири для сімей з КМС-Усатове. 11 квартир передбачено. Зараз чекаємо рішення "Укрзалізниці" стосовно придбання квартир", - розповідає вона.

"Виділено 13 мільйонів гривень. На сьогоднішній день ми робимо моніторинг ринку, щоб не придбати їх по завищеній ціні. Ми бачимо чітку можливість зробити це до завершення 2018 року", - запевняє Рязанцев.

Просто під омріяним житлом як-то Саші, Оксани та їхньої маленької Алінки – я телефоную йому, аби розповісти про неймовірну звістку.

"Емоції будуть тоді, коли я справді буду мати ключі хоча б", - відповідає він.

І його, як і його сусідів сюрреалістичного поселення я розумію чудово. Вони не вірять.  Але можливо, цього разу цей заржавілий потяг таки зрушить з мертвого місця. До того ж ми обіцяли  за цим простежити.

Андрій Орляк

Залиште свій коментар

Вибір редакції